Як відомо, 16.02.2011 Печерський районний суд Києва прийняв рішення про подовження тримання під вартою лідера “Народної самооборони” Юрія Луценка за участі семи працівників органів внутрішніх справ, прокурора, слідчого Генеральної прокуратури, судді та самого звинуваченого. Наведене нижче рішення приймалось судом за відсутності адвокатів екс-міністра МВС, отже, він був позбавлений права на юридичний захист.

“Можливо, суду й не потрібні адвокати, а мені — потрібні”, - заявив Юрій Луценко після того, як з'ясувалось, що його адвокати не зможуть бути присутні, оскільки їх не попередили про судове засідання.

Юрій Луценко заявив, що до цього дня він вважав неможливим розгляд справи у випадках, коли адвокат попереджається лише за декілька хвилин до початку судового засідання.

Нагадаємо, що згідно Кримінально-процесуального кодексу, саме суд повинен попередити адвокатів про час і місце судового засідання. Разом з тим, в самому судовому рішенні вказано, що адвокатів про суд повідомляв слідчий Сергій Войченко, а не суд: “В судове засідання захисники-адвокати обвинуваченого Фомін І.Ю. Та Орлов В.В. повідомлені слідчим Войченко С.В. не з'явились, причини своєї неявки суду не повідомили”.

Нагадаємо, що адвокат Ігор Фомін був повідомлений про судове засідання слідчим за 20 хвилин до його початку, тому фізично просто не зміг прибути на судове засідання. Незважаючи на цей факт, суддя Вікторія Горкава в рішенні суду зазначає: “Разом з тим доказів поважності причин своєї неявки (адвокати, - ред.) суду не надали”. Вражає неприкритий цинізм цих людей. Слідчий Войченко: "Підстави для зміни запобіжного заходу вважаю відсутніми враховуючи тяжкість злочину".

Рішення суду було прийнято суддею Печерського райсуду Вікторією Горкавою.

Горкава Вікторія Юріївна (16.11.1977) У 2003 році закінчила Національну академію внутрішніх справ України і отримав повну вищу освіту за спеціальністю „Правознавство” та здобула кваліфікацію юриста (спеціаліст). Приступила до виконання обов"язків судді районного суду міста Києва 28.09.2007.

Олесь Доній: "Слідчий Войченко хоче позбавити його (Луценка) можливості диктувати листи чи статті адвокату. Ці листи він сам не писав. Бо йому не дають ручки та паперу. Може лише наговорювати тому, з ким зустрічається. А зустрічається він лише з адвокатом. Відповідно, зараз його хочуть лишити можливості й спілкування з адвокатом". 

В п’ятницю близько 20.00 група правоохоронців у цивільному заблокувала квартиру помічниці депутата від БЮТ Валерія Бабенка Анни Лігай.

Про це повідомляє прес-служба БЮТ.

За словами жінки, з десяток працівників міліції прийшли до її помешкання і почали стукали у двері руками і ногами, вимагаючи, щоб до них негайно вийшов її чоловік Юрій.

На прохання пояснити причини візиту, правоохоронці заявили, що в них є "нормальные основания", а після відмови відчинити двері вийшли на вулицю і почали бити вікна у квартирі, яка знаходиться на першому поверсі.

Також вони заклеїли дверний глазок та пошкодили телефонний кабель. Після цього почали оглядати автомобіль чоловіка Анни Лігай.

За її словами, все це тривало цілу ніч.

"А сьогодні вранці на зміну цим людям прийшла інша група і все це продовжується", - уточнили в прес-службі.

Лігай зазначила, що їй вдалося дізнатися в одного з правоохоронців, що подібна увага до її родини з боку органів спричинена заявою на її чоловіка, що він нібито "у адміністративній будівлі відірвав ґудзик у чоловіка працівниці Генпрокуратури".

Українська правда http://www.pravda.com.ua/news/2011/02/19/5935858/

Він, будучи лідером “Нашої України”, на парламентських виборах 2007 року поступився першим номером партійного списку Юрію Луценку, а пізніше, після виборів, безкровно віддав місце спікера парламенту Арсенію Яценюку. Не бажаючи зчиняти конфлікти у демократичному таборі за невиконані перед ним обіцянки, він просто потиснув Арсенієві руку. Він промовчав, коли Віктор Ющенко у 2008-ому передумав бути почесним лідером “Нашої України” та чомусь очолив партію, фактично відсунувши його від керівництва. Він "не зірвався" і тоді, коли 2009 року фракцію НУ-НС після перемовин із Ющенком очолив Микола Мартиненко.

Можна було б все це списати на слабкість чи нерішучість, але задаєшся питанням: чому серед тих депутатів, кому реально ламали ребра та щелепи під час ратифікації Харківських угод, були практично лише члени кириленківської групи “За Україну”? Чому серед членів акцій протесту, яких затримували беркутівці  під час партійних форумів Партії регіонів за участю Януковича, були також лише активісти групи “За Україну”?

Про теперішнє і майбутнє українських націонал-демократів УНІАН розпитало В’ячеслава Кириленка.

В’ячеславе Анатолійовичу, сьогодні у вітчизняній націонал-демократії ситуації близька до похоронної. Чи відчуваєте ви свою відповідальність за те, що переживають демократичні сили України?

Свою частку відповідальності, звичайно, відчуваю. Лише маю бажання, щоби інші, особливо справді причетні до кризи у націонал-демократичному русі, також цю відповідальність відчували.

Зараз засідання фракції НУ-НС, кажуть, відбувається так. Сидять двоє: Роман Зварич, який доповідає порядок денний голові фракції Миколі Мартиненку. Ви туди, як колишній голова не заглядаєте?

Депутати групи “За Україну” більше двох років збираються окремо. І ми окремо розглядаємо порядок денний, приймаємо рішення, голосуємо. А такі засідання фракції, на жаль, - це реалії НУ-НС, з цим нічого не поробиш. 

Зо три роки тому, коли ви ще були із Ющенком, ми робили з вами інтерв’ю (воно так і не вийшло, бо ви його відкликали),  де я провокувала вас на публічне з`ясування стосунків з “ батьком”.  Ви не жалкуєте, що так довго не зачиняли за собою двері “Нашої України”? Може тоді все могло бути інакше?

Могло бути інакше. Але 2004 року вперше від 1991 року Україна обрала справді українського президента і моє завдання було рятувати ситуацію настільки, наскільки це було можливим. Робити хоч щось позитивне на тлі цієї абсолютно абсурдної війни всіх проти всіх, лідерами якої були колишні президент та колишній прем’єр-міністр. Ця війна і  призвела до кризи національної демократії, про яку ви запитали.

Коли ви зрозуміли, що Президент - вже не той Ющенко, за якого ви стояли на Майдані?

Це питання суб’єктивних оцінок. Не це головне в теперішньому часі. І я не буду його критикувати з етичних міркувань. Так, головний наш програш – 2005 рік, коли на хвилі безпрецедентної  довіри не було розпочато реформи. Але зараз головне – зробити висновки із помилок, спільних та індивідуальних і пропонувати нові рецепти. Національна демократія потребує відродження та об’єдання в одну силу. Вона має стабільну кількість прихильників, від 10% активних виборців, які нікуди не поділися. Рано чи пізно буде та політична сила, яку ці виборці будуть підтримувати.

Говорять, що одним з фінансистів "Нашої України" є Дмитро Фірташ.  Якою ви бачите цю співпрацю у перспективі: Фірташ перетворить партію на позбавлений національних рис бізнес-проект чи партія українізує Фірташа?   

Це питання до “Нашої України”. Я давно не належу до цієї партії. І її діяльність мене хвилює у найменшій мірі. Хай вони самі дадуть раду своїм внутрішнім проблемам.

Нещодавно була новина про об’єднання політичних сил. Ваші переговори із Яценюком та Гриценком щодо об’єднання тривають? Чи вийдуть вони за рамки консультацій?

Якщо буде такий процес, то це буде рівноправний, об’єднавчий процес на об’єднавчому з’їзді із врахуванням всіх наших світоглядних засад. Хто буде на цьому з’їзді – питання, швидше, відкрите. Але із всього конгломерату тих, хто проводить переговори, я маю регулярні консультації лише із Арсенієм Яценюком. Принципово я маю один висновок. Потрібне утворення ширшого політичного об’єднання, яке зможе пропонувати реальну альтернативу з тих питань, де можна дискутувати із владою та забезпечувати опір, і тих, де влада глуха та німа. Приміром, як у питанні із дискримінацією УПЦ КП. Для цього необхідна потужна об’єднана сила.

Анатолій Гриценко заявляв, що він у цьому об’єднавчому процесі готовий поступитися і назвою своєї партії, і навіть першим номером. А ви на чому будете, а на чому не будете наполягати?

За будь-яких обставин я буду наполягати на збереженні всіх наших ідеологічних постулатів.

Це само собою...

Ні, це не само собою, на цьому слід наполягати. А щодо назви будемо дискутувати. Є багато варіантів. Щодо першого номеру. То це питання багаторівневості управління. Буде вирішено так, що всі номери будуть першими.

Ваші друзі кажуть, що ви не солідаризуєтеся із Тимошенко, бо боїтеся зникнути з інформполя через її пасіонарність. Прокоментуйте це.

Будь-яка публічна діяльність позбавлена сенсу, якщо відбувається зрада власних принципів. Так, можливі компроміси по дрібних питаннях. Але в принципових треба бути наполегливим. Особистих претензій до Тимошенко я не маю, ми не родичі, до шлюбу не збираємося (сміється). Так у нас були ускладнення у політичних стосунках. І серйозні розходження виникли при оцінці російської агресії щодо суверенної Грузії. Оскільки ми були демократична коаліція, я не бачив жодних підстав, щоб ми не дали чіткої оцінки російській агресії. Таку оцінку почали давати всі сили у світі, які вважають себе правими, демократичними, консервативними. Коаліція на таку оцінку, на жаль, не спромоглася, що призвело до ускладнень всередині неї. А потім була низка інших кроків тодішнього прем’єр-міністра, які були далекими від демократії. Я не хочу їх перераховувати.

Тому що зараз Тимошенко, Луценко та багато хто – політично переслідувані. І я з ними солідарний, і вважаю, що не час з’ясовувати стосунки щодо минулого. Нам люди щодо цих стосунків дали оцінку. І Тимошенко, і Ющенко програли вибори, а національна демократія, представником якої я себе вважаю, м’яко кажучи, не в найкращому стані. Тому наше завдання піднятися з цього політичного попелу та захищати українські інтереси.

Щодо інформаційного поля… Друзі та недруги багато разів казали, що тепер ти точно зникнеш з інформаційного поля. Не зникав. І сподіваюся, що не зникну, бо маю сталі політичні погляди. І це реалізується і в житті, і в парламентській позиції, і позапарламентській діяльності. Тому нашу активність можна висвітлювати більше чи менше, але неможливо забрати зовсім. Партія “За Україну” об’єднує ідейних людей. Ми ніколи не сидимо склавши руки, коли відбувається нищення всього українського. А є питання, по яких ми реагуємо одні, а всі інші мовчать.

Наприклад, безліч разів ставите на порядок денний в парламенті відставку Табачника, хоча точно знаєте, що його відставка неможлива?

Табачника ми рано чи пізно знімемо. І я думаю, що кожен день нашої боротьби із цим українофобським курсом чиновника наближає відставку цього, з дозволу сказати, міністра. Більше того, до цієї боротьби залучені величезні верстви простих українців. Дехто з них має безпосереднє відношення до освіти, а дехто не має жодного відношення. Але це мільйони людей, які не задоволені його діяльністю. Ми розкрили людям очі і на його недолугу діяльність у дошкільній освіті, на нищення ним середньої освіти, розкрили очі на намагання знищити, як конкурентну галузь вищу освіту взагалі та окремі університети. Ми питання загострюємо, як тільки ці питання з’являються, а інколи, коли вони ще не з’явилися. Тут навіть не питання в тому, що Табачник не любить Галичину, а це 5 мільйонів українців, що він засвідчив у своїх писаннях. Питання у тому, що він остаточно розкрився, перебуваючи більше року на посаді. Розкрився, як людина, завдання якої є не паплюження Галичини, а знищення української освіти, а значить українського майбутнього. І це головний висновок, який зробили мільйони людей. Нас спочатку запитували: що ви його звільняєте, він же ще нічого не зробив. А тепер вважають, що ми робили правильно.

Запитання про скасування музичних квот. Його ініціаторка нардеп Олена Бондаренко у чомусь має рацію, коли каже, що квоти на українську музику не виконувалися. Як вирішити питання перебування нашого музичного продукту у ефірі?

Це дуже багаторівнева проблема. Але квоти - один із способів вирішення, коли просування українського музичного продукту перебуває у кризі. Щонайменше – не можна знищувати те, що хоч трохи тримає наших музикантів на плаву. По-перше, я не згоден, що квоти ніхто не виконував. Виконували. Що давало підстави триматися нашим студіям звукозапису, українським виконавцям, українським продюсерам. Тепер вони скасовуються взагалі, квоти не будуть виконуватися ні в світлий, ні в темний час доби, і всі гроші, які будуть зароблятися в Україні через наші національні частоти, надані українською державою за допомогою наших українських слухачів – всі ці гроші підуть у братню Російську Федерацію. Таким чином, наші виконавці позбавляються будь-якого підґрунтя взагалі. Їх не будуть брати в ротацію, вони не будуть мати можливості записувати нові треки, наймати собі команди. У зв’язку із тим у них не буде можливості займатися гастрольною діяльністю. Україна і так заполонена іноземцями, це буде доведено до абсолюту. З економічної точки зору (про світогляд та ідеологію я не кажу) галузь, яка має всі підстави розвиватися добре, нищиться взагалі.

Більшість радіостанцій перебувають у власності  негромадян України. І їм глибоко начхати, буде там хтось з українців крутитися чи ні. А для нас це черговий етап самоприниження. Коли український парламент у цьому випадку без будь-якого тиску ззовні пропонує такі новації. Якщо хтось такими пропозиціями виконує лобістські завдання, то це теж дуже швидко стане ясно.

Я ще згоден, що у нас нема багато газу та нафти, тому ми залежні від ресурсів. Але коли хтось каже, що Україна не має музики, свого мелосу, талантів та виконавців в цій сфері, то я просто сміюся з цього. Але я вніс поправки, які скасовують оцей законопроект колеги Бондаренко. Можливо, ще в другому читанні відбудеться дискусія, яка поверне до здорового глузду регіоналів та литвинівців.

Партія Регіонів розпочала пенсійну реформу, яку дуже критикують, у тому числі і опозиція. Чому ви цим не займалися, коли були віце-прем’єром?

Я уважно ознайомився із законопроектом, який вніс уряд щодо законодавчого забезпечення пенсійної реформи. Я співчуваю уряду, бо довести необхідність саме такого законопроекту практично неможливо. Запропоновані ним кроки не додають грошей до дефіцитного Пенсійного фонду – раз. Це не додає уряду суспільної довіри – два. Це не покращує самопочуття українських людей і передпенсійного і пенсійного віку – три. І це не збільшує у рази фінансову допомогу МВФ, чотири. Тобто, жодне із завдань не виконується. Подолати загальнодержавний дефіцит через зраду українських пенсіонерів уряду не вдасться.  Пенсійна реформа - це лише попередній етап бюджетної, податкової, дерегуляційної реформ. Ну яке реформування пенсійної системи, введення накопичувального рівня, реанімація недержавних пенсійних фондів, коли економіка, фондовий ринок, зовнішні та внутрішні економічні індекси та рейтинги України не витримують жодної критики. Цей другий рівень не запрацює. А пенсійний вік почнуть піднімати.  

Потім накопичувальнй рівень так і не введуть, а збільшений пенсійний вік залишиться. Ось і вся реформа, якщо вона, звичайно, в такому вигляді буде проголосована.

Якою є, на ваш погляд, ситуація із закриттям української бібліотеки в Москві?

Наше МЗС, яке ганебно мовчало, почало нарешті коригувати позицію. В Бібліотеці української літератури стихло. Але здається, що МЗС не прийняло остаточного рішення, чи відстоювати бібліотеку. Напевно, чекають, коли патріоти замовчать, щоб дати справі заглохнути.

Знаєте, колись один з відомих вчених передбачав, що в Україні відбудеться тимчасова реінтеграція із Росією. І це слід пережити.  Скільки слід чекати і коли тоді жити?

Президенту Януковичу слід визначитися, чи почувається він Президентом України чи чує себе лише керівником провінційного додатку до Російської Федерації, якою правлять авторитарні люди, що знають лише свій кремлівський інтерес. Будь-який Президент України, який поводить себе, як Президент, неминуче наразиться на ускладнення на російському напрямку. Якщо ж він буде поводитися як керівник провінції, то він неминуче наразиться на зростаючий спротив українського народу. Тому тут вибір за самою владою. Моє ж завдання, як представника української націонал-демократичної опозиції, зробити все задля того, щоб здачі національних інтересів не відбулося. А чи буде зростати цей спротив через тиск, через непорозуміння російських та українських олігархів, які є біля Януковича, чи через інші причини,  це – деталі. Головне результат, який забере Україну від того сценарію, який написаний для неї у Кремлі.  Переконаний, що це неодмінно трапиться! 

Лана Самохвалова

http://www.unian.net/ukr/news/news-421924.html

Європейський суд зобов'язав Україну виплатити 65 тис. євро 2-ом родинам з Львівщини

65 тисяч євро компенсації за моральні збитки. Ці кошти зобов'язав виплатити Європейський суд з прав людини двом родинам з хутора Вільшина на Львівщині. Їхні будинки уже 30 років розташовані на забрудненій території. Утім, за цей час із 18 родин нові помешкання отримали лише три.

Життя за чотириста вісімдесят метрів від одного з найбільших у Європі териконів змусило Аллу Ваків та Ольгу Дубецьку звернутися до європейського суду з прав людини. Відходи місцевої збагачувальної фабрики утворюють звалище площею 14 гектарів. Люди кажуть, природа навколо знищена, сам терикон час від часу горить, а земля під будинками провалюється.

Ольга Дубецька, меканка хутора Вільшина: "Тримає тільки дуже крепкий димоход. А воно все отако по бокам. Центр тримається, а по бокам все просідає, тому що вирубки йдуть, і коли їх погашають, в любому випадку земля просідає".

Раніше санітарно-захисна зона поширювалася на 500 метрів від небезпечного терикону і усі родини хутора мали право на відселення. Але кілька років тому зону звузили до трьохсот метрів. Сільський голова каже - проблеми людей розуміє, але грошей на їхнє переселення немає. 

Ярослав Годісь, Сілецький сільський голова: "В нас вже на протязі трьох років, чи п'ятьох, ведеться переписка, власники фабрики міняються, ми ведемо переписку, там є три сім'ї, які нагально потребують переселення, і все одно не відселяють - нема коштів, брак коштів".

Продати будинки та виїхати подалі від терикону - люди не можуть. Охочих купити таке житло просто немає.

Володимир Котик, мешканець хутора Вільшина: "На якій основі ми можемо продати, коли тут навіть заборонили когось прописувати, а тим більше продати. Хто купить - ніхто не купить". 

Відселити людей обіцяли одразу, як почала працювати фабрика, але нові помешкання отримали лише три родини. Українські суди проблеми у розташуванні осель мешканців не побачили.

Алла Ваків, мешканка хутора Вільшина: "То є всі наші заяви в суд. Ми фактично і у Верховний суд, і до Президента, і коли ще був прем'єр Янукович, ми зверталися і до Карпачової, і в Печерський, і Шевченківський - ну всі всі суди".

У Європейському суді з прав людини справу двох родин з Вільшини розглядали кілька років. І от нещодавно Євросуд ухвалив рішення - Україна має виплатити родинам моральну компенсацію у 65 тисяч євро.

Ярина Остапик, адвокат: "Як правило, практика виконання рішень Євросуду з прав людини показує, що Україна виконує рішення, і ці люди сподіваються отримати свої відшкодування".

Почувши про перемогу земляків, й інші родини планують позиватися до Євросуду, адже отримати нове житло – вже й не сподіваються.

Олександр Ваврищук, Євген Радіон, Львівщина, 5 канал.

http://5.ua/newsline/184/0/73502/

Уряд не виконав умови грудневого меморандуму: пенсіонерів не звільнили від зобов'язання здійснювати відрахування до Пенсійного фонду.

Зокрема, підприємці, які виходили в 2010 році на акції протесту вимагали від влади не лише зберегти спрощену систему оподаткування, але внести в законодавство корективи, які стосуються зборів до Пенсійного фонду та єдиного соціального внеску.

Єдиний податок підприємцям зберегли практично в незмінному вигляді, пише "Дело".

Що стосується пенсійного страхування, згідно підписаного 1 грудня підприємцями і представниками уряду Меморандуму, уряд зобов'язався до 1 січня 2011 року скасувати штрафні санкції за пенсійними внесками за 2010 рік, а також змінити норми щодо єдиного соціального внеску.

"За чинним законом єдиний соціальний внесок, який забезпечує майбутнє пенсійне страхування, зобов'язані платити пенсіонери за віком та інваліди, які працюють підприємцями для того, щоб вижити при мізерній пенсії", - повідомляє прес-служба об'єднання підприємців "Фортеця".

Тому голова цієї організації Оксана Продан у грудні-лютому неодноразово подавала проект закону, згідно з яким самозайняті пенсіонери за віком або за інвалідністю звільняються від сплати обов'язкового пенсійного внеску.

Також прес-служба "Фортеці" повідомляє, що у Верховній раді зареєстровано аналогічний законопроект Ксенії Ляпіної, однак ніякі зміни до закону так і не внесені і до 20 лютого 2011 року підприємці-пенсіонери зобов'язані сплатити єдиний соціальний внесок.

"Таким чином, не виконано жодного пункту ініційованого урядом Меморандуму з підприємцями, а пенсійне страхування перетворено в оподаткування", - резюмують у "Фортеці".

http://www.epravda.com.ua/news/2011/02/18/272577/

=======

Напередодні у мене помер мій хороший знайомий. Це була людина пенсійного віку, він тримав торгівельний кіоск, у якому сам працював. Після сплат всіх податків йому не вистачило грошей за оплату світла у своєму кіоску та обогрів. Людина переохолодилася та померла. В нього було хворе серце.

Негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу України у 2010 році склало $3,113 млрд, що на 137,2% або майже у 2,4 раза більше, ніж за 2009 рік.

Такі дані повідомив Державний комітет статистики у вівторок, 15 лютого. Згідно з інформацією, у минулому році експорт товарів зріс на 29,6% - до $51,43 млрд, імпорт — на 33,7%, до $60,739 млрд. Експорт послуг збільшився на 21,2% - до $11,636 млрд, імпорт — на 5,5%, до $5,44 млрд.

http://www.dt.ua/online/articles/75512#article

Житловий кодекс, який активно просуває влада, робить власників квартир у хрущовках фактично безправними, залишаючи їх сам на сам з потужними будівельними компаніями, зі зграєю безпринципних юристів і бритоголових охоронців.

Про це у статті для «Дзеркала тижня. Україна» пише Олександр Сергієнко («Інститут міста»). „Проблема хрущовок зводиться до проблеми відселення або виселення. (Без врахування, звичайно, хабарів за доступ до земельних ділянок). Цю проблему намагалися вирішити за допомогою окремого закону, прийнятого ще в 2006 році („Елітні“ хрущовки“, „ДТ“ N 9 від 8.03.2007). Тепер те, що регулювалося цілим законом, розробники ЖКП „впихнули“ в одну-єдину статтю 166. Звичайно, у неї не потрапили ані критерії відбору житла, що йде під реконструкцію, ані права тих, кого переселяють, ані гарантії від зловживань влади або забудовника (все описано скупо і...тупо)“, — пише автор статті. „Фактично людей залишають сам на сам з потужними будівельними компаніями, зі зграєю безпринципних юристів і бритоголових охоронців. А влада може зробити ще простіше — довести будинок до такого стану, що люди будуть готові переїхати куди завгодно, лише б переїхати. Подібний „сценарій“ промайнув у ТВ-сюжеті про один з мікрорайонів Києва“, — наголошується в статті. „Говорити тут про такі високі матерії, як недоторканність приватної власності, яка гарантована ст. 41 Конституції, просто немає сенсу — товариші не зрозуміють“, — вважає автор. Кодекс — це єдиний законодавчий акт, який систематизує (узагальнює) одну галузь права і переглядає раніше діючі закони. Логічно було очікувати, що ЖКП збере їх під однією обкладинкою і замінить. Однак з перехідних положень ми дізнаємося, що, наприклад, закон „Про приватизацію“ продовжує діяти як базовий, а він в деяких принципових моментах (див. нижче) вступає у протиріччя з новим ЖКП. Закон про ОСББ також діє, але „з урахуванням вимог цього кодексу та Загальнодержавної програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства на 2010-2014 роки“. Отже, ні про яку кодифікацію мови бути не може. Для чого він тоді писався?

Детальніше читайте в матеріалі „Житловий Кодекс України — прийняти не можна відхилити“ у свіжому номері «Дзеркала тижня. Україна».

http://www.dt.ua/newspaper/articles/75342#article

Предприниматели Центрально - Городского рынка пресекли незаконные действия ОБЭПа (репортаж с места событий)

12 февраля 2011 года около 14 часов сотрудниками Центрально-Городского ОБЭПа старшим лейтенантом Стопай Дмитрием Юрьевичем, лейтенантом Ивановым Ильей Леонидовичем, а так же гражданином Левченко Сергеем Александровичем

проводилась проверка на вещевом рынке Центрально-Городского района. Все происходящее можно назвать вопиющим нарушением Закона Украины со стороны сотрудников правоохранительных органов. Не имея направления для осуществления проверки, они попытались составить липовый акт проверки, который затем исчез  загадочным образом, и изъять образцы товара для проведения "экспертизы". Предприниматели рынка не допустили самоуправства сотрудников милиции, оперативно сообщив товарищам по "Лиге предпринимателей Кривого Рога" о незаконных действиях милиции. Активисты быстро закрыли свои торговые точки и поспешили на помощь своим товарищам. Блокировав сотрудников милиции внутри торгового ряда, вызвали мобильную группу Лиги и наряд милиции. Прибыв на место, мы установили, что сотрудники ОБЭП абсолютно не имели прав  и документов для проведения проверки. При осуществлении псевдо проверки, они вели себя нагло, отказывались предоставить свои удостоверения, пытались запугивать предпринимателей, распускали руки против женщин, пытаясь уничтожить доказательства своей вины. Чуть позже  вместо наряда милиции прибыл, заместитель начальника ОБЭП Центрально - Городского района майор милиции  Явдощенко Максим Валентинович.

Он мог на месте воочию убедиться в противоправных действиях сотрудников, но вместо того чтобы выяснять картину происходящего, он ее еще больше усугубил ее тем, что позвонив кому-то по телефону, сообщил: «Да здесь 50 человек хотят красить мою машину»???. Тем самым, он  еще раз подтвердил то, что органам власти присуще делать что угодно и когда угодно по отношению к народу. На вопрос: «Где находится направление на проверку?», от него прозвучал ответ: «Оно находится на  улице Первомайской, и в понедельник вы можете его увидеть, посетив  отделение ОБЭП района.» В его присутствии активисты Лиги приступили к подготовке акта о нарушении закона, но он забрал своих сотрудников и под крики "ганьба" и чудесный свист покинул территорию рынка.  Мы с уважением относимся к милиции и хотели бы в ее рядах видеть защитников Закона и достойных граждан Украины. Мы платим налоги, финансируем их подготовку и содержим их семьи, но мы не собираемся платить «хабари».

МЫ, ПРЕДПРИНИМАТЕЛИ,  НЕ ПО НАСЛЫШКЕ ЗНАЕМ О ПОБОРАХ ПСЕВДО ЗАЩИТНИКОВ ЗАКОНА. НАМ НЕ НУЖЕН РЕКЕТ С УДОСТОВЕРЕНИЯМИ ПРАВООХРАНИТЕЛЬНЫХ ОРГАНОВ.  

Мы вынуждены напомнить милиции, что Президентом Украины развернута беспощадная борьба с коррупцией и недобросовестными сотрудниками МВД Украины. Благодарим всех частных предпринимателей Центрально - Городского рынка вставших на защиту Закона Украины. Благодаря Вашим активным действиям и составленному акту мы с Вами сможем обратиться в соответствующие инстанции и добиться соблюдения Закона. Только такими действиями мы сможем создать "Вільний простір", а без него нам светит только иммиграция.

Стапай Дмитрий Юрьевич, старший лейтенат ОБЭП Центрально - Городского района. Выбивал из рук члена Рады  "Лиги предпринимателей Кривого Рога"

Натальи Яковлевой

мобильный телефон, во время фиксации преступления. Именно из-за такого поведения, сотрудников ОБЭП нарекли SSовцами.

http://www.ligapkr.org/krivoy_rog/162-predprinimateli-centralno-gorodskogo-rynka-presekli-nezakonnye-deystviya-obepa.html