Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто хоче жити в іншій Україні! Україні, де вартують справжні людські цінності:чесність, порядність, любов. Де шанується культурна та історична спадщина, де люди з шаною ставляться до природи та рідного краю.

На жаль, політика в житті нашої країни є визначальною і риба гниє з голови. Протиріччя між особистими інтересами кубла олігархів і стратегічними інтересами українського народу стали несумісними. Вони є фундаментальними, ціннісними.
Україні потрібна правова держава з опорою на громадянське суспільство. Натомість олігархам потрібна поліцейська держава з опорою на сексотів-пристосуванців.
Україна має будуватися на двох базових цінностях: Україна є самостійною суверенною державою та Україна шанує європейські цінності і впроваджує європейські стандарти.
Натомість олігархи своїми діями позбавляють Україну самостійної політики, перетворюють на васала іншої держави, впроваджують в Україні авторитарно-репресивний політичний режим.
Україна повинна будувати свою економіку на конкурентних ринкових засадах. Олігархи знищують засади конкуренції в економіці України, монополізують стратегічно важливі сектори економіки країни.

Тим не менше, наше життя є різнобарвним, а людині притаманне відчуття прекрасного, то ж не хотілося б, аби дописувачі обмежувались суто політичною проблематикою :)
Дописувачем може стати той, хто поділяє наші цінності і пише на українську тематику.

Хочеться наголосити, що засади модерування цього співтовариства є абсолютно прозорі і демократичні, модератори можуть змінюватись за волевиявленням дописувачів.
Вид:
короткий
повний

Твоя Україна

Новорічні вітання від українських митців замість вітання Яника!

Обіцяне "альтернативне вітання" з Новим Роком від українських митців та друзів Мистецького Об'єднання "Остання Барикада". Через те що нормальна людина при здороовому глузді слухати офіційне цьогорічне новорічне привітання не буде, то ми підготували альтернативу. Отже, до Вас звертаються: літератори: Василь Шкляр, брати Капранови, Артем Полежака, Світлана Поваляєва, Олександр Демченко, Олександр Ірванець, актори: Богдан Бенюк, Євген Нищук, казкар Лірник Сашко, музиканти: Фагот (гурт "Танок на Майдані Конго"), Сашко Положинський(гурт "Тартак"), Фома (гурт"Мандри"), Анжеліка Рудницька, Леся Рой (гурт "Телері"), Роман Чайка(гурт "Мертвий півень") та Олесь Доній(голова МО "Остання Барикада") і Ксенія Коробчук(виконавчий директор "Останньої Барикади").
Можете дивитися вже. А можете дочекатися 23 год.53 хв. 31 грудня і увімкнути на своєму компі:)З Новим Роком! МО "Остання Барикада" та наші друзі вітають Вас! :)

P.S. Дякую всім,хто долучився до виготовлення "альтернативного новорічного привітання": Лірника Сашка - за ініціативу,Ксенію Коробчук-за "мілітарізацію", Вячеслава Пономарьова-за те,що знімав,носив,спілкувався,т
обто
"відпахав" по-повній :), Володю Пилипенка("Пільмана") за те що монтувавв екстремально стислі терміни і нічні години:), всіх друзів-за те,що погодилися на черговий спільний проект:). Зйомки були веселі!:).Ну, а самому Мистецькому Об'єднанню "Остання Барикада"-за організацію процесу.
P.P.S.Дякую також і тим друзям "Останньої Барикади", які дали згоду на участь у цьому проекті, але ми за браком часу та обсягу(зрештою, ролик же не гумовий:)) не встигли їх записати.Все-рівно, вже за одну лише згоду,дякуємо:) : Юркові Журавлю(гурт "От вінта"), Івану Леньо(гурт "Гайдамаки"), Юрію Андруховичу, Сергію Топору(гурт "ТопОркестра ")  та інш. Ще будуть спільні проекти!:)
Тож з Новим Роком,країно! :)
P.P.P.S.А ось і сам вітальний ролик:) :
http://youtu.be/-ZOT-I2vyWw
 

Большая Украина

  • 30.12.11, 11:34

Нас, кто понимает, что дальше так жить нельзя, становится все больше.

Перед тем, как писать этот текст, я просмотрелзаключительную колонку прошлого года - колонку, которая должна была стать итоговой, а в результате была посвящена предновогоднему допросу Юлии Тимошенко. В этом году, по идее, я опять должен не подводить итоги, а писать о главной новости дня - этапированию бывшего премьер-министра в одну из женских колоний Украины. И эта символическая перекличка показывает, в какую страну мы превратились за еще один год правленияВиктора Януковича.

