Ігор Луценко ("Збережи старий Київ"): Зараз готується указ президента України щодо, зокрема, передачі Національного заповідника "Софія Київська" у підпорядкування Міністерству культури. Це є дуже небезпечним кроком, з огляду на те, що міністерство культури фактично підтримує плани керівників Московського патріархату щодо передачі представникам цієї конфесії найбільших національних пам'яток України. З 1943 року, з моменту визволення столиці від німецько-фашистських загарбників Софія Київська знаходиться у підпорядкуванні Мінрегіонбуду. Що очікує Софію, можна бачити на прикладі сумної долі заповідника "Києво-Печерська Лавра": 1. Руйнування пам'яток та передача їх УПЦ (МП). Стан печер у Лаврі, котрі передані у користування УПЦ (МП) викликає серйозне занепокоєння у експертів міжнародний організацій, зокрема, ІКОМОСу, що відображено у їх звітах. Зруйновано пам'ятку архітектури – Західні в'їзні ворота Лаври. Територія Лаври використовується для побудови адміністративних будівель для духовенства УПЦ (МП), що прямо заборонено відповідно до Конвенції про охорону об'єктів всесвітньої спадщини, ратифікованої Україною. Монастирем на території Лаври активно проводиться комерційна та господарська діяльність. 2. Виселення музеїв та звільнення наукових кадрів. Зараз за участі міністерства культури формуються плани щодо виселення найбільш важливих для України музеїв з території Лаври. З подачі керівництва заповідника здійснюється масове звільнення найбільш кваліфікованих наукових кадрів, таким чином руйнуючи наукову роботу у заповіднику. 3. Забудова буферної зони. Мінкульт погоджує дозволи на усі будівництва, що відбуваються у охоронній зоні об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Представники міністерства, всупереч обов'язкам України у відповідності до Конвенції про охорону всесвітньої спадщини, в судах допомагають забудовникам реалізовувати свої плани. В той же час експерти ІКОМОС та ЮНЕСКО відзначають досить непоганий стан збереження об'єктів Національного заповідника "Софія Київська", музеї звідти ніхто і не думає виселяти, заповідник і мінрегіонбуд достить результативно протистоять намірам забудовників здійснювати протиправні будівельні проекти навколо Софії. Представники УПЦ (МП) неодноразово виявляли бажання отримати храм Софії Київської у своє розпорядження для проведення служб. На одностайну думку експертів, це призведе до катастрофічних наслідків для фресок Софії.

Радіо "Свобода": Національний заповідник «Софія Київська» звернувся з відкритим листом до Президента України Віктора Януковича, оскільки стривожений інформацією, яку отримав заповідник, про підготовку указу Президента щодо передачі музею та заповідника, підпорядкованих Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, до сфери управління Міністерства культури. «На наше глибоке переконання, такий акт призведе до дестабілізації роботи музеїв заповідника, руйнування наявної і ефективної системи управління та поставить під загрозу збереження світової, національної культурної спадщини»,– йдеться у листі, який передали Радіо Свобода від керівництва Софії Київської. У Софії Київській також заявляють, що намір перепідпорядкувати заповідник може бути пов'язаний з тим, що УПЦ МП прагне підпорядкувати собі і Софію. Оцінками щодо наміру влади об'єднати Софію Київську і Києво-Печерську Лавру на основі спільного управління в ефірі Радіо Свобода поділилися Ольга Самійленко, головний архітектор заповідника «Софія Київська», і Сергій Кролівець, голова Всеукраїнської асоціації музеїв і заповідників.

