Як я розпочинав у совку свою трудову діяльність.

     У відділі кадрів мені запропонували посаду технолога з окладом 95 рублів без премій і прогресивки. Трохи подумавши, я відмовився і пішов працювати слюсарем по 3 розряду.Слюсарям платили більше , ніж інженерам у ті часи та і душа до паперової роботи не лежала у мене,та і зараз більше люблю руками і головою працювати.Привели мене у відділ, який називався "Відділ надійності і періодичних випробувань".Але про роботу відділу - пізніше. Начальниця відділу - Майя Давидівна була тої самої "богообраної" національності що і більшість інженерного персоналу, який вона "дбайливо"  обирала.Добирала невідомо за якими критеріями бо дехто з цих радіоінжерерів не знали про закон Ома, який тоді проходили, здається у 6 класі школи.Найперше, що я побачив,коли прийшов на роботу - це древні вібростенди і ударні стенди. Найстарший з них був 1947 року  випуску. Був і німецький трофейний ударний стенд.Ось на такому обладнанні випробовували радянську військову техніку.Мороки з ними було чимало, адже параметри вібрації доводилося виставляти вручну за допомогою гайкового ключа і чотирьох кулачків.При деяких видах випробувань робити це доводилося кожні 2 хвилини на протязі півгодини а то і години часу. Ще у нас були різноманітні установки для отримання штучного клімату - в основному досить сучасні виробництва НДР.Завданням нашої лабораторії було проведення різноманітних випробувань продукції заводу.А 90% продукції - військового призначення. Взагалі то є дуже багато різноманітних видів випробувань, але основних є 2, це періодичні випробування ( продукція випробовують з певною періодичністю, наприклад раз на рік),і приймально-здавальні( продукцію випробовують при здачі замовнику).Ця система давно прижилася у світі, адже дозволяє з мінімальними затратами виявити як конструктивні вади техніки, так і ті, які з’явилися вже у процесі виробництва. Але у здебілізованому совку ця система спрацювала практично навпаки.Справа в тім що у совку основним документом для підприємства був план.Невиконання плану тягнуло за собою цілу низку фінансових санкцій, у тому числі позбавлення прогресивок, премій працівникам і так далі.Плани,як правило затверджувалися у Москві Держпланом і Радою Міністрів СРСР і "спускалися" підприємствам. У підприємств вимагали виконання плану по здачі продукції, а у замовників(військових) був план по її прийомці. Якщо продукція не проходила випробувань - вона не могла бути зданою замовнику і план летів разом з нашими преміями.І не тільки нашими.Адже якщо завод випустив брак, то винними були... випробувачі, які той брак виявили.Треба сказати що ми зовсім не хотіли позбавляти себе премій і  прогресивок, тому приховували брак як тільки могли.Деякі замовлення виходили з ладу на 3 день випробувань(а мали відпрацювати 30 днів без перерви), інші на 16, або 21. Схема тут була одна.Приходили хлопці з цеху( вони теж були зацікавлені у здачі браку замовникові - військовому відомству СРСР) і замінювали несправні блоки.Часто робота проводилася вночі, потай від військових представників.На час ремонту повністю порушувався кліматичний режим у камері, тому ми відключали свої реєструючі прилади і включали потім, коли закінчувався ремонт і режим відновлювався.За час кліматичних випробувань, а це як правило 28 днів, деякі замовлення так ремонтувалися по декілька  раз.  Іноді нам доводилося домальовувати від руки декілька годин на діаграмі самописця,адже на час ремонту самописці вимикалися.Що потім робили у частинах з усім тим лайном, яке ми випробовували - одному Богу відомо.Але фінал цього шоу брехні відомий.Совок - у дупі, а заводу, на якому працювали десятки тисяч людей немає.Кажуть, коли СЕРЕСЕРЕ відкрило кордони, він просто не витримав конкуренції. Декілька років тому я вирішив відвідати свою прохідну на вулиці Федьковича.Виявилося, що ніякої прохідної там більше немає.Вибігла якась дівчина, чемно запиталася що я тут шукаю.Я чемно відповів що тут був колись мій завод і моя прохідна.Дівчина подивилася на мене очима, якими дивляться на орангутана, сказала що працює тут вже 5 років і ніякої прохідної і заводу ніколи тут не було.Але запропонувала пройти за ворота(колишні ворота заводу) і самому все роздивитися.Коли я зайшов за ворота, я побачив що немає не тільки прохідної, але і приміщення, в якому я працював. Закон карми?Хто знає.Все правильно.