Весь год - подумать только - прошел под знаком этого позорногосудебного процесса. Власть показала, что она может всё - и что толку? Год прошел под знаком сплошных поражений - отложено в долгий ящиксоглашение об ассоциации с Европой, не достигнуто договоренности об энергетическом сотрудничестве с Россией, принят невыполнимый бюджет, обострились социальные противоречия. Такого неудачного года Украина не знала, возможно, с момента провозглашения своей независимости - и это как раз тогда, когда мы не имели никакого права позволить себе неудачи, упустить шансы, раскачать лодку общественного взаимопонимания.

Накануне Нового года я столкнулся с своим давним знакомым, которого вполне могу назвать одной из ведущих фигур действующей власти. Человек умный, хитрый и хищный, он, казалось, излучал то новогоднее настроение, которого так не хватает большинству украинцев. Я знал, что он много работает, пытается добиться результата там, где этот результат практически недостижим - и мне трудно было понять причины веселья, сопутствующего очевидному провалу.

-У Вас все хорошо? - острожно поинтересовался я у собеседника, готовясь увидеть разведенные в стороны руки и прищуренную улыбку: мол, сам понимаешь, как здесь обстоят дела.

Руки он действительно развел в стороны.

-Что у меня! В стране всё хорошо!

Инопланетяне! Инопланетяне! Вот уж воистину - живут, под собою не чуя страны, да и не интересна она им. Год назад, рассказывая о новогоднем допросе Тимошенко, я написал, что власти, играющейся в диктатуру, нужен не политический аналитик, а психотерапевт. За год не многое изменилось: власть перестала играться в диктатуру, фактически ее установив. Но теперь ей нужен уже не психотерапевт, а психиатр. Психотерапевт больше не поможет.

И - как и в прошлом году - это хорошо. Власть, руководствующаяся исключительно собственными фантазиями, неадекватная и непрофессиональная, окончательно эмигрировавшая с Украины в Межигорье, просто неспособна сделать выигрышный ход. Любые ее удачи - или то, что она считает удачами - оборачиваются поражениями. Любое закручивание гаек обернется срывом резьбы, после которого каждому, кто не в восторге от действий власти - а таких в стране сегодня подавляющее большинство - уже не страшно будет изменить ситуацию. Если уж россияне вышли на проспект Сахарова - то и украинцы дома не останутся.

Конечно, у нас был непростой год - и ожидает не менее сложный: мы вообще живем в интересные времена. Но это - не дорога в пропасть, это путь к лучшей жизни, которую сможем построить только мы сами, те, кто понимает, что дальше так жить нельзя. Мы и есть эта страна - и нас становится все больше и больше. Это и есть большая Украина.

Виталий Портников

Виталий Портников

В 2012 году Украина перейдет с газа на уголь. Это министр?

  • 30.12.11, 11:26

Бойко: В 2012 году Украина перейдет с газа на уголь
В наступающем 2012 году Украина будет переходить на собственные энергетические ресурсы, в частности уголь.

Об этом в эфире «5 канала» заявил министр энергетики и угольной промышленности Юрий Бойко.

«Мы сообщили российской стороне, что будем отказываться от газа и будем переходить на уголь», - цитирует министра Украинская правда.

По его словам, со следующего года в два раза будет уменьшена закупка газа. «Такую цену наша экономика не выдерживает, и мы будем переходить на собственные ресурсы», - сказал он.

«Мы договорились продолжить переговоры (с Россией) после 15 января, и будем проводить столько, чтобы отстоять национальные интересы и позиция президента была достигнута (чтобы газовый контракт был пересмотрен)», - сказал Бойко.

«Мы приблизились в некоторых позициях, некоторые вопросы уже решили», - сказал министр, комментируя газовые переговоры.

Что касается запуска «Южного потока» по дну Черного моря, то Бойко сказал ,что это предложение для Украины крайне невыгодно, так как «задевает наши интересы». «Просто говоря, они будут отбирать газ из нашей трубы. Это вредит нашим национальным интересам», - объяснил министр.

На вопрос, усложнит ли «Южный поток» газовые переговоры Украины с Россией, Бойко сказал, что Украина будет выходить из позиций собственной ГТС.

Как известно, Украина добивается от России снижения цены на газ. Последний раунд переговоров на высшем уровне состоялся 20 декабря в Москве. Ожидалось, что стороны договорятся о скидке для Украины, однако Виктор Янукович и Николай Азаров вернулись из российской столицы ни с чем.

