Національний музей народної архітектури та побуту України запрошує  киян та гостей міста на свято «Веснянки. Гаївки. Обливаний понеділок», яке відбудеться 17квітня 2017 року в експозиції  «Закарпаття». Святкова літургія розпочнеться о 11.00. год. у церкві «Святої Покрови» із с. Канора  Воловецького р-ну Закарпатської обл., а опісля відбудеться обхід церкви з хоругвами (павізами) та водосвяття.

О 13.00. Вас чекають виступи дитячих фольклорних колективів з міста Києва та Київської області з програмою: «Прийди до нас, весно, з радістю, із великою до нас милістю…». Вони представлять обрядові дійства, відтворені за давніми традиціями: виконання веснянок, гаївок, дитячих ігор і забав, що мають на меті наблизити весну, розбудити природу та запрограмувати  багатий врожай. Під «Кроковим колесом»проводитимуться весняні хороводи, ігри, народні обряди, в яких відвідувачі та їх діти можуть взяти участь. В заході також візьмуть участь вокальний жіночий колектив «Аніма» та музикант, майстер з виготовлення традиційних народних духових інструментів  із смт. Верховина  Івано-Франківської області - Дмитро Мазуряк

В експозиції музею можна буде побачити прибрану до Великодня хату: паски, писанки, святкові рушники та інша великодня атрибутика. А на пагорбі біля хат с. Розтоки і с. Рекіти відбудеться обливання водою, як символ весняного очищення: на здоров’я, на достаток, на ведення господарства.

Традиційно під церквою відбувався ярмарок – «кермаш», де цього року народні майстри  репрезентуватимуть свої вироби: писанки, витинанки, вишивку, обрядове печиво, вінки, великодні кошики, ляльки - мотанки та інше.

Запрошуємо всіх завітати до Національного музею народної архітектури та побуту України на наше великоднє святкування і стати учасниками традиційних обрядів та ігор.

13 марта  2016 года  Национальный музей народной архитектуры и быта Украины приглашает киевлян и гостей столицы на праздник Масленицы

 

Весенний цикл традиционных праздников украинцы начинают с Масленницы. Это неповторимый, веселый праздник, наполненный народными обычаями и обрядами. Масленница - это переход от Зимы к Весне. Наши предки верили: песнями, танцами и различными заклинаниями можна прогнать Зиму и вызвать Весну, а к тому  жепопраздновать и повеселиться в последний раз перед  Великим Постом.

У народе Масленница называлась еще и так: Масляна, Сырница, Колодий, Турица. 

По  христианскому календарю Масленница– это последняя неделя  перед Великим Постом. В эти дни кушали  в основном молочные продукты, вареники с сыроми, блинчики. Вареник в форме Месяца, а блин, похожий на Солнце и  Звезды– это вечные  символы, которым поклонялся человек.

На протяжении сыропустной недели осуществлялся обряд Колодки или Колодия. Колодка — славянский обряд, приуроченный к Масленице  в котором незамужним девушкам и холостым парням привязывали к ноге деревянную колоду или другой предмет в знак осуждения или наказания за то, что они не вступили в брак в положенное время. Привязывание колоды холостым парням и девушкам символизирует брак, поэтому и сам ритуал интерпретируется как способ побуждения молодёжи к супружеству.                                                   Посетители  музея смогут увидеть  древний  обряд Колодки.

   На  Певчем  поле  выступят фольклорные коллективы из разных областей Украины, в исполнение которых можно будет послушать праздничные песни и увидеть древние обряды.

 Гостей музея   ждут разнообразные  народные забавы, конкурсы,  обучение  старинным украинским народным танцам и др.          

    Посетителям музея будут предложены разнообразные традиционные блюда, которые наши предки готовили на Масленницу: вареники с творогом, блинчики, пирожки и т.д.

 

   

            В завершении праздника в 16:00 гости музея увидят сожжение Чучела  деда, который олицетворяет злые силы зимы. Праздник завершится в 17.00

             

Весняний цикл традиційних свят українців розпочинає Масляна. Це неповторне, веселе, колоритне свято, сповнене народних звичаїв та обрядів. Масниця - це перехід від Зими до Весни. Наші предки вірили:  піснями, танцями та різними заклинаннями можна прогнати Зиму та закликати Весну, а до того ж посвяткувати та позабавлятися востаннє перед Великим Постом.

