3.03
- 02.05.13, 17:10
- СРСР
Прочитав цю замітку у ҐУҐЛ+ і не втримався - зробив перепост тут.Надто вже все живописно описано.Совкам читати обов’язково.
Панове други Кербасай з Діверсеєм надихнули мене на спогади вже двадцятидвох літньої давності...
Саме під "1 Мая" підійде. Мір, труд, май arbeit macht frei.
Замість епіграфа:
"Если бы захотел, я бы и без твоих удобрений рекорды ставил. Да только к чему они мне, рекорды?"
-- Віктор Суворов "Освободитель"
Замість другого епіграфа:
"В монастыре свободно Настя могла читать хоть Троцкого, хоть Бухарина, хоть Радека. Не запрещалось. Даже рекомендовалось. И висели фотографии вождей, которые врагами оказались. Настя на Троцкого часто смотрела. В глаза портрету. А однажды на руки посмотрела. Большая фотография, спокойное лицо, свободное положение тела, руки на животе. А на руках - маникюр. Ногти товарища Троцкого длинны и ухоженны, как ногти стареющей придворной красавицы.
Почему-то эти ногти Насте покоя не давали. Почему-то возненавидела она их. Предлагал товарищ Троцкий ликвидировать семью и собственность. Предлагал всех организовать в трудовые армии. Только не сказал товарищ Троцкий, кто этими трудовыми армиями будет командовать. И как-то пальцы холеные товарища Троцкого, и полированные длинные ногти под ярким красным лаком не вязались с идеей трудовых армий. Или очень даже с этой идеей вязались. Просто закрыла Настя глаза и представила себе, что есть трудовая армия..."
-- Віктор Суворов "Контроль"
Навмисне вживаю слово "колхоз", а не "колгосп". Бо воно як і "радянський" не притамаманне українському світогляду. Правильно буде не "радянський", а саме "совєцкій". Як кажуть в західноєвропейських мовах.
Надворі був 1990 рік, я щойно закінчив "СПТУ №nnn Трактористів-машиністів широкого профілю" ("вузькими дорогами", як ми дожартовували далі). Ну що таке "широкий профіль" у мілітарі-країні совєтів, пояснювати не треба, особливо коли разом з тракторами вивчаєш танкові дизелі і все таке похідне... ;)
Отже, закінчив. А доки вчився я отримував пен... стипендію в училищі - 10 рублів, потім за успішність накинули ще 5 == 15. Плюс до цього місцевий колхоз, видав мені "Посвідку на навчання". Офіційна така "бомага", завдяки якій, я ніби-то офіційно вже працевлаштований відразу після закінчення училища. Ну і відношення до "вільно-вступників" було не таке пієтетне як до нас "кріпосних" з "посвідкою". До того ж, направляючи нас офіційно на навчання, колхоз платив нам пен... ем... стипендію у розмірі 30 рублів. Як жартував мій батько - "Руб у день і рано дома".
Вчився я там заввиграшки. Вже тоді на гусеничному Т-150 міг закрити сірникову коробочку, а пізніше мені ці навички згодилися, щоб закривати сірникову коробочку на Т-330. Наші "майстри виробничого навчання" на це не здатні були (це для "совєцькіх воїнів", що мені щоразу хизуютсья, як вони в армії керували танком "каг свайей рукой", ага - жоден з них БєлАЗ-а не відчував так як я Т-330-го). Екзамени я здавав лише зі шкільних дисциплін, та й то не з усіх - лише з математики, бо з математикою у мене трохи не ладилося, завжди хотів 5, а вище 4 не вилазив. Ну тупий я був...
За успішне навчання, відразу видали мені та ще трьом відмінникам групи - другий клас і шостий розряд.
Звісно, після трьох років отримування пен.... тю зараза причепилося як гімно до закаблука - стиПЕНдії! від колхозу, я мав два роки на той колхоз відпрацювати, або відразу податися до армії, яка "все списувала". Ну мені до армії було ще до осені чекати, - це півліта, ну і ще півосені за моїми підрахунками. Треба якось витримати колхоз.