ТИМОШЕНКО ВЖЕ ВІДПРАВИЛИ В КОЛОНІЮ

  • 30.12.11, 11:09

Как сообщалось, 29 декабря информированный источник сообщил Українським Новинам, что Пенитенциарная служба намерена вывезти Тимошенко в колонию для отбывания наказания в ночь на 30 декабря

Екс-прем’єр-міністра Юлію Тимошенко етапували в одну з колоній Харківської області.

Про це повідомляє джерело "Української правди".

За словами джерела, Тимошенко знаходиться в 3-х годних їзди від Качанівської виправної колонії, де її вже очікують. Тимошенко почали етапувати приблизно о 5-й годині ранку п’ятниці. Її перевозять в інвалідному візку, бо самостійно вона пересуватись не може. За словами співрозмовника, в колонії також уже приготували візок для транспортування екс-прем’єра. Як відомо, Печерський райсуд Києва 11 жовтня засудив Тимошенко до 7 років ув’язнення, визнавши винною в перевищенні повноважень при укладанні газових контрактів із Росією в 2009 році, що завдало збитки державі. Апеляційний суд Києва 23 грудня залишив у силі вирок Печерського райсуду у "газовій справі". Водночас, за рішенням Шевченківського райсуду Києва від 8 грудняТимошенко має перебувати в СІЗО: такий запобіжний захід суд обрав їй у справі щодо діяльності корпорації "Єдині енергетичні системи України".

Адвокати екс-прем’єра говорили, що доки діє це рішення Шевченківського райсуду, Тимошенко не можуть направити до в’язниці.

Міністр юстиції Олександр Лавринович також пояснював, що доки розслідуюється ще низка справ у відношенні Тимошенко, її в колонію не направлять.

Спецогляд протестних перемог у жовтні-грудні 2011

  • 30.12.11, 11:00

Киев: Центр Дослідження Суспільства. Чи справді протестами нічого не змінити? Спецогляд протестних перемог у жовтні-грудні 2011


Напередодні новорічних свят моніторинг Центру дослідження суспільства, як і в попередні два роки, фіксує значний спад протестної активності на вулицях України. Ці обставини можна використати для того, щоб підбити якісь підсумки, як це й прийнято робити напередодні Нового року. Підсумки, зазвичай, підбивають оптимістичні – підсумки позитивних тенденцій, реалізованих планів, досягнень. Не відступаючи від традиції, ми розкажемо про перемоги, які змогли здобути українські протестні рухи за останні три місяці.

Цієї осені уряд планував прийняти законопроект №9127 «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». У цьому законопроекті пропонувалося позбавити пільг 16 категорій громадян України, зокрема чорнобильців, афганців, дітей війни та інших. Протести обурених громадян розпочалися у різних куточках України та переросли в багатотисячний мітинг пільговиків перед Верховною Радою 20 вересня. Розлючені люди зламали огорожу та намагалися взяти штурмом будівлю парламенту. 5 жовтня міністри ухвалюють рішення про підвищення соціальних виплат для ветеранів Великої вітчизняної війни, учасників бойових дій і потерпілих від чорнобильської катастрофи. Виступи пільговиків тривають. 20 жовтня Верховна Рада знімає з розгляду скандальний законопроект №9127.

Однак боротьба за соціальні пільги тільки починається. Маючи на руках судові рішення про те, що їх пенсії підлягають перерахуванню і мають бути збільшені в кілька разів, пільговики знову виходять на вулиці столиці та інших міст. З’являються наметові містечка, оголошуються голодування, проводяться акції, активістів розганяють, залякують, годують обіцянками. Протести поступово політизуються – висуваються вимоги відставки уряду та розпуску Верховної Ради. Нарешті, 23 листопада уряд заявляє про те, що з наступного року соціальні виплати будуть збільшені. Незважаючи на це, протести тривають – люди не вірять обіцянкам влади та й суми, які їм обіцяють, менші за ті, які гарантують судові рішення. 27 листопада під час розгону наметового містечка у Донецьку гине Геннадій Конопльов. 29 листопада, на фоні цієї безглуздої смерті, Кабінет міністрів підписує указ про підвищення пенсій пільговикам.

Але не тільки пільговики добивалися поступок з боку влади останні три місяці.

Ще в лютому 2011 року по всій Україні почалися протести ветеринарів проти спроби влади ввести заборону на використання наркотичних речовин в їхній практиці. Фактично ця заборона означала позбавлення ветеринарів права застосовувати знеболюючі препарати. Після протестів і страйків влада йде на поступки, відтягує повну заборону, даючи лікарям час на «пристосування» до нових правил. А 1 листопада Верховна Рада фактично знімає свою заборону.