Мова йде про законопроект №7532 "Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України з  питань державних закупівель". За цією овечою шкурою, себто непримітною  назвою, насправді криється не один вовк, а зграя жадібних, наглих  вовкулаків.   Законопроект повністю ламає існуючу  систему державних закупівель. А саме ця система сьогодні дозволяє  українцям отримувати інформацію про розпил державних коштів. Наприклад,  дякуючи існуючій системі закупівель стає відомо про надкоштовні лавочки у  харківському метро по 63 тисячі гривень за штуку. Або престижні  іномарки для мінібосів з урядових контор. Або про мільярди, які йдуть  наліво з шаленою швидкістю. Тобто саме існуюча система держзакупівель  дозволяє хоча б помічати процес розпилу бюджетних коштів. Яких,  нагадаємо, в державній казні дуже небагато. Навіть на пенсії ледве  нашкрібають. Законопроект, ініційований урядом Миколи Азарова, всю цю інформацію ховає. По-перше,  пропонується більше не публікувати дані про розкриття тендерних  пропозицій. Тобто не давати інформацію про те, хто окрім переможця брав  участь у торгах. Хоча саме ці дані дозволяють побачити, що у тендерах  часто беруть участь лише пов'язані між собою фірми. Що дозволяє  змовникам диктувати ціни, викачуючи надприбутки із бюджету. По-друге,  з під дії законодавства пропонується вивести дані про закупівлі  державних підприємств, залишаючи тільки бюджетні установи. Але саме  через держпідприємства проходять найбільші контракти. У першому  наближенні близько трьох чвертей усіх тендерних коштів. На  цьому тлі вже губляться такі цинічні деталі, як дозвіл закуповувати  послуги з оренди нежитлових приміщень для розміщення бюджетних установ.  Тобто створюється нова шпаринка для крадіжки державних коштів.  Наприклад, якийсь державний директор буде за несусвітні гроші орендувати  офіс для державного закладу у контори, яку ж він сам і створив. І все  буде законно, але закрито від очей громадськості. Подібного  корупційного щастя в законопроекті повно. Хоча у пояснювальній  записці, підписаній першим заступником міністра економіки Анатолієм  Максютою (це міністерство під керівництвом Андрія Клюєва курує сферу  держзакупіваль) чорним по білому йдеться: "Проект Закону не містить  правил та процедур, які можуть становити ризики вчинення корупційних  правопорушень". Дозволимо собі не погодитись. Хоча б тому, що юристи Верховної Ради рознесли цей проект вщент:  "Вважаємо, що така пропозиція не повною мірою узгоджується з основною  метою цього закону, яка полягає у створенні конкурентного середовища у  сфері державних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері,  розвитку добросовісної конкуренції, забезпеченні раціонального та  ефективного використання державних коштів". Людською  мовою висновки парламентських юристів означають одне: закон, який має  сприяти економії державних коштів, насправді зорієнтований на розбудову  корупції. Азаров та його урядовці хочуть вивести в тінь сотні мільярдів  державних гривень. Є ще одне. Держкомстат з  середини грудня більше не дає інформацію про засновників підприємств.  Чому - це відомо лише керівнику відомства, який наказом від 22 жовтня  2010 року просто прибрав цю опцію з переліку даних, які може надавати  Держкомстат. Дуже не хотілося б думати, що це зроблено лише для того,  щоб ускладнити журналістам шлях до суспільно важливої інформації. Бо  погодьтесь, для громадськості важливо знати, що якийсь чиновник володіє  фірмою, яка отримує гроші від його ж відомства. В  решті решт складається така ситуація. Журналістам, а відтак і всьому  суспільству, різними законами закривають такі можливості: отримувати  інформацію про державні витрати на тендерах, отримувати інформацію про  чиновників-бізнесменів та поширювати її. Чи є це шлях до розбудови  демократичного суспільства? В Європі ця ситуація  виглядає таким чином. З одного боку держава має захищати конфіденційну  інформацію, в тому числі дані про господарюючих суб'єктів. З іншого боку  все що складає суспільний інтерес має бути відкритим. В Європі царює  проста й зрозуміла філософія: скрізь, де є державна копійка, це повинно  бути відкритою інформацією.

http://cenzoriv.net/index.php?name=news&op=readfull&news=1026&topic=17

На днях отримав цього кричущого листа від одного одесита. Для мене це було дуже знаково на фоні всіх тих Костусєвих, Маркових і т.п. Наводжу цього листа без купюр мовою орігіналу.

Всю жизнь тебя терзают. То польские вельможные паны, то дикая степная татарва, то братья лесные московиты. А кто тебя сейчас терзает? От кого страдают живущие на этой земле люди. Где твой народ, проливавший свою кровь за свою свободу и незалежнисть? Кто мы? Потомки славных казаков или безродная лакейская тварь, не помнящая корни свои? Кто мы есть на этой святой земле? Если мы свой род ведем от Киевской Руси – то почему не гордимся ратным подгивам предков наших? Где память наша? Или мы манкурты? Если эта страна не наша, если эта земля не Родина детей наших, не хранящая прах родителей наших – то где наша Родина? Если чужая она нам – то где еще в мире Бог нам земли отведет? Почему муками душу терзаем, что так плохо и стыдно живем, но ничего не делаем, чтоб изменить свою жизнь? Если ты мать, то почему не рыдаешь над будущей тяжелой судьбой своих и чужих детей? Если ты мужчина - то почему женские горячие слезы не делают тебя жестче к врагам нашим? Как смеют антинародными законами порабощать семьи наши, а мы продолжаем спокойно жить, видя, как эти кровососы от жиру бесятся? Как мы, считающие себя умными людьми, позволили бездарности и ничтожеству поработить себя? Как можем мы разрешать издеваться над немощными родителями нашими, влачащих нищенское существование? Как мы допустили, чтоб отцы и деды наши отвоевавшие нашу свободу, победившие в страшной войне, заново отстроившие страну нашу, живут хуже, чем побежденные? Кто мы такие? Может после страшных войн и голодомором уничтожен генофонд нашего народа. Тогда почему не признаем геноцид. Ведь самые смелые поднимались в атаку и первые гибли. Первыми гибли те, для кого Родина не пустой звук. Или может мы потомки тех, кто трусливо прятался по щелям, любой ценой сохраняя свою никчемную жизнь? А для чего она нужна нам? Пожрать, поспать, перепихнуться? Так кто ж мы? Всем сердцем чувствую – должны ответить себе на эти вопросы НЕЗАМЕДЛИТЕЛЬНО. Вспомнить все и без прикрас, как на исповеди. Как перед Богом. Как перед предками своими. Они ждут от нас борьбы за Справедливость. Ждут именно от нас. От живых. Иначе прошлое закончится на нашем поколении, поколении рабов и будущее не будет иметь смысла. Кто из нас готов отвечать за это? Я - готов. Поэтому и жить должен иначе. Вопросы неприятные - самому себе задать. И не отвечать на них - "... что сделать мог я, жалкий, против силы такой? Что от меня может зависеть? Это суть рабов. Мы не рабы! Проснись моя ридна Украина! Сон наш – смертельным становиться. Время решительного выбора. Наступает новая эра. Время требует геройских, мужественных, патриотических поступков. Если в наших жилах течет кровь наших славных предков, отстоим Справедливость. Или умрем как ничтожества и трусы. На нас смотрит весь мир. Предки. И Бог. (Одесcа)

Варто було мені відкрити рота з приводу незрозумілої щедрості уряду на 10 мільйонів гривень для евакуації українців із Єгипту, як мене почали брати на кпини і звинувачувати в тому, що я тут профан… Можливо, можливо. Не буду й сперечатися, хоча, зізнаюся, побував у 41-ій країні світу. Щоправда, виключно у відрядженнях і навіть не знаю, що таке туристичні поїздки. Але зримо можу  уявити собі величину у 10 мільйонів 299 тисяч гривень, а саме настільки, як вдалося уточнити, насправді розщедрився Кабмін на операцію порятунку українців у Єгипті. А це, щоб ви знали, друзі, складає 1 мільйон 287 375 доларів США! Підрахував. 

Так ось один чартерний рейс до Єгипту літака компанії "Міжнародні авіалінії України" (МАУ) складає 359 тисяч гривень, або 45 тисяч "зелених". А це, переліт сюди-туди. З усіма заправками, харчами, аеропортними послугами. З вином, сітром і тому подібним. І самі цій авіакомпанії уряд доручив здійснити небесну переправу наших співвітчизників.

У МНС та Кабміні чомусь прийшли до висновку, що в Єгипті нині повинно бути близько двох тисяч громадян України. Це, зазначу, не стосується відпочиваючих, котрих мають доставляти своїми чартерами туроператори.

І як мені вчора-сьогодні весело розповідали ті, хто прилетів з Єгипту курсом Азарова-Балоги, їх замало не серед ночі будили телефонними дзвінками з українських посольства і консульств, буквально умовляючи безкоштовно проїхатись додому, провідати рідних і близьких. Така собі, бачите, причинилася зненацька благочинна акція за державний кошт.

Часто, як мені весело розповідали прибулі, у тих розмовах звучало: "Виручайте, бо треба за всяку ціну заповнити літак… Невже вам не хочеться задарма прокататись до рідних країв? Коли ще випаде така чудова нагода?"

Найцікавіше те, що МАУ взялася перевести всі дві тисячі громадян України десятьма чартерними рейсами . А це витрата лише 3,6, нехай чотирьох мільйонів гривень. 

А куди мають подітися ще як мінімум 6,3 мільйонів гривень із означеної бюджетної суми? Невже, на перельоти пана Балоги до рідного Ужгорода?

Як бачимо, у нинішньому Кабміні "наварують" буквально на всьому. Навіть на чужій біді. На такій простій операції, яка надзвичайно легко прораховується. 

(Олександр Горобець) http://blogs.korrespondent.net/journalists/blog/rak91/a32240

Шановні вільні громадяни України!

Прийшов час збиратися разом задля захисту наших спільних прав і свобод.
Кожна окрема людина не змозі захистити свої права.
Тільки РАЗОМ ми здатні висовувати конкретні вимоги щодо дотримання гарантованих нам конституцією прав і свобод: на працю, на свободу слова, на свободу зібрань, на бесплатне медичне обслуговування, на пенсію, на освіту та ін.

Майдан підприємців наприкінці минулого року показав, що навіть могутні професійні об"єднання не в змозі добитися позитивних рішень, якщо немає загального суспільного руху.

З метою консолідації та мобілізації суспільства для подальших спільних дій у напямку захисту своїх прав та свобод громадянським рухом "Спільна Справа" пропонується збирати підписні листи, де вказати своє ім"я, місце проживання та контактний мобільний телефон.

Це не віртуальне голосування, це цілком практичний захід з метою створення бази данних серед прошарку суспільства, готового до подальших спільних дій щодо захису своїх прав, гарантованих конституцією. 
Наразі всі говорять про суспільну байдужість та неорганізованість.
Якщо ви бажаєте змінювати існуючу систему на краще, то зробіть хоч маленький крок у цьому напрямку!

Всі, хто бажає долучитися до кампанії захисту громадянських прав та свобод можуть завантажити файл підписного листа тут
http://www.megaupload.com/?d=QL49DUNT

збирайте підписи з указанням місця проживання і номера мобільного - це нам допоможе зорганізуватися і консолідувати свої зусилля заради спільної мети.
зворотня адреса:
04071 м.Київ, вул.Хорива 15/8 а/с 57.

Контакти:
+380675056055
+380675388997
+380992241074

[email protected]

-------

У Києві у понеділок 14-го лютого о 14.00 на Банковій відбудеться Мітинг щодо захисту громадянських прав і свобод громадян України. Збір біля Будинку Письменників. Прохання до всіх, у кого є можливість, долучитися до цієї громадянської акції.

08.02.2011 Кривий Ріг
http://fotki.yandex.ru/users/hartanovich-andrej/album/150214/

мітинг в Києві 07.02.2011:

мітинг у Львові 01.02.2011:

мітинг в Києві 01.02.2011:

Відновив свій мобілізаційний пост у дещо іншому вигладі. Адміністрація сайту i.ua довела мені у досить відвертий спосіб (зробивши попередження та видаливши пост), що політична цензура таки існує на цьому сайті. Ну що ж, будемо захищатися Конституцією України.

Главе Федерации профсоюзов Василию Харе хорошо работалось, когда правительство возглавляла Юлия Тимошенко. Он выступал активным оппозиционным лоббистом рабочего класса, протестовал против "необдуманного повышения социальных выплат" и "нелепых попыток реформ".

Сегодня Харе сложнее. Он - по-прежнему глава Федерации и член парламентской фракции Партии регионов. Такое сочетание привело к взрывному эффекту.

За последние несколько месяцев Хара стал одним из лидеров среди публичных лиц по количеству критических заявлений в адрес правительства.

Василия Хару вывел из себя не так Кабмин, как МВФ, диктующий правила Кабмину после подписания нового меморандума о сотрудничестве и предоставления кредита. А там - рост цен на газ, повышение пенсионного возраста, сокращение бюджетного дефицита, в том числе, за счет снижения социальных выплат.

В европейских странах одного из этих пунктов достаточно, чтобы произвести социальную революцию. Хара тоже бастует, но как для лидера социальных общин - неуверенно и аккуратно.

Еще один выпад Хары против нынешней власти произошел на почве подрыва репутации премьера Николая Азарова в вопросах повышения пенсионного возраста и жилищных субсидий. Публичная риторика не осталась незамеченной - Харе сделали замечание.

"Регионал" чувствует себя явно неуверенно в нынешней политической обойме и пытается компенсировать двойственность своего положения публичными нападками на правительство.

Действительно ли Хара настолько уверен в своих силах? Вполне может быть. Чтобы делать публичные выпады против Азарова, нужно иметь в арсенале серьезные козыри. И они есть.

Во-первых, Хара возглавляет крайне влиятельную федерацию. Во-вторых, он давно дружит с первым вице-премьером Андреем Клюевым и даже Виктором Януковичем.

С другой стороны, защитят ли первый вице-премьер и президент человека, который критикует его же власть? Видимо, тот же вопрос задает себе и Хара. Когда он критикует правительство, то тут же старается максимально похвалить президента.

Выдавая старое знакомство за политическую дружбу и поддержку, что видно из его публичных заявлений, Хара ходит по лезвию ножа, вынуждая Януковича делать выбор между ним и правительством в стратегических вопросах отношений с МВФ.

- На этой неделе по всей Европе пройдет вторая волна массовых забастовок против сокращения бюджетных расходов. Демонстрации профсоюзов и общественных  организаций идут в Испании, Греции, Польше, Португалии, Ирландии, Италии, Сербии, Латвии, Литве. В Украине в преддверии приезда миссии МВФ и принятия госбюджета-2011 с ужатым дефицитом никто не бастует. Почему?

- Мне часто задают вопрос: почему, когда во Франции на 3% повышаются цены, французы выходят на улицу? Чтобы забастовки проходили на украинских улицах, французы должны жить в Украине.

- То есть проблема в нас?

- Украинцы с иной, нежели у европейцев ментальностью, с остатками постсоветского мышления. У нас в крови сохранился страх советской номенклатуры наших отцов и прадедов. Срабатывают прежние стереотипы: а что скажет директор?

Отпустит ли на митинг начальник цеха? Да и мы не без греха, профсоюзное движение не воспитало активного члена профсоюза. Чем отличается украинский член профсоюза от западного?

Западный профсоюзный активист бОльшую часть своей жизни прожил в политическом обществе. Люди объединяются, чтобы защищать собственные интересы. Украинский член профсоюза, уплачивая членский взнос, автоматически делегирует свою активность лидерам профсоюза.

Какие основные пункты Вас не устраивают в правительственном законопроекте относительно пенсионных преобразований? Легче сказать, какие пункты устраивают. По большому счету, то, что заложено в этом законопроекте, только ухудшит ситуацию с пенсионным обеспечением. Ухудшит, ту ситуацию, которая сейчас существует. Поэтому Общий представительский орган всеукраинских профсоюзов и профобъединений рассмотрел этот законопроект еще в начале января на своем заседании. Мы приняли то решение, которое поддержано сегодня на Всеукраинском собрании представителей профсоюзных организаций относительно проведения пенсионной реформы в Украине. Сегодня на собрании, вы сами видели, собрался актив Федерации профсоюзов Украины, около 500 профсоюзных лидеров и активистов со всех регионов. Это представители отраслевых комитетов и представители профсоюзов, которые не входят в Федерацию профсоюзов Украины. Поэтому, наша основная задача, отозвать (правительственный законопроект – ред.) и попытаться ввести такие механизмы, которые были предложены Федерацией профсоюзов Украины. Самое главное, в чем мы убеждены, это, что те меры, которые предлагает правительство, не решат проблему финансирования Пенсионного Фонда. Федерация профсоюзов выступает против повышения пенсионного возраста? В данной ситуации – да! В принципе, мы понимаем и об этом говорим открыто: рано или поздно нам все же придется это сделать. Дело в том, что в советское время 4 работающих содержали одного пенсионера, сегодня полтора работающих содержат одного пенсионера. Если у нас будут такие дела в занятости и в экономике, то скоро сложится такая ситуация, при которой ни одна пенсионная система не выдержит. Тем более учитывая, что у нас пенсии очень низкие и их нужно обязательно повышать. Поэтому рано или поздно пенсионный возраст придется поднимать. Но сегодня у государства есть другие ресурсы, для того чтобы наполнить Пенсионный Фонд. Какие именно? Первое. Мы за пять лет предыдущей власти потеряли почти 30% промышленного производства, а значит миллионы рабочих мест. Их нужно восстановить. Это значит наполнить Фонд оплаты труда и увеличить заработную плату, из которых перечисляются средства в Пенсионный Фонд. Второе. Нужно создавать рабочие места. Сегодня далеко не все трудоспособное население официально работает. 5 миллионов трудоспособного населения непонятно где. Их нет ни в центре занятости, их и нет среди рабочих. Третье. Нужно выводить экономику из тени. Этому уже есть первые предпосылки: снижается налог на прибыль работодателей и налог на добавленную стоимость. Это дает возможность, так сказать, выбить «основной козырь» у работодателей, почему у них зарплата в тени. Если посчитать, то, например, свыше 200 миллиардов – фонд оплаты труда в промышленности, из них 50% - это 100 миллиардов мы можем из тени вытащить. Четвертый аргумент. Нам нужно в разы повышать заработную плату. Сегодня, в том числе выступающие от Кабинета министров соглашались с этим тезисом. Я приведу вам две цифры, которые даны Институтом экономики Национальной Академии наук Украины по результатам 2009 года. Мы в сравнении со среднеевропейской страной вырабатываем внутреннего валового продукта в 4 раза меньше, а средняя зарплата у нас в 20 раз меньше! Поэтому четко видно, что даже в этом небольшом ресурсе – в ВВП – у нас есть финансовые ресурсы, для того чтобы повысить зарплаты. Только эти четыре позиции дают дополнительно в бюджет Пенсионного Фонда 75 миллиардов гривен. То, что предлагает Кабинет Министров, через повышение пенсионного возраста – можно получить, приблизительно 500 миллионов. Вот и сравните 500 миллионов и 75 миллиардов. Поэтому я считаю, что должны быть приняты (парламентом – ред.) предложения Федерации профсоюзов Украины и совместного представительского органа и благодаря этому решить вопрос Пенсионного Фонда. Кроме того, нужно думать о том, как повысить жизненный уровень населения, а отсюда и повысить продолжительность жизни как мужчин, так и женщин. Я родом из Донбасса, у нас мужики живут в среднем до 58 лет. Конечно же, если мы установим 62-65 лет, то пенсионная проблема решится сама по себе. Поэтому, прежде всего, нужно думать о повышении жизненного уровня населения, о повышении продолжительности жизни, только тогда, еще раз повторяю, можно рассматривать вопрос повышения пенсионного возраста. Кроме того, демографическая ситуация в стране – это объективный процесс, от него ни куда не денешься, а она у нас именно такая, что рано или поздно нам придется это делать. Но уже в совершенно иных условиях.

Василь Хара: я не боюся бути виключеним з фракції регіонів http://www.epravda.com.ua/publications/2010/10/5/250691/

Профсоюзы Украины выдвинули правительству Азарова ультиматум http://www.rupor.info/analitika/2011/02/01/profsojuzi-ukraini-vidvinuli-pravitelstvu-azarova-/

Увеличение рабочей недели до 48 и в перспективе даже 60 часов, увеличение пенсионного возраста, тотальная приватизация, реформа КЗОТА, Налоговая реформа, можно продолжать до бесконечности. Мы видим как на наших глазах выстраивается новая система власти. Все эти меры направлены на одно – вернуть инструменты сверхэксплуатации народа, чтобы загнав его в стойло окончательно превратить Украину в европейскую Нигерию – поставщика сырья и потогонку европейского масштаба, где полуголодная дешевая рабочая сила будет строить светлое будущее украинских олигархов. Мотив перехода к такой модели очевиден – сегодня исчерпаны все ресурсы, позволяющие паразитировать на советском наследии. Изношенность всех инфраструктур приняла тотальный характер. Поэтому, получать сверхдоходы на остатках советской металлургии, химии и т.д. практически невозможно, особенно, в условиях разворачивающейся глобальной экономической депрессии, которую, как отечественные, так и западные СМИ продолжают стыдливо «не замечать».

В этих условиях совершенно очевидно, что стране необходим качественно другой курс, поскольку все физические, экономические, духовные резервы де-факто исчерпаны. Что означает в данной ситуации слово «выход» в понимании Президента и тех сил, которые стоят за ним: а) сохранить власть, а еще лучше усилить ее. б) снять с повестки дня угрозы, которые могут возникнуть для этой власти в) найти и оптимизировать источники поддержки данной власти. Запомните эти слова – кризис заставляет действовать людей исходя из их представлений. Действия, осуществляемые сегодня властью являются прекрасной иллюстрацией данного тезиса.

Регионалы действуют в рамках стереотипов, которые у них сформировались в ходе жесткой бескомпромиссной борьбы в рамках бандитских разборок 90-х. Являясь силой, уважают только силу. Сегодня для них на кону стоит все, поэтому ключевая задача – сломать политических оппонентов, а также волю социальных групп, чьи интересы расходятся с их интересами. Фактически это произошло на местных выборах, которые показали эффективность курса регионалов, с точки зрения реализации их целей. В этой ситуации любые действия власти через медиа подаются и будут подаваться, как «малое зло» необходимое для защиты общего блага». Однако, очень быстро режим столкнется с внутренними конфликтами, которые практически невозможно разрешить в рамках сложившихся в 90-е годы координат «забери, удержи, обогащайся». В этой ситуации Януковичу нужно будет быстро наращивать силовую компоненту. В отличие от Ющенко, Янукович всегда понимал значение силовиков и контроля над ними. Кстати, еще одной, попутной формой укрепления режима может быть запуск новой криминальной волны. Прикрываясь ею можно будет развертывать аргументацию «по закручиванию гаек» в стране. Косвенным свидетельством этого является резкий рост влияния криминальных авторитетов в регионах. Это очень удобный инструмент, поскольку его руками можно убирать всех недовольных, не пачкая государство. В любом случае, армаду милиции, СБУ и т.д. нужно будет чем-то кормить, а значит, откуда-то нужно будет брать деньги. На самом деле, реальных внутренних источников всего три – напечатать гривну, забрать у мелкого и среднего бизнеса, у крупного капитала. А) Печать гривны приведет к раскрутке инфляционной, а, может быть, и гиперинфляционной спирали (кстати, для крупного капитала неплохой способ скинуть долги). Если бы деньги печатались под конкретные экономические программы развития (например, строительство серии Ан-148 для внутренних авиалиний или модернизацию железной дороги), то это дало бы положительный эффект уже в среднесрочной перспективе. Но, зоркие очи МВФ будут внимательно следить, чтобы реальный сектор сидел на голодном пайке, а Тигипко и К помогут. Поэтому, как и в 2009 году, деньги уйдут на социальные выплаты и на финансирование банковских афер. Следствие – инфляция и рост цен на все. Б) Через налоговый кодекс мелкий и средний бизнес быстро выжмут до копейки. Бедные, бедные лавочники не поняли, что объединяться нужно было раньше. Сегодня инициатива не на их стороне, поэтому они их обязательно показательно зарежут. Кроме того, мелкий и средний бизнес является питательной базой для политических оппонентов, поэтому уничтожив эту прослойку, можно попытаться решить проблему оппозиции как таковой. Проще говоря, если Сталин пожертвовал крестьянами, чтобы получить ресурсы для Большого рывка и стабилизировать советский режим, то логика неизбежно будет подталкивать Януковича к уничтожению прослойки мелкого и среднего бизнеса под тем или иным предлогом. При этом, ресурсы, которые будут получены после экспроприации «мелкоты» будет недостаточно для покрытия социальных обязательств. Плюс, стоит учитывать, что теперь нужно будет как-то заботиться о люмпенизированных бывших менеджерах среднего звена, владельцев кафешек, торговцев и т.д., которые окажутся на социальном дне. В) И вот здесь начинается самая интересная часть нашего марлезонского балета. Вдруг, на Банковой осознают (точнее говоря, уже осознали), что без «экспроприации экспроприаторов» режиму не устоять. Благо, опыт Владимира Владимировича Путина, который превратил когорты российских олигархов в покорных наемных менеджеров на полугосударственных корпорациях, стоит перед глазами. Вывод такой – в поисках средств режим будет втянут в столкновение частью олигархов. Это противостояние наверняка будут конвертировать в формат игры «государство устанавливает справедливый порядок». Шоу будет в высшей степени увлекательное, особенно, когда после поглощения «чужих» (кстати, Владимир Бойко, ИСД уже «самоликвидировались»), Голем начнет пожирать «своих». Ну что ж, ребята, на войне – так на войне. Отголоски этого мы уже начинаем слышать...

(Юрий Романенко)

Рост цен на продукты питания в Украине связан с неспособностью правительства проводить эффективную политику товарных интервенций на внутреннем рынке и стимулировать отечественного производителя. влияние мирового роста цен на продовольственные товары в Украине минимально, поскольку большинство продуктов питания наша страна производит самостоятельно. Вместо того чтобы регулировать рынок товарными интервенциями и развитием инфраструктуры для хранения переходных запасов и оптовой торговли, правительство пытается давить на рынок. "Склонность к ручному управлению - это системная проблема действующего правительства, которая уже наблюдалась в 2003 и 2004 годах" С нового года резко возросли цены как раз на продукты питания, не зависящие от импорта. Так, на 30% выросли цены на гречку, начался рост цен на растительное масло и мясомолочную продукцию.

Первоочередной задачей правительства является стимулирование отечественного производителя путем проведения крупных госзакупок по ценам, позволяющим аграриям наращивать объемы производства. Это позволит государству участвовать в товарных интервенциях и стимулировать производителей. В противном случае, в 2011 году продовольственные товары станут причиной нового роста цен и дальнейшего обнищания населения. Продукты питания остаются наибольшей статьей расходов для большинства граждан страны. Только в 2010 году рост цен на продукты питания по данным официальной статистики превысил 10%. В действительности же цены на некоторые продукты питания возросли более чем в 2 раза. При Азарове Украину ожидает рост зависимости от импорта продуктов питания и соответствующий рост ценовых рисков. Это значит, что наши граждане станут еще беднее, а продукты питания переместятся из категории товаров ежедневного потребления в категорию "предметы роскоши".

Агітаційні листівки

Більшість з них написана російською мовою, бо спрямована, передусім, на пенсіонерів - жителів великих міст. Впевнений, що українськомовне населення і без зайвої агітації готове підняти цю Верховну Раду з її президентом на вили. 01.Долой дискриминацию среди пенсионеров 02.Как обманули пенсионеров 03.Как нас обманывает действующая власть 04.У мерії кажуть (для киян) 05.Чому Україні з Януковичем не по дорозі 06.Без денег без еды без пенсий без земли 07.Всем вышедшим на Майдан 08.Не спи народе мій

Скачати листівки можна тут: http://www.megaupload.com/?d=7JCBGW0Z

Якщо кожен із нас хоч раз на 2-3 дні роздрукує кілька листівок і покладе їх до скриньок своїх сусідів, начепить на місце для об"яв біля парадної двері свого дому, це буде громадянський вчинок! Долучайтеся до благородної справи!

Ніхто окрім нас самих не здатен змінити наше сьогодення!

Разом ми зможемо це зробити!

Сьогодні депутати ВРУ вирішили продовжити собі повноваження ще на півтора року. За це проголосували зокрема: 180 депутатів від Партії регіонів, БЮТ - 7, НУНС - 41, комуністів - 25, Народної партії - 20, позафракційних - 37. Депутати від БЮТу Олег Бабаєв, Руслан Богдан, Анатолій Семинога, Іван Куровський, Павло Мовчан, Віктор Павленко, Антон Яценко були негайно виключені з фракції. Таким чином у БЮТі лишилося 95 депутатів.

Стосовно НУНС продовжили собі повноваження зокрема такі депутати: Ар’єв, Аржевітін, Білозір, Григорович, Джемілєв, Джоджик, Жванія, Жебрівський, Кармазін, Каськів, Ключковський, Костенко, Куликов, Лук’янова, Мартиненко, Москаль, Омельченко О.О, Петьовка, Палиця, Плющ, Слободян, Стретович, Третьяков.

З позафракційних продовжили собі повноваження такі відомі депутати, як: Баграєв, Васадзе, Буряк, Губський, Задирко, Осика, Пилипенко, Писаренко, Полунєєв, Рибаков, Фельдман, Чорновіл.

 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/g_frack_list_n?ident=17840&krit=66