Прийшов. Посадили мене на Т-25, відомий як "Владімірєц", невеличкий такий тракторець, з двигуном від ДВШ, двоциліндровий, ~40кс.
- Обслуговуватимеш бази з худобою.
Бригада, де я працював, обслуговувала бази великої рогатої худоби, з одного боку м'ясні бички, з іншого дійні корівки. Їх доять, я підганяю діжку, заливають туди те молоко, я відвожу теляткам, їх там годують. Я відвожу дохлих теляток (що померли за ніч) на бійню, що там з ними далі відбувалося - точно не скажу. Коли купуєте м'ясо заливайте його холодною водою і мніть руками, якщо вода стане аж червоною як кров - дохле телятко ви купили, але то таке - лірика...
Потім відвезти діжку до парилки, де її пропарять паром +200С. Потім силос корівкам, потім навоз з під корівок, потім знову база, телятка, вивезти теляток, що здохли без матері з ранку до обіду, знову пропарити діжку, відвезти обіднє молоко у бідонах до магазину, вчорашні бідони привезти на парилку пропарити, бо заврішнє молоко скисне щойно залий. Знову поле,силос,навоз,телятка,молокотеляткам,вивезтидохлихтелятоксилоснавоздійня,... фух...
Обслуговування трактора на ранок......
На роботі я о 06:00 ранку, вдома - о 23:00, мені ще 18 не було. Тобто за законом я мав працювати 7 годин на день. Силяки, навіть закинувши тренування, у мене було предосить. Тому особливо втоми не відчував. Але такий стан справ влаштовував мало, я ж не для роботи народився, а ще ж і життя має бути якесь власне, мене ж і до дівчини однієї тягло страшенно, Олі... Брюнетка і сині очі. Як волошки.
Їв я на ходу. Дядько Сергій - оператор та бог дійного автомату - наллє мені літр молока, я куплю булку - пообідав. Самому молоко брати не дозволяв, лише тоді коли сам наллє, - бо, - каже, - ці курви, миють вим'я коровам, воду до канави не зливають, а кидають присоски у відро і дійня всмоктує. "Змусили мене у автоматиці дійні, зменшити відсотокк жиру та білку, бо автоматика відразу блокувала таку жижу", - побідкався мені цей добрий дядько. Сам голова бригади наказав. А автоматика на той час була якась модна, німецька. Ні, не просто НДР-івська, а саме ФРН-івська! Ага.
Ото він мені наливав завжди молоко ще без тої жижі... Ви, хронічно городскіє, срали б від нього тиждень, звиклії до продмагівських сцяк з написом "молоко"...
...Так минув місяць. Зрозуміло, що зарплатня вас цікавить.
Так я отримав зарплатню.
3 рублі 3 копійки.
ТРИ РУБЛІ ТРИ КОПІЙКИ.
Повторюйте за мною, совки, комуняки та ліваки з борошняними руцями, борці за трудящіхся усєх стран, шоб вам повидохнути усім коліном.
ТРИ РУБЛІ ТРИ КОПІЙКИ.
ТРИ РУБЛІ ТРИ КОПІЙКИ.
ТРИ РУБЛІ ТРИ КОПІЙКИ.
Я стояв перед касиркою ніякий, мене душив гнів та образа. Я пішов до обліковниці, вона подивилася, - та тобі ж 17, ти ж по 7 годин працюєш, і то нічого не робиш....
Це вже було поза меж мого обурення і розуміння... Я кинув роботу, сів на веломашину і рвонув до Правління колхозу. Там спочатку та ж історія. Голови колхозу нема, є заступник. Я до нього, він знічєв'я викликає головну обліковницю, - Валю, розберися. Ну хвилин за двадцять Валя "розібралася", повертається. "Йому 17, він працює 7 годин, напружувати його не мають права, там була помилка у зарплатні, йому нарахували 43 рублі 3 копійки."
Я тут же хапаю ручку (кілька завжи висіли прищеплені на нагрудній кишені сорочки), у неї зі столу - аркуш і катаю заяву на звільнення.
Пішло лайно трубами:
Ми тобі стипендію платити три роки, доки ти вчився...