Перемогу в останні три місяці могли святкувати й студенти Київського політехнічного інституту. У жовтні вони виступали проти спроби Міністерства освіти змінити їхнього ректора Михайла Згуровського. Останній, варто зазначити, публічно критикував діяльність Міністерства. Після студентських протестів Міністр освіти пообіцяв поновити контракт із Згуровським і 2 листопада підписав відповідний наказ.

3 листопада Верховна Рада скасувала квоти на українську музику в музичних програмах та зменшила квоти на національний аудіовізуальний продукт з 50% до 25%. Таке рішення викликало обурення музичних виконавців, митців, та інших громадян, які вийшли на акції протесту. 11 листопада була зроблена заява про те, що Верховна Рада перегляне цей закон, оскільки в ньому виявили багато помилок та суперечностей.

20 грудня Верховна Рада продовжила мораторій на купівлю сільськогосподарських земель ще на один рік. Цьому рішенню передували тривалі протести по всій Україні – на вулиці виходили ті, хто вважав продаж земель взагалі небезпечним явищем, і ті, хто вважав створення ринку землі передчасним. У результаті, як і в попередні роки, народні обранці грозилися-грозилися, та й не наважилися відмовитися від мораторію.

Ще один мораторій вдалося нещодавно відвоювати природоохоронним активістам та екологам. У березні цього року закінчилася дія мораторію на вилов дельфінів. Хоча дельфінів і без мораторію не можна було б виловлювати для комерційного використання, але в такому випадку охочі могли легко скористатися «дірками», які залишало існуюче законодавство. Майже рік екологи та природоохоронні організації боролися за продовження заборони, і у вересні цього року Міністерство екології ввело мораторій ще на три роки.

Розглядаючи перемоги протестів, варто окремо згадати боротьбу за простір та робітничі протести. Саме ці протести найчастіше завершувалися перемогами.

Боротьба за простір охоплює протести навколо незаконних та небажаних будівництв, земельних проблем та екології. Лише протягом останнього місяця громадяни здобули перемоги в Кіровограді, селищі П’ятихатки біля Харкова, захищаючи парк та протестуючи проти двох незаконних будівництв у Києві. Окремо варто згадати ситуацію, яка склалася у мешканців села Соколова Балка Полтавської області. У цьому населеному пункті та в сусідньому селі Андріївка в приватні руки депутата Володимира Замули потрапили соціальні об’єкти, такі як дитсадок, клуб, дорога, водонапірна башта, та навіть багатоквартирний житловий будинок. Більше місяця люди протестували проти такого очевидного абсурду і беззаконня. 2 грудня стало відомо, що медичний пункт у селі Андріївка, дитячий садок, 16-квартирний будинок і пам’ятник Т. Г. Шевченку у селі Соколова Балка 30 листопада прийнято на баланс Соколобалківської сільської ради.

Робітничі протести найчастіше вимагають виплат заборгованості із заробітної плати. За останні три місяці страйки та інші форми протестів допомогли вирішити цю проблему працівникам Донецькшахтометробуду, Маріупольського дослідно-експериментального заводу, Славміськводоканалу у Слов’янську, Коростишівської лікарні, Харківського танкового заводу імені Малишева, Львівської вугільної компанії.

На жаль, формат огляду не дає можливості охопити всі перемоги, які українці здобули, виходячи на вулиці. Але навіть згадані здобутки очевидно вказують на те, який прямий чи опосередкований вплив можуть мати акції протесту на дії влади фактично у кожній сфері суспільного життя. Економічні, соціальні, громадські, культурні, та інші права можна і треба відстоювати. Прості громадяни, зазвичай, відлучені від процесу прийняття рішень, але вони можуть змусити чиновників та депутатів прийняти ті рішення, які їм потрібні.

Центр дослідження суспільства (ЦДС) – незалежний некомерційний науково-дослідний центр дослідження соціальних проблем і колективних протестів. З вересня 2009 року ЦДС фіксує усі протестні події, позитивні та негативні реакції на них влади або інших об’єктів протесту в Україні на основі регулярного моніторингу більше 150 національних, обласних та активістських засобів масової інформації.

SiT

Десять подій року, які нас шокували

  • 30.12.11, 06:14
  Кожен із нас переступає річний відрізок часу двічі. Один раз на власний день народження, другий раз на Новий рік. І є щось дивовижне в тому, що це свято стало таким великим і улюбленим зовсім не завдяки маркетологам і фахівцям із масової психології. Новий рік усім важливий. Можливо тому, що цього дня ми разом із Землею проходимо її повне коло, а можливо, тому що ми відчуваємо, що пройшли це коло всією країною і всі разом щось пережили.

УНІАН виділив найважливіші події року, що минає, і дуже втішений тим, що ми як і раніше можемо робити це чесно, без зайвої обережності і озирання на політиків. 

ВИРОК ТИМОШЕНКО

Юлія Тимошенко за гратами у вікні Лук’янівського СІЗО. Київ, 4 листопадаЦя подія стала ляпасом не тільки нашим співвітчизникам, половина яких голосувала за Тимошенко. Не тільки європейському політикуму, для яких суд на опозицією – головна ознака згортання демократичних свобод. Вона оголила страшні виразки української судової системи. Журналісти, які по п`ятнадцять годин працювали на судовому процесі над Тимошенко, спостерігаючи етичний, інтелектуальний і професійний рівень звинувачення і суддів, з особливою гостротою відчули, наскільки легко формується репресивна державна машина, і наскільки незахищені перед нею, і ВІП-в’язні, і прості люди.


ЗРИВ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Герман ван Ромпей, Віктор Янукович і Жозе Мануель Баррозу перед початком XV Саміту Україна - ЄС. Київ, 19 грудня Українці, які розділяють європейські цінності, розраховували на диво, адже економічна частина  Договору про асоціацію (по ЗВТ з Європою) зусиллями влади був готовий, а незалежні аналітики підкреслювали, що ніколи двері в європейське співтовариство не були відкриті для України так широко. Але посли європейських держав не дарма разом із журналістами просиджували на процесі над Тимошенко. Вони не висловлювали своєї думки публічно, але пізніше за глав їхніх держав майже просили наших керівників: реформуйте судову систему. Лідери західних держав пояснювали українському керівництву, що до Європи не можна йти частинами, спочатку економічно, а потім політично. Головний їх стандарт – демократія. Наше керівництво не послухало. Чи закрилися двері в ЄС? Ніхто не скаже точно. Хочеться вірити, що від нас із вами ще щось залежить.

ЛІКВІДАЦІЯ ПІЛЬГ І БУНТ БІЛЯ ПАРЛАМЕНТУ

Колишні воїни-афганці під час акції протесту проти скорочення пільг для 16 категорій громадян. Київ, 20 вересня 2011 рік став роком боротьби з соціальними пільгами. Влада всіляко прагнула зробити журналістів своїми союзниками, пояснюючи, що система не реформувалася з радянських часів, що там панує корупція, що потрібна серйозна інвентаризація й урізання. Чому найвдумливіші видання (паркетна журналістика не рахується) не стали союзниками влади? - Тому що реформи пільговиків проходили на тлі зростаючої розкоші перших осіб держави. Урізання пільг проходило в декілька етапів, із застосуванням різних законопроектів та інстанцій, останньою з яких став давно безвідмовний Конституційний суд, який дозволив своїм рішенням фактично розподіляти пільги в ручному режимі.  Статтю Конституції, згідно з якою джерелом влади в країні є народ, теж можна було переглянути. Якби не одне «АЛЕ». Цей рік став роком, коли після одного з головних народних протестів 20 вересня народні обранці з числа тих, які до крові билися з опозицією за ратифікацію Харківських угод, відвойовуючи російському флоту право ще 25 років сидіти в Севастополі, дуже злякалися людей під парламентом. Так злякалися, що навіть бігом зняли й заховали депутатські значки.

[ Читати далі ]
 

Чи вирішить Європейський суд проблеми українських ВІП-в’язнів?

  • 30.12.11, 06:04

Юрій Луценко і Юлія  Тимошенко у залі засідань Печерського райсуду. 9 червняМинулого тижня Апеляційний суд Києва залишив у силі вирок Печерського суду Юлії Тимошенко, що визначає їй, як міру покарання сім років позбавлення волі.

Розгляд скарги супроводжувався принизливими жестами українського правосуддя - спробами  зачитати в залі суду діагноз, всю історію хвороби, появою в Інтернеті ролика з камери, де сидить (точніше лежить Тимошенко), уточненнями прокурора Фролової, що хоч вона і хвора, але навіть капці у неї на платформі. Типу, хворий, а на каблуках ходить.

Зараз справа Тимошенко розглядатиметься в Європейському суді з прав людини. Нагадаємо, що від Європейського суду чекає рішення захист  і Юрія Луценка. Адвокати колишнього міністра переконані в майбутньому позитивному рішенні європейської судової інстанції. Як проходить розгляд українських справ у Євросуді, які перспективи у процесу після прийняття рішення по українських увязнених, ми попросили розповісти адвокатів, які представляють там інтереси Юрія Луценка і Юлії Тимошенко.