У народі Масниця має такі назви: Масляна, Сирниця, Колодій, Туриця. За християнським календарем Масниця - це останній тиждень перед Великим Постом. В ці дні споживали в основному молочні продукти, вареники з сиром та млинці. Вареник у формі Місяця, а млинець, подібний до Сонця і Зірки - це вічні символи, якім поклоняється людина. Споживаючи вареники та млинці, сучасна людина робить це за давньою народною традицією.

На протязі сиропусного тижня відбувається обряд Колодки або Колодія.  Наші пращури вважали Колодія  Богом шлюбу, любові, здоров’я і злагоди, тож дійства будуть пройняті іграми та веселими забавами.

Відвідувачі музею зможуть побачити максимально відтворений давній обряд Колодія. Обряд Колодки буде відбуватись на експозиції «Середня Наддніпрянщина» з 12:00.

             Гостей музею  на Співочому полі чекають різноманітні народні забави: катання на фуркалі,  змагання на колоді,  перетягування канату,

              Народні майстри з усієї України запропонують гостям свої кращі вироби декоративно-ужиткового мистецтва.

           Завершить Свято спалення «Кострубатого діда» (соломяного опудала Зими) о 16.00 як символу всього недоброго. Це знак початку весняного оновлення.

Для відвідувачів будуть працювати заклади харчування, де можна буде скуштувати традиційні українські страви, які готували наші предки в сиропусний тиждень.

       21.02.2015 року – о 15.00  та 22.02.2015 року – об 11.45  на пошанування героїв Небесної Сотні та загиблих воїнів в зоні АТО буде  відправлено панихиду в Михайлівській церкві на експозиції «Середня Наддніпрянщина». 

Різдво починається шостого січня після того, як засвітиться на небі перша зірка – cаме в цей час до спільної вечері сходяться не лише живі, але й душі тих, які відійшли в інші світи.

Після довгого зимового посту, Свята вечеря розпочинає цикл Різдвяних свят, які продовжуються аж до Водохреща: спочатку оживають прадавні коляди, які звучать до Василія (14 січня), щедрівки продовжують свято до Водохреща, а після Водосвяття впродовж трьох днів Різдво славлять по всій Україні.

Ідучи або їдучи на кутю до сивої бабусі чи мами з татом ви мимоволі переберете свою душу та думки: з чим я їду, який я іду – у родинному колі будуть розмови й про сім’ю, й про дітей, і про здобутки. Зазвичай туди сходяться всі сестри й брати, тож не хочеться виглядіти гіршим. Різдво – сімейне, родинне свято, куди чужих не запрошують, але обов’язково згадують душі тих, які уже відійшли у вирій – своїх предків, увесь свій рід. Така традиція наповнює свято таємничою силою роду і не тільки зміцнює сім’ю, але й дає можливість кожному усвідомити, що він відповідає не лише за себе, а й за увесь рід, в якому народився, який прийняв його душу. Дай Боже, щоб наші сім’ї не цуралися та не забували традицію згадування предків – варто шанувати і сивий волос, і старий тихенький голос: “до цих зморщок придивіться, станьте ближче, поклоніться”.

На Святий вечір завжди перебуваєш в дивнім настрої, ніби переповнюєшся чимось таємничим і священним.

Так повелося ще з давніх часів – підготовляє свято все сімейство, для кожного члена сім’ї у цей день знаходилася певна робота: старші діти підтримували живий вогонь для приготування вечері, хлопці допомагали батькові поратися з господарством, мати готувала 9-12 страв, дівчатка вчилися у матері: одна м’яла мак до куті, інші – ліпили вареники, перебирали гриби до юшки та сухофрукти до компоту…

Перед вечерею господар обходив свою садибу і обкурював ладаном хату, кошари, стайні аби відвадити від тварин злі сили; стелив сіно під стіл і при тім рикав, як корова, блеяв вівцею, ржав конем, свято віруючі, що після цього в господарстві не переведеться худоба.

Заносячи до хати надвечір сніп, господар промовляв до жони, ніби вперше бачив її:

-Дай Боже, здоров’я!

Вона відповідала:

-Помогай Біг, а що несеш?

- Злато, щоб увесь рік жили багато.

Після цього хрестився, віншував усіх хто був в хаті з щастям, здоров’ям, Святим вечором і родина сідала за святковий стіл.

В кожному селі, місті за багато століть з’явилися свої звичаї, примівки, страви та віншування. І добре, що є на нашій землі люди, які зберігають та популяризують народну пам’ять.

На Святвечір я завжди згадую і молюся за душу Володимира Івановича Шагала, який збагатив і відкрив не тільки для мене, а й для всіх киян загадковий світ вифлеємських звізд, різноманітних зірок, вертепів, шопок – традиційних різдвяних виробів, з якими колядувала Західна Україна.

Володимир Шагала подарував Національному музею народної архітектурі та побуту України дивовижну колекцію власноручно виготовлених різноманітних різдвяних прикрас і звичаєву різдвяну атрибутику в кількості 57 штук на зразок тих, що побутували в Галичині.

Моє знайомство з цією дивовижною людиною почалося з того, що він у жовтні 1991 року зателефонував у музей і запропонував у дар свої вироби.

Під кінець 1991 року я поїхала в наукову експедицію до Старосамбірського району – на той час пан Володимир проживав у селі Нижанковичі.

Народився Володимир Шагала у 1919 році у селі Клоковичі Перемишлянського повіту Львівського воєводства, там і закінчив початкову школу (нині це Польща). Після переселення в Україну працював у клубі художником-оформлювачем, потім художником на місцевій меблевій фабриці, а коли вийшов на пенсію, продовжив і поглибив своє улюблене заняття – записувати, зарисовувати та вивчати етнографічні пам’ятки рідного краю.

Володимир Шагала розповідав, що занотовувати почав дякуючи мамі, яка зимовими вечорами розповідала казки, які читала у книжках та самостійно складала. А коли її не стало, він по пам’яті записав 75 маминих казок.

На цьому його етнографічна збірка не скінчилася. Серед його записів є і опис рідного села, і тисяча архаїчних слів, є оповідки про історію навколишніх сіл та містечок, є старі вірування та гаївки, щедрівки, легенди та народні прислів’я.

У 87 нарисах В.Шагала розповідається про громадські шпихліри, традицію збору кропиви для виготовлення тканини, обжинкові обряди, фестинки (ігри) та флірти (забави молоді). Зібраний ним у різні роки різноманітний етнологічний матеріал систематизований і представлений у збірках: “Вогняний перстень”. “Судьби і долі деяких людей нашого краю”, “Як колись ми були пастухами”, “Колись зимою у селі”, “Визначні місця Старосамбірщини”, “З минулого побуту”. Володимир Іванович не оминув своєю увагою й коней та залишив після себе збірку “Все про коней”, де детально описав догляд за тваринами, розказав про їхню роль у сільській роботі, надав інформацію про коней на військовій службі, на дорозі, в українській пісні.

Він ретельно вивчав й млинарство, зафіксовуючи схеми роботи водяних млинів. Весь цей цінний матеріал сформований в окремих альбомах та зошитах за темами: “Млинарство”, “Назви частин колеса, воза, саней іншого сільськогосподарського інвентарю”. У наш час уже не довідаєшся про таку інформацію у селах – інформаторів немає.

Володимир Шагала надав детальний опис виготовлення віфлеємських звізд, залишив малюнки елементів звізд, вертепів, шопок, святкових павуків з соломи.

Маючи величезні знання та небайдужу художню душу, Володимир Шагала самостійно виготовив і подарував музею унікальні вироби звичаєвої різдвяної атрибутики. Коли я запропонувала закупити ці вироби, він серйозно відмовляв: “Ні, я дарую і хочу, щоб і Центральна Україна відродилася і заколядувала”.

Я в глибині душі була рада за такий подарунок і дуже боялася, щоб ніхто “не перейшов мені дорогу” – львівські музейники були зовсім поруч. Крім того, винила проблема перевезення експонатів – це був важкий 1991 рік, бензин, видавався лише на машини, якими підвозили хліб, та на швидку допомогу, а мені ці делікатні та крихкі речі треба було довезти музейним автобусом аж до Києва. Тиждень я випрошувала Самбірську і Старосамбірську міську Раду, щоб допомогла заправити наш автобус. І ось, на свято апостола Андрея Первозванного, я виїхала в дорогу. І треба було статися так, щоб під Львовом наш автобус поламався і його трактором притягли до міста Лева! Почали лагодити, а там – не мотор, а окремі деталі, складені з усіх музейних машин. Ледь відремонтували. Але все минулося – колекція Шагала потрапила до музейного фонду.

Починаючи з 1992 вироби Володимира Івановича декілька років підряд виставлялися в Києво – Могилянській академії, Музеї літератури, неодноразово займали центральне місце в експозиціях різних виставок, які відбувалися у музеях та виставкових галереях Києва.

Колекція Володимира Шагала стала зразком для виготовлення різдвяних зірок у Центральній Україні – багато народних колективів скопіювали різдвяну атрибутику для використання їх у своєму дійстві. І цього року його зірки, шопки, ляльковий вертеп зайняли чільне місце на виставці різдвяної атрибутики, яка проходить у Національному заповіднику “Софія Київська”.

Хотілось би звернути вашу увагу до вертепів та шопок, які були маловідомі на Наддніпрянщині, а більш побутували у Західних регіонах України

Подаровані шопки різного розміру і вигляду, є невеликі у вигляді хатки, яка по боках має ручки, з ними колядували дітки 7-10 років Її ще називають настільна – це була прикраса в хаті під час Різдвяних свят. Крім шопки діти ще носили в руках дзвіницю-гарбузик, невеликі зірки на 6-8 кутів і маски: коня, кобилойки та кози.

Шопою на Західній Україні називають господарчу будівлю, де знаходяться тварини під час холодної пори року, тому вона має вигляд хатки без дверей, дах викладено колосками, в глибині якої Різдво – народження маленького Ісуса і вирізані з паперу та розмальовані силуети Божої матері, немовляти Ісуса, Йосипа, пастирів, трьох царів, тварин.

Великі шопки мають вигляд триярусних храмів зі сценою на першому поверсі, де був встановлений дерев’яний кружок, який обертався за допомогою корби, а на ньому були наклеєні картонні зображення: пастирі, три царі, вівці, корови, ангели, які рухаються навколо народженого маля – Різдва. Це однорядні або дворядні конструкції з круглим ходом ляльок.

Вертеп подібний формою до шопок, але на “сцену” виставляли 20 ляльок: цар Ірод, смерть, чорт, парубок, воїн, пророк, ангел, жид, ціпак Клим, чарівниця, піяк, теща, дівчина, циганка, веселий оповідач, які сповіщають господарям дому про народження Ісуса. Театралізований різдвяний вертеп відбувався довільною або віршованою мовою.

В колекції Володимира Шагала є різдвяні прикраси, якими прибирали хату на Різдвяні свята: три павуки та їжак, і величезна кількість різноманітних за розміром та оздобленням вифлеємських зірок, звізд, які відзначаються багатою декоративністю. Зірки та звізди зроблені з паперу і тримаються на дерев’яних каркасах. Вони оздоблені декоративним малюванням та паперовими кутасами. Найбільша в діаметрі зірка сягає 1м 30см. Володимир Іванович розповідав, що інколи звізда мала до 50 рогів з паперовими кутасами.

Каркас для великої ЗВІЗДИ, яка буває на багато рогів складається з двох обручів, на ободі яких пропалюють отвори і закладають туди роги (кути). Всередині звізди є валок на який встановлюють свічку. Передня стінка звізди має чотири перехрестя, які утворюють вісім рівних частин, усі даталі скріплюють клеєм або тоненьким дротиком. До кінців рогів прив’язують нарізаний папір – кутаси. А потім все обклеюють папером, оздоблюють.

Зірки і звізди великих розмірів (з ними ходили в коляду старші хлопці і дорослі чоловіки) мали всередині валок, на який кріпилися по дві свічки – їх запалювали під вечір. Коли під час ходи каркас повертався корбою навколо свічок, відбувалося диво: звізда, обертаючись, світилася різнокольоровими барвам. Передня частина у зірки називається небо, вона оздоблена паперовими різнобарвними зірками, місяцем та ангелами.

Кобилойку вирізали з дошки у вигляді голови коня, гриву робили з конопляних волокона пізніше – з паперу. Прив’язували її до пояса, це як правило було атрибутом перевдягненого козака. На Різдвяні свята старші хлопці ходили “з кобилойкою” до рідних та знайомих колядувати, щедрувати.

Все ця різдвяна краса виготовлена однією людиною з паперу, соломи, тоненьких дерев’яних рейок, колосків. Такий матеріал завжди можна знайти не тільки в селі, а й за бажанням, у місті. Дивишся на зроблені ним речі і відчуваєш, скільки любові та знань вкладено цим чоловіком у кожен предмет. Колись Володимир Шагала мені сказав: “В місто їдуть люди за грошима, а в село – за розумом” – і я цьому вірю.

Володимир Іванович Шагала давно пішов у вирій, а його безцінна колекція продовжує дивувати своєю довершеністю та розмаїттям.

Я пишу свої спогади на передодні Різдвяних свят і хочу, щоб і ви полюбили українську різдвяну атрибутику, помилувалися народним мистецтвом та пом’янули пана Володимира за його безцінний внесок в культурне відродження України.

Євгенія Гайова

Національний музей народної архітектури та побуту України м.Київ

   7 січня 2015 року в Національний музей народної архітектури та побуту України відбудеться захід «Свято Різдва».

Свято розпочнеться в експозиції «Середня Наддніпрянщина» в церкві Св. Архистратига Михаїла святковою літургією.(Початок о 10.00)

Після святкової служби учасники дійства о 12.00 збираються у дворі церкви Св. Параскеви. Гостей музею привітає священик.   

                     Після цього відбудеться святкове гуляння, розваги, виступити  

           фольклорних    колективів.

              Гості Свята зможуть прийняти  участь у різноманітних забавах та конкурсах, станцювати під запальні українські мотиви, покататися на конях, посмакувати смачними стравами української кухні та просто весело провести час у компанії із друзями.

Приходьте відпочити разом із сім’єю та друзями !

Вартість квитків:

-       30 грн - дорослі;

-       15 грн - школярі, студенти та пенсіонери;

-       безкоштовно - діти до 7 років.

Запрошуємо Вас відсвяткувати разом з нами Різдво за давньою традицією.

Свято триватиме з 12.00 до 16.00.

Всі знають, що в ніч на 19 грудня кожний чемний маленький українець отримає подарунок від доброго святого Миколая.

27-28 сентября 2014 года приглашаем посетить Национальный музей народной архитектуры и быта Украины и принять участие в  «Празднике школьника".

В последние выходные сентября  маленьких гостей Музея и их родителей ждет интересная, веселая и познавательная программа: выступления детских  коллективов и солистов, бандуристов,  чтецов, интересные конкурсы с призами, мастер-классы по гончарству,  кукурузо- та соломоплетению, изготовление куклы-мотанки, роспись печенья и др. (с 11.00 до 17.00)

Кроме того, гости праздника смогут присоединиться к сбору средств для нужд наших военных и нарисовать рисунки для бойцов Добровольческого  батальйона специального назначения "Азов".(  с 11.00 до 15.00)

На протяжении двух дней праздника будет работать ярмарочная площадка. где  можно будет приобрести игрушки у народных мастеров из Киева и Киевской области, детскую литературу отечественных издательств. 

Ученики Детской художественной школи №9 Голосеевского района г. Киева представят выставку своих художественных работ.

Место проведения празника: ярмарочное поле.

27-28 сентября 2014 года в 15.00 состоится передача рисунков представителям Добровольческого батальйона специального назначения "Азов" и  награждения учасников мероприятия.

Как добраться в музей. 

В Музей ходит следующий транспорт: 

11 троллейбус от Метро Выставочный центр в Национальный музей народной архитектуры и быта Украины (от трассы еще где 1км) 

496 (маршрутка) пл. Лукьяновская - ул.Артема- ул.Вячеслава Черновола - 

пр. Воздухофлотский - пл. Соломянська- пр. Воздухофлотсьий - 

пл. Севастопольская - Кольцевая дорога - Одесская пл. - Ул. Академика Заболотного 

458 (маршрутка) Железнодорожный вокзал- Метро Виставковий центр - Музей

.

На експозиції «Середня Наддніпрянщина» та на сцені Співочого поля Музею будуть показані весільні обряди: сватання, випікання та прикрашання короваю, розплітання коси, приїзду молодого, зустрічі невістки, викупу та укривання молодої, перезви тощо.

Окрім того на Співочому полі буде організовано виставку-продаж весільного печива (короваї, шишки, верчі, пташки, голуби) тощо. Всіх бажаючих ми пригостимо весільною випічкою привезеною з різних куточків України.  Тут також наші відвідувачі матимуть змогу придбати весільну атрибутику виготовлену народними майстрами (весільні рушники, віночки, ікони, прикраси,  весільний народний одяг) тощо. Вас радо навчать виготовити весільну витинанку, ляльку-наречену, розписати весільні птахи та виплести барвінковий вінок. Свято «Осінь весільна» було є і залишається найулюбленішим святом киян та гостей міста серед багатьох заходів, які проводяться в Музеї.

 Їхати до Музею від станції метро “Виставковий центр” тролейбусом № 11, 

маршрутне таксі № 458, від м. Лук’янівка, Воздухофлотський міст, Жуляни, Окружна дорога, 

Одеська площа № 496.

 1

                                                                               ( біля с. Пирогів) запрошує  гостей  з 12.00 до 17.00 год.

                                                  відвідати  Свято яблучного Спасу.

             Дев’ятнадцятого серпня за новим стилем – давнє народне свято – Другий  Спас або Яблучний Спас. В церковному календарі це свято отримало назву  Преображення Господнього.

Відвідувачі матимуть змогу познайомитися і стати безпосередніми учасниками давніх традиційних українських обрядів: виготовлення обрядового кошика, провести дегустацію і придбати мед та інші продукти бджільництва з різних куточків України, придбати яблука вітчизняного виробництва, а також взяти участь в конкурсі кращого пасічника (найсмачніший мед).

           На святі також відбудуться  виставки народних виробів з кераміки, соломи та інші майстер - класи.

Фольклорні колективи з різних областей України познайомлять Вас з чудовими зразками пісенного фольклору літнього циклу свят народного календаря.

Свято проходитиме на «Співочому полі» музею з 12.00 до 17.00 г.

 Нас  гостинно запрошують на свято!                       

      Їхати тролейбусом № 11 від ст. М «Виставковий центр», маршрутними таксі №№496, 458, 56-К.                                                                                                   

9-10 серпня 2014 р. Національний музей народної архітектури та побуту  України    (музей біля с. Пирогів) запрошує  гостей  з 12.00 до 17.00 год.   відвідати  Свято меду «Перший Медовий Спас»

Відвідувачі матимуть змогу познайомитися і стати безпосередніми учасниками давніх традиційних українських обрядів: виготовлення обрядових букетів – «маковійчиків», водіння хороводів навколо традиційного символу свята – «Маковія», провести дегустацію і придбати мед та інші продукти бджільництва з різних куточків України, а також взяти участь в конкурсі на найкращий букет.

На заході будуть представлені характерні для свята Маковія (14 серпня) страви традиційної української кухні: коржі з маком та медом, вареники і пироги з маком та ін..

Фольклорні колективи з Київської та Житомирської областей познайомлять Вас з чудовими зразками пісенного фольклору літнього циклу свят народного календаря.

          Запрошуємо Вас на свято.

 Їхати тролейбусом № 11 від ст. м. «Виставковий центр», маршрутними таксі №№ 458, 496, 56-к.                                                       

В Национальном музее народной архитектуры и быта Украины 

6 июля 2014 года состоится народный  праздник  – Ивана Купала.

 Праздник  Ивана Купала состоится именно в период, когда солнце выше всего поднимается над землей, дает больше всего тепла и света. Проявляет свою наибольшую чудодейственную силу для растительного и животного мира и для людей. Вся растительность достигает своего апогея, все стремительно растет, расцветает, размножается, радуется жизни.

      Иван Купала (Иванова ночь, Иванов день) — один из главных праздников календаря славян, совпадающий с Рождеством Иоанна Крестителя.

 Купальские обряды, совершаемые в канун праздника («ночь накануне Ивана Купалы»), составляют сложный обрядовый комплекс, включающий: сбор трав и цветов, плетение венков, украшение зеленью построек, разжигание костров, уничтожение чучела, перепрыгивание через костер или через букеты зелени, обливание водой, гадания, выслеживание ведьмы, поиск цветка папоротника. 

      Иван Купала или Купайла — с древнейших времен известен у славян как праздник Солнца, зрелости лета и зеленого покоса. Люди опоясывались перевязями из цветов, на голову надевали венки из трав. Водили хороводы, пели песни. Старики с помощью трения сухих палочек добывали «живой огонь», разводили костры, в середину которых ставили шест с укрепленным на нем горящим колесом — символом солнца. Купальские праздники совершались во времена язычества в честь Бога Солнца, супругой которого была светоносная Заряда, красная девица.

     Главные персонажи праздника  Купайло та Марена, которые воплощают в себе мужское (солнечное) и женское (водяное) божества. 

На празднике в Пирогово посетители смогут познакомиться и стать непосредственными участниками древних традиций украинских обрядов : плетение венков, украшение купальского дерева, добывания "Живого огня" и торжественного поджигания огня, вождение хороводов, гадание на венках, пускание горящих колес, очищение огнем и водой.

Фольклорные коллективы из Киевской, Житомирской, Харьковской, Черниговской, Винницкой, Хмельницкой, Ровненской и  областей познакомят Вас с купальскими обрядами своего региона на сцене.

  Специальный гость праздника - поп-группа DZIDZIO .

Праздник начинается на  Певчем поле  музея в 17.00. и 

будет продолжаться до 22.00

 

28-30 червня 2014 року у Музеї проводиться День вишивки та  ткацтва. До участі у ньому запрошено майстрів мистецтва, які познайомлять Вас з традиціями цих давніх ремесел. Вони запропонують Вам вишукані чоловічі та жіночі вишиванки, прикрашені традиційною орнаментикою рушники, килими, ліжники, пояси, скатертини та ін.

У Вас буде можливість на майстер-класах виготовити своїми руками собі цікаві сувеніри - вишити серветку, виплести пояс чи створити ляльку-мотанку, а також послухати захоплюючи лекції про давню українську символіку.

Запрошуємо киян та гостей міста гарно відпочити у Музеї на фоні мальовничих придніпровських краєвидів в оточенні старовинних осель, вітряків, млинів та церков.  

Придбати чудові вироби народного мистецтва на згадку. 

Свято триватиме з 10:00 до 18:00 години. 

1червня  2014р.у Національному музеї народної архітектури та побуту України відбудеться «День дитячої творчості».

 В заході візьмуть участь дитячі фольклорні колективи, гуртки та студії народного мистецтва  - вишивки, писанкарства, гончарства (ліплення), витинанки, декоративного розпису, різьблення по дереву, художньої обробки шкіри, лозоплетіння, соломкоплетіння, виготовлення українських народних інструментів та ін. Художні школи представлятимуть картини юних митців на різноманітну тематику, а також – художній розпис на склі, скульптуру, художнє ковальство. За допомогою майстрів, що проводитимуть майстер класи, можна долучитися до створення зразків народного мистецтва – рушників, писанок, кошиків та ін., поспілкуватися з авторами витворів та керівниками гуртків та студій, придбати щось на згадку.

Пісенну, танцювальну та усну народну творчість різних регіонів України представлять дитячі фольклорні колективи з Києва, Київщини, Житомирщини, Львівщини, Чернігівщини: «Вербиченька», «Намистечко», «Візерунок», «Гучок», «Шик» та багато ін. Їхній репертуар, окрім українського фольклору, включає пісні і танці народів світу, номери сучасного спортивно-танцювального мистецтва, ревю та ін.

         Свято розпочнеться об 11 годині на Співочому полі (експозиція «Середня Наддніпрянщина та Південь України»).

         Запрошуємо на свято усіх бажаючих.

Їхати до Музею від станції метро “Виставковий центр” тролейбусом № 11, маршрутне таксі № 156, від Ленінградської площі № 172.

          Художні промисли Гуцульщини – це яскравий витвір українського генія, адже саме в косівській кераміці, дерев'яному різьблені, вишиванці та виробах зі шкіри втілилось відвічне бажання народу наблизитись до досконалої краси в навколишньому оточенні, визначило функціонування такого феномену, як ужиткове мистецтво в середовищі оздоблення екстер'єру та інтер'єру  і здобуло визнання в усьому світі.

         Збірка експонатів Національного музею народної архітектури та побуту України має ґрунтовну колекція витворів народних геніїв, що дає можливість  довести відвідувачам  унікальність  етнічних особливостей народного мистецтва. Фонди колекції музею нараховують більш 20 тисяч експонатів з цього регіону і датуються від 16 століття (ікони, люльки та інше) до кінця 20  століття і мають непересічну художню  та  історичну цінність.

         Ми маємо можливість ознайомитись  з  невмирущими цінностями матеріальної культури цього регіону. Є можливість оглянути експонати із фондів, розкрити для себе творчій скарб і художній  доробок унікального регіону Карпат. Саме в художніх народних виробах відтворювалась уява народу про красу і місце людини в природі, втілювалась відвічна ідея і прагнення  зберегти для  прийдешнього покоління традиції та  народні промисли в побуті. Колекція формувалася впродовж багатьох років чисельними науково-етнографічними експедиціями, працівниками музею.

                              Нас запрошують на відкриття виставки яка працюватиме                                                      з 15 квітня по 15 травня 2014 року. .

Весняний цикл традиційних свят українців розпочинає Масляна. Це неповторне, веселе, колоритне свято, сповнене народних звичаїв та обрядів. Масниця - це перехід від Зими до Весни. Наші предки вірили: рядженими, піснями, танцями та різними заклинаннями можна прогнати Зиму та закликати Весну, а до того ж посвяткувати та позабавлятися востаннє перед Великим Постом.

У народі Масниця має такі назви: Масляна, Сирниця, Колодій, Туриця. За християнським календарем Масниця - це останній тиждень перед Великим Постом. В ці дні споживали в основному молочні продукти, вареники з сиром та млинці. Вареник у формі Місяця, а млинець, подібний до Сонця і Зірки - це вічні символи, якім поклоняється людина. Споживаючи вареники та млинці, сучасна людина робить це за давньою народною традицією.

На протязі сиропусного тижня відбувається обряд Колодки або Колодія: від народження і до похорону.

Відвідувачі музею зможуть побачити максимально відтворений давній обряд Колодія.

             На  Співочому полі   відбуватимуться  виступи фольклорних колективів з різних областей України, які виконають святкові пісні та обряди.

             Гостей музею  на Співочому полі чекають різноманітні народні забави та конкурси:  змагання на колоді, катання на конях,  перетягування канату, міряння силою, змагання на найшвидше поїдання вареників,якщо буде сніг - катання на санях та ослоні, сніжна фортеця зі сніжками та інші розваги та конкурси.

              Народні майстри з усієї України запропонують гостям свої кращі вироби декоративно-ужиткового мистецтва. (Розважальна частина з 12:00 до 16:00)

           Для відвідувачів музею будуть запропоновані різноманітні традиційні страви, які наші предки вживали під час святкування Масниці: вареники з сиром, млинці, пиріжки, узвар.

           Завершить Свято спалення «Кострубатого діда» як символу всього недоброго. Це знак початку весняного оновлення.

Адміністрація

З питань проведення заходів звертатись за телефоном

067 905 25 74 Зеленко Олена Олександрівна

 Водохреще – третє велике свято, що завершує Різдвяний цикл.

За традицією 19 січня у Національному музеї народної архітектури та побуту України

свято розпочнеться у церкві Св. Архістратига Михаїла святковою літургією (о 10.00).

Парафіяни, що приходять на службу Божу, святково вбрані, а працівники Музею у народному одязі. Усі тримають глечики, банки, прикрашені барвінком та калиною, щоб набрати освяченої води.

 Після закінчення літургії (близько 12 години) служба продовжується на церковному подвір’ї, де стоїть

прикрашений хвоєю та квітами хрест і чан , у якому освячується вода.

Священик занурює хрест у воду і вона освячена. Усі присутні набирають її, вмиваються,  та п’ють, щоб бути здоровими цілий рік.

Після служби родини розходилися по домівках і сідали за святковий стіл.

 Їхати до Музею від станції метро “Виставковий центр” тролейбусом № 11, маршрутне таксі № 156, від Ленінградської площі № 172.