Як це так?
А хто ж працюватиме?
Та як ти смієш?
Та шо за молодь пішла?
Та ось у наші роки...
Та тобі доведеться усі гроші повернути...
Та шо це за ледацюги...
Тахтожпрацюватиме...
Тахтотобі другий клас видав...
Тайшостийрозряд...
Хвилин 40. Я один, і їх ціла зграя колхозних функціонерів з білими руцями і кігтиками як у Хорошковського.
Я неухильно веду своє. А потім їм удар під пахвину, - Я вступаю до інституту міжнародних відносин. Заступник і сів.
- Валю, видай йому трудову, нехай іде під три чорти!
Ось так я став вільним в день моєї зарплатні.
Приїжджаю додому. Кладу перед батьками трудову, повідомляю, що я вже у колхозі не працюю. Кладу поряд з трудовою свою ЗП.
ТРИ
РУБЛІ
ТРИ
КОПІЙКИ
Пояснив усе. Батько (польська лінія без генетичної пам'яті про Голодомор) лише гірко крекнув... - "прокляті комуняки"... Мати (українка, наші предки Святослава бачили і воювали поряд з ним, але у неї генетична пам'ять про Голодомор): - О! Ну хоч на хліб заробив!
І від її слів я заплакав мов дитина...
...
І зараз, умивши пику у вбиральні, лише зміг продовжити цю писанину... Перечитав параграф вище, і знову довелося бігти до умивальника...
...трясця і так тричі підряд... мало не ридма... більше не читатиму...
Пішов до кар'єру. Там сказали, що їм потрібні механізатори як повітря. Т-130, Т-330. Там я став "оператором бульдозера". Приносив ЗП, що були вищі мало не у півтора рази за сумарну ЗП моїх батьків, - розморозили будівництво хати...
Там армія, вона все списала. Повернувся з армії - стройбат, ще попрацював на Т-330, і у 95 вступив до ХДУ на перекладача, закінчив його вже як ХНУ, ще за рік до закінчення взявся за UNIX-и і з ними досі працюю. На громадських засадах перекладаю фільми, серіали, мультики на українську. Бо якщо не хочете вчити українську, вчитимете китайську, будете у кацапів рабами управлінської ланки. А кацапи будуть у китайців "раб-прокладкою" між ними і вами. Але китайці різниці не бачитимуть, - ви ж бо "будіті каваріть паруссскі" і вважатимете за щастя працювати у китайських колхозах.
P.S. Восени 2007-го на базарі, я купляв картоплю. Багато не купляв, хоча мене й агітували відразу на мішок. Я відповів, що вона дешевшатиме до кінця осені. Старий пень у черзі, - ну вам ні хочіцца паддєржать крєстьян?
Я дуже стисло переповів історію про "Три нуль три" і аргументував, що для них нічого не зміниться.
Відповідь була суто кацапсько-окупантська.
"Так в тє же врємєна за трі рубля можна ж била что-та купіть!!!"
Якщо ви думаєте, що я вигадав таку відповідь, поставте себе на моє місце, - ви здатні таке вигадати?
"Ну то нехай ви, ваші діти, онуки та пра-пра-пра онуки отримують стільки ж", - відказав, знімаючи сумку з картоплею з терезів і забираючись додому...
Саме під "1 Мая" підійде. Мір, труд, май arbeit macht frei.
Замість епіграфа:
"Если бы захотел, я бы и без твоих удобрений рекорды ставил. Да только к чему они мне, рекорды?"
-- Віктор Суворов "Освободитель"
Замість другого епіграфа:
"В монастыре свободно Настя могла читать хоть Троцкого, хоть Бухарина, хоть Радека. Не запрещалось. Даже рекомендовалось. И висели фотографии вождей, которые врагами оказались. Настя на Троцкого часто смотрела. В глаза портрету. А однажды на руки посмотрела. Большая фотография, спокойное лицо, свободное положение тела, руки на животе. А на руках - маникюр. Ногти товарища Троцкого длинны и ухоженны, как ногти стареющей придворной красавицы.
Почему-то эти ногти Насте покоя не давали. Почему-то возненавидела она их. Предлагал товарищ Троцкий ликвидировать семью и собственность. Предлагал всех организовать в трудовые армии. Только не сказал товарищ Троцкий, кто этими трудовыми армиями будет командовать. И как-то пальцы холеные товарища Троцкого, и полированные длинные ногти под ярким красным лаком не вязались с идеей трудовых армий. Или очень даже с этой идеей вязались. Просто закрыла Настя глаза и представила себе, что есть трудовая армия..."
-- Віктор Суворов "Контроль"
Навмисне вживаю слово "колхоз", а не "колгосп". Бо воно як і "радянський" не притамаманне українському світогляду. Правильно буде не "радянський", а саме "совєцкій". Як кажуть в західноєвропейських мовах.
Надворі був 1990 рік, я щойно закінчив "СПТУ №nnn Трактористів-машиністів широкого профілю" ("вузькими дорогами", як ми дожартовували далі). Ну що таке "широкий профіль" у мілітарі-країні совєтів, пояснювати не треба, особливо коли разом з тракторами вивчаєш танкові дизелі і все таке похідне... ;)
Отже, закінчив. А доки вчився я отримував пен... стипендію в училищі - 10 рублів, потім за успішність накинули ще 5 == 15. Плюс до цього місцевий колхоз, видав мені "Посвідку на навчання". Офіційна така "бомага", завдяки якій, я ніби-то офіційно вже працевлаштований відразу після закінчення училища. Ну і відношення до "вільно-вступників" було не таке пієтетне як до нас "кріпосних" з "посвідкою". До того ж, направляючи нас офіційно на навчання, колхоз платив нам пен... ем... стипендію у розмірі 30 рублів. Як жартував мій батько - "Руб у день і рано дома".
Вчився я там заввиграшки. Вже тоді на гусеничному Т-150 міг закрити сірникову коробочку, а пізніше мені ці навички згодилися, щоб закривати сірникову коробочку на Т-330. Наші "майстри виробничого навчання" на це не здатні були (це для "совєцькіх воїнів", що мені щоразу хизуютсья, як вони в армії керували танком "каг свайей рукой", ага - жоден з них БєлАЗ-а не відчував так як я Т-330-го). Екзамени я здавав лише зі шкільних дисциплін, та й то не з усіх - лише з математики, бо з математикою у мене трохи не ладилося, завжди хотів 5, а вище 4 не вилазив. Ну тупий я був...
За успішне навчання, відразу видали мені та ще трьом відмінникам групи - другий клас і шостий розряд.
Звісно, після трьох років отримування пен.... тю зараза причепилося як гімно до закаблука - стиПЕНдії! від колхозу, я мав два роки на той колхоз відпрацювати, або відразу податися до армії, яка "все списувала". Ну мені до армії було ще до осені чекати, - це півліта, ну і ще півосені за моїми підрахунками. Треба якось витримати колхоз.
Прийшов. Посадили мене на Т-25, відомий як "Владімірєц", невеличкий такий тракторець, з двигуном від ДВШ, двоциліндровий, ~40кс.
- Обслуговуватимеш бази з худобою.
Бригада, де я працював, обслуговувала бази великої рогатої худоби, з одного боку м'ясні бички, з іншого дійні корівки. Їх доять, я підганяю діжку, заливають туди те молоко, я відвожу теляткам, їх там годують. Я відвожу дохлих теляток (що померли за ніч) на бійню, що там з ними далі відбувалося - точно не скажу. Коли купуєте м'ясо заливайте його холодною водою і мніть руками, якщо вода стане аж червоною як кров - дохле телятко ви купили, але то таке - лірика...
Потім відвезти діжку до парилки, де її пропарять паром +200С. Потім силос корівкам, потім навоз з під корівок, потім знову база, телятка, вивезти теляток, що здохли без матері з ранку до обіду, знову пропарити діжку, відвезти обіднє молоко у бідонах до магазину, вчорашні бідони привезти на парилку пропарити, бо заврішнє молоко скисне щойно залий. Знову поле,силос,навоз,телятка,молокотеляткам,в
Обслуговування трактора на ранок......
На роботі я о 06:00 ранку, вдома - о 23:00, мені ще 18 не було. Тобто за законом я мав працювати 7 годин на день. Силяки, навіть закинувши тренування, у мене було предосить. Тому особливо втоми не відчував. Але такий стан справ влаштовував мало, я ж не для роботи народився, а ще ж і життя має бути якесь власне, мене ж і до дівчини однієї тягло страшенно, Олі... Брюнетка і сині очі. Як волошки.
Їв я на ходу. Дядько Сергій - оператор та бог дійного автомату - наллє мені літр молока, я куплю булку - пообідав. Самому молоко брати не дозволяв, лише тоді коли сам наллє, - бо, - каже, - ці курви, миють вим'я коровам, воду до канави не зливають, а кидають присоски у відро і дійня всмоктує. "Змусили мене у автоматиці дійні, зменшити відсотокк жиру та білку, бо автоматика відразу блокувала таку жижу", - побідкався мені цей добрий дядько. Сам голова бригади наказав. А автоматика на той час була якась модна, німецька. Ні, не просто НДР-івська, а саме ФРН-івська! Ага.
Ото він мені наливав завжди молоко ще без тої жижі... Ви, хронічно городскіє, срали б від нього тиждень, звиклії до продмагівських сцяк з написом "молоко"...
...Так минув місяць. Зрозуміло, що зарплатня вас цікавить.
Так я отримав зарплатню.
3 рублі 3 копійки.
ТРИ РУБЛІ ТРИ КОПІЙКИ.
Повторюйте за мною, совки, комуняки та ліваки з борошняними руцями, борці за трудящіхся усєх стран, шоб вам повидохнути усім коліном.
ТРИ РУБЛІ ТРИ КОПІЙКИ.
ТРИ РУБЛІ ТРИ КОПІЙКИ.
ТРИ РУБЛІ ТРИ КОПІЙКИ.
Я стояв перед касиркою ніякий, мене душив гнів та образа. Я пішов до обліковниці, вона подивилася, - та тобі ж 17, ти ж по 7 годин працюєш, і то нічого не робиш....
Це вже було поза меж мого обурення і розуміння... Я кинув роботу, сів на веломашину і рвонув до Правління колхозу. Там спочатку та ж історія. Голови колхозу нема, є заступник. Я до нього, він знічєв'я викликає головну обліковницю, - Валю, розберися. Ну хвилин за двадцять Валя "розібралася", повертається. "Йому 17, він працює 7 годин, напружувати його не мають права, там була помилка у зарплатні, йому нарахували 43 рублі 3 копійки."
Я тут же хапаю ручку (кілька завжи висіли прищеплені на нагрудній кишені сорочки), у неї зі столу - аркуш і катаю заяву на звільнення.
Пішло лайно трубами:
Ми тобі стипендію платити три роки, доки ти вчився...
Як це так?
А хто ж працюватиме?
Та як ти смієш?
Та шо за молодь пішла?
Та ось у наші роки...
Та тобі доведеться усі гроші повернути...
Та шо це за ледацюги...
Тахтожпрацюватиме...
Тахтотобі другий клас видав...
Тайшостийрозряд...
Хвилин 40. Я один, і їх ціла зграя колхозних функціонерів з білими руцями і кігтиками як у Хорошковського.
Я неухильно веду своє. А потім їм удар під пахвину, - Я вступаю до інституту міжнародних відносин. Заступник і сів.
- Валю, видай йому трудову, нехай іде під три чорти!
Ось так я став вільним в день моєї зарплатні.
Приїжджаю додому. Кладу перед батьками трудову, повідомляю, що я вже у колхозі не працюю. Кладу поряд з трудовою свою ЗП.
ТРИ
РУБЛІ
ТРИ
КОПІЙКИ
Пояснив усе. Батько (польська лінія без генетичної пам'яті про Голодомор) лише гірко крекнув... - "прокляті комуняки"... Мати (українка, наші предки Святослава бачили і воювали поряд з ним, але у неї генетична пам'ять про Голодомор): - О! Ну хоч на хліб заробив!
І від її слів я заплакав мов дитина...
...
І зараз, умивши пику у вбиральні, лише зміг продовжити цю писанину... Перечитав параграф вище, і знову довелося бігти до умивальника...
...трясця і так тричі підряд... мало не ридма... більше не читатиму...
Пішов до кар'єру. Там сказали, що їм потрібні механізатори як повітря. Т-130, Т-330. Там я став "оператором бульдозера". Приносив ЗП, що були вищі мало не у півтора рази за сумарну ЗП моїх батьків, - розморозили будівництво хати...
Там армія, вона все списала. Повернувся з армії - стройбат, ще попрацював на Т-330, і у 95 вступив до ХДУ на перекладача, закінчив його вже як ХНУ, ще за рік до закінчення взявся за UNIX-и і з ними досі працюю. На громадських засадах перекладаю фільми, серіали, мультики на українську. Бо якщо не хочете вчити українську, вчитимете китайську, будете у кацапів рабами управлінської ланки. А кацапи будуть у китайців "раб-прокладкою" між ними і вами. Але китайці різниці не бачитимуть, - ви ж бо "будіті каваріть паруссскі" і вважатимете за щастя працювати у китайських колхозах.
P.S. Восени 2007-го на базарі, я купляв картоплю. Багато не купляв, хоча мене й агітували відразу на мішок. Я відповів, що вона дешевшатиме до кінця осені. Старий пень у черзі, - ну вам ні хочіцца паддєржать крєстьян?
Я дуже стисло переповів історію про "Три нуль три" і аргументував, що для них нічого не зміниться.
Відповідь була суто кацапсько-окупантська.
"Так в тє же врємєна за трі рубля можна ж била что-та купіть!!!"
Якщо ви думаєте, що я вигадав таку відповідь, поставте себе на моє місце, - ви здатні таке вигадати?
"Ну то нехай ви, ваші діти, онуки та пра-пра-пра онуки отримують стільки ж", - відказав, знімаючи сумку з картоплею з терезів і забираючись додому...
32
Коментарі
БілаКоролева
12.05.13, 17:34
Ціла автобіографія.......
анонім
22.05.13, 17:37
Гість: Світанок
32.05.13, 17:40
анонім
42.05.13, 17:44
В мене бабуся отримувала пенсію 12 руб.99коп. Коли про це згадую, так тітка теж каже -- "Так на ніх же можна било что-то купить". Я відповідаю -- " Так в тім то і справа що лише тільки "что-то" і не більше". А коли спитав -- "А ви хотіли би в ті часи собі таку пенсію?" -- образилася.
uraha
52.05.13, 17:45Відповідь на 3 від Гість: Світанок
Мір, труд, май.
Гість: R0mmel
62.05.13, 17:51
все одно дебіли, що жили в злиденному концтоборі і відчувають до нього ніжні почуття і досі, втішаються лише тим, що "нас же зато всє баялісь" (с)
uraha
72.05.13, 17:57Відповідь на 4 від анонім
Моя бабуся ходила красти колоски на колгоспне поле, яке колгосп у неї же і відібрав.Комуняки після війни стали за стандартами 1933 року працювати і відбирати зерно у селян.Коли бандери почали смалити комуняк і їх прихвоснів місцевих, тоді трохи пригальмували.Хоча були у тій війні і випадкові жертви, адже командирам часто доводилося приймати рішення на місці, без зв’язку з центром.
Francisk02
82.05.13, 18:27
Бабусі сестра ціле життя прогорбатилась (роботою це не назвеш) в кАлхозЄ, як результат отримала пенсію аж три руБля в місяць!!!
Hudson Hawk
92.05.13, 19:29
Богдан Ляшко
102.05.13, 20:07
ТРИ РУБЛІ - то вже хоч якісь ГРОШІ!
Я памятаю, як мої дідусь з бабою та дядьки взагалі ПАХАЛИ ХАЛЯВНО - тобто ВІДРОБЛЯЛИ ТРУДОДНІ!