Ігор Фомін, адвокат Юрія Луценка:

Ігор ФОМІН У Євросуді є різний порядок розгляду справ. Він може бути публічний, за участю адвокатів. А може бути самостійний розгляд справи суддями. Публічний розгляд, за участю сторін, здійснюється лише за клопотанням сторін. Ми у справі Луценка таких клопотань не заявляли. Ми подали скаргу - і відбулися комунікації Євросуду з державою Україна у справі Луценка. Представники держави виклали позицію, ми виклали свої зауваження, і ми вважаємо, що судді Страсбурга здатні винести постанову без публічного розгляду по суті цієї справи. І нас це цілком влаштує. Наша правова позиція настільки зрозуміла, настільки детально викладена, що наша участь не є обов`язковою. Нагадаю, що ми надіслали скаргу, в якій пояснили, чому порушено справу проти Юрія Луценка і оскаржили питання його незаконного арешту і його право на захист. Ми долучили всі документи, які свідчать про порушення цього права (рішення суду, рішення апеляційного суду) і які свідчать, що ми вичерпали всі національні способи свого захисту. Мене іноді питають журналісти: чи грає якусь роль реакція західних посольств і громадськості? Хочу підкреслити: Євросуд - дуже специфічна організація, ми надаємо тільки юридичні документи, незалежні моніторинги. Ми долучили моніторинг Ради Європи як точку зору незалежних спостерігачів і листа пані Карпачової як персони, яка здійснює нагляд за дотриманням прав людини в Україні. Її листи свідчать про те, що арешт був застосований без наявності на це підстав. Європейський, як будь-який суд, дуже болюче реагує на те, коли на нього чиниться тиск, навіть найменший. Тому тиск громадськості або використання публікацій у пресі виключені. Навіть самі спроби комунікацій з суддями можуть виглядати, як тиск. Я намагався по електронній пошті з`ясувати, коли розглядатиметься наша скарга, і навіть не одержав відповіді.

[ Читати далі ]

Чи виконає українська влада рішення Європейського суду? Опитані нами адвокати, що мали досвід комунікацій з правовою інстанцією Страсбурга, в цьому не впевнені. Рішення Євросуду не означатиме закінчення процесу, поділився з нами один із юристів, закінчення його у будь-якому випадку залежатиме від однієї особи. Які наслідки може потягнути невиконання українським судом рішення Європейського суду? - цікавилися ми?  - Іміджеві втрати і виключення України з ПАРЄ.  

Маша Міщенко

http://www.unian.net/ukr/news/news-477065.html

Заложники Януковича

Віталій Портніков

Подводя итоги уходящего - крайне неудачного для страны в целом и для ее властей года - президент Виктор Янукович заявил, что Украина находится в заложниках у одного человека. Только фамилию этого человека он назвал
неправильно. Мы - не заложники Тимошенко. Мы - заложники Януковича.

Тимошенко давно уже не у власти, даже не на оппозиционной скамье в парламенте. Она - в тюрьме, куда ее запроторили, чтобы у нас не было даже гипотетической перспективы стать ее заложниками и перестать находиться
под прицелом Виктора Федоровича. А вот Янукович - властвует и царствует.

Именно благодаря тому, что он искренне не понимает европейской системы ценностей, не может увидеть, как принимаются решения в Брюсселе и не допускает возможности, что из-за какой-то там демократии кто-то может
отказаться от выгодного экономического соглашения, мы и не парафировали соглашения с Европейским Союзом - и подпишем его уже по окончании срока президентских полномочий Януковича.Именно потому, что Янукович не способен грамотно оценить ситуацию на российском направлении, не понимает, что те, кого он благодаря процессу
над Тимошенко объявил шантажистами, не горят желанием о чем-то с ним договариваться и спасать его власть, мы и не договорились по газу с Россией.


Именно потому, что он воспринимает государство в качестве территории, отданной на разграбление победоносной армии "регионалов", ситуация в стране ухудшается - и будет ухудшаться с каждым днем.

Именно потому, что кадры во власти подбираются не исходя из их профессиональных качеств, а исходя из личной преданности и прописки, начинает деградировать система управления. Именно потому, что в регионы направляются наместники и "смотрящие", цель которых - выколотить как можно больше денег из местного бизнеса, провисают
региональные бюджеты и исчезает средний класс. В заложниках у Януковича оказались все мы, от "олигархов" до самых обездоленных. Не будет прибылей у Ахметова, не будет социальных льгот и возможности достойно прожить у пенсионеров, не будет возможности честно писать у журналистов и не будет возможности профессионально и
ответственно работать у чиновников или милиционеров.

Одни должны -лгать, другие - "крышевать", третьи - выживать, четвертые - отдавать. А все вместе - молчать, терпеть и ждать, как повелел нам президент Украины. Молчать, терпеть и ждать, с ужасом наблюдая, как погружается на
дно государственный корабль, капитан которого озабочен только одним - как бы удержать в руках ключи от дверей своей умопомрачительной резиденции и от тюремной камеры, в которой содержится его оппонентка.


Больше его, похоже, в этой жизни ничего не интересует.

Упадок демократии и подъем корпорократии: причины и следствия

  • 29.12.11, 10:55

Все мы с малых лет наслышаны о том, что демократия является важнейшей чертой американской политической системы. Слово «демократия» имеет свое происхождение из греческого: демос означает народ, а кратия – власть. Если вы посмотрите на значение демократии в словаре, вы найдете определения, показывающие, что демократия это система управления, в которой власть разделена между всеми людьми поровну. И большинство американцев считают себя счастливчиками, выросшими в такой системе управления. Они считают себя избранными среди других наций, поскольку у них, видите ли, есть демократия.

Опасное смещение

Я считаю, что за последние несколько десятилетий мы стали свидетелями смещения власти, и переходе ее от правительства к корпорациям. От демократии мы переходим к корпорократии.

Многие уже заметили этот сдвиг в нашей системе, даже не вполне осознавая происходящее. Американцы заметили, что наша система плохо работает, и почти все жалуются, что наши законодатели, похоже, не очень-то прислушиваются к своим избирателям, не обращают на них внимания.

Конечно, уверяю вас, наши законодатели очень чутко прислушиваются к своим работодателям и прилагают все силы, чтобы удовлетворить их малейшие прихоти. Вот только не вы, не я, и не избиратели не являются для наших законодателей работодателями или важными персонами, которыми являются для них корпорации. А уж к их мнению они прислушиваются очень внимательно.

Если демократия является системой управления, в которой власть принадлежит народу, то корпорократия является системой, в которой власть принадлежит корпорациям. Корпорократия является властью корпораций, и властью для корпораций. Корпорократия выстроена огромными и сказочно богатыми корпоративными монстрами, включая гигантов банковского, страхового, энергетического сектора, масс-медиа и телекоммуникаций, промышленности, супербогачей с заоблачными доходами, и продажными политиками, находящимися у них на побегушках.

Недавно это признала даже «Нью-Йорк Таймс» в статье на первой странице обложки: «Обама стремится отыграть назад деньги Уолл-Стрита», описывающей встречу президента Обамы, проведенную в Белом Доме с крупнейшими банкирами и руководителями инвестиционных компаний.

Между прочим, предметом обсуждения была вовсе не безработица, которая уже в течение двух лет не опускается ниже 9%, или законы, которые не позволили бы инвестиционным фирмам выдумывать провальные «инвестиционные инструменты», или даже как одеть и накормить бездомных ветеранов. Нет, вместо этого президент захотел узнать, чего хотят от президента руководители с Уолл-Стрита, чтобы он мог в обмен на исполнение их желаний получить щедрые взносы на свою кампанию переизбрания.

Как корпорократии удалось добиться такого влияния?

Сегодня корпорации настолько мощно укоренились, что когда президент спешит на прием к важным шишкам, об этом пишут на первой странице «Нью-Йорк Таймс».

Но как же корпорократии удалось добиться такого влияния? Чтобы выиграть выборы, нужны деньги, и чем больше денег вы имеете, тем больше шансов победить на выборах. Политики получают эти деньги, прося избирателей делать взносы на их избирательную кампанию. Корпорации хотят, чтобы их бизнес рос и развивался, и хотят таких законов и такой правительственной политики, чтобы росли их прибыли.

Корпоракратия это просто соединение политиков и бизнеса ради обоюдной выгоды: политики получают огромные деньги и те выборные посты, которые они хотят, а бизнес получает нужные ему законы, политику и прибыли. Все выигрывают, за исключением тех 300 миллионов человек населения страны, которые ранее гордились своим участием в демократическом управлении, которое более не существует, замененное корпоракратией.

В своем решении 2010 года под названием «Объединенные граждане», Верховный Суд установил запрет на ограничение количества денег, которые корпорации могут вливать в политические кампании. Верховный Суд постановил, что ограничивать объемы средств, которые корпорации могут тратить на политическую рекламу, это означает ограничивать права корпораций. Верховный Суд не установил, что такое права корпораций (за исключением того, что в них входит свобода слова), и чем вообще являются корпорации, чтобы извлекать выгоду из конституционно определенных гражданских свобод индивидов. Это крупное поражение для нас и нашей демократии.

Решение Верховного Суда создает опасный прецедент, давая корпорациям статус, подобный статусу граждан; несмотря на то, что есть граждане исключительно богатые и имеющие совершено иные, чем у большинства, приоритеты. Обычные, живые граждане, как правило, голосуют за улучшение охраны здоровья, более надежные и безопасные рабочие места, доступ к возможностям образования, чистую воду и воздух, чтобы наши дома были безопасны и свободны от токсинов, за улучшение жилищных условий. Однако корпорации хотят одного и только одного: большей прибыли. Увеличение прибыли требует ослабления законов о труде, чтобы он был дешевым, чтобы государство было слабым и не ограничивало корпорации ни в чем – вот чего они хотят.

Кроме того, чтобы просто давать деньги политикам, корпорации имеют и другие методы усиления своего влияния на правительство. Нужны люди, которые бы объясняли законодателям и политикам, что от них требуется, какие законы они должны принять и что делать. Корпорократия имеет целую армию лоббистов в Вашингтоне, готовую разъяснить политикам сложные вопросы, и разжевать неразжеванные вопросы вечно спешащим законодателям. А заодно и рассказать им, как им лучше всего голосовать, и чего, мол, ждет от них народ.

Как сказал об этом один неглупый комментатор, мы можем спокойно упростить нашу систему управления, очистив ее от посредников, если просто позволим корпорациям писать наши законы и голосовать за них.

Главная идея нашей политической жизни

Давать политикам деньги, это не новая идея, но сегодня она стала главной в нашей политической жизни. Дуайт Эйзенхауэр прямо предупреждал американцев об опасности корпоракратии, когда он пытался ограничить власть военно-промышленного комплекса в 1950-е годы.

С тех пор как левые, так и правые политики принимали взносы от корпораций. «Большая Старая Партия» (то есть Республиканская партия США – А.М.) быстрее, чем Демократическая партия, находила корпоративных спонсоров, и давно стала лидером по конвертации корпоративных долларов в победы на выборах в 1960-е, 70-е, и 80-е годы. С 1980-х годов демократов, как и республиканцев, также стали уличать в поиске и получении денег от корпораций. Вообще корпорации больше заботятся о приеме нужных законов, чем о политических идеалах, и часто дают деньги, как левым, так и правым кандидатам в одной предвыборной кампании.

Странные вещи, происходящие в политике.

Если вы понимаете, что такое корпоракратия, и как она работает, вам станут понятны многие ранее странные вещи, происходящие в политике.

Не знаете ли вы, почему усилия по поимке кучки террористов в степях Средней Азии превратились в полномасштабное военное вторжение на нефтеносные территории ближневосточных стран? Да потому, что нефтедобывающая отрасль находится в руках корпоракратии.

Не знаете ли вы, почему США не вмешались во время волнений в Египте, Тунисе, Бахрейне и Сирии, в которых нет нефти, но почувствовали необходимость вмешаться в ход событий в нефтедобывающей Ливии? И снова – потому, что нефтяная отрасль находится в руках корпоракратов.

Не знаете ли вы, почему штаты типа Висконсина приняли законы, ослабляющие профсоюзы и права работников? И почему в Вашингтоне никто не шевельнул и пальцем, чтобы защитить эти права? Да потому, что корпоракратия хочет, чтобы труд был дешевым, и хочет избавиться от профсоюзов навсегда.

Вы заметили, что недавние дебаты о реформе здравоохранения привели к принятию закона, гарантирующего расширение бизнеса страховых компаний, несмотря на популярность среди населения идеи создания общественного сектора здравоохранения? Так произошло потому, что страховая индустрия является крупным представителем корпоракратии.

Как вы думаете, почему из всего банковского и инвестиционного сектора за грандиозный коллапс 2008 года пострадал один лишь Барни Мэдофф, этот одинокий волк и мошенник, хотя бонусы для руководителей в этой отрасли остаются такими же огромными, как и были? Да потому, что банковский и финансовый сектор также являются важнейшей частью корпоракратии.

Вы заметили, что бюджетные планы по сокращению налогов на прибыль корпораций постоянно остаются на повестке дня в политике Вашингтона? И это понятно – так хочет корпоракратия.

Вас не удивляет, почему ни один человек в Вашингтоне не выдвинул план, чтобы дать американцам работу, а не только постоянно снижать налоги на прибыли корпораций? И это в условиях, когда многие корпорации в Америке вообще не платят никаких налогов? И снова – так хочет корпоракратия.

Вас не интересует, почему так много суровых и серьезных законодателей отказываются признавать факты, признанные всем международным сообществом, климатологами и экологами, говорящие о глобальном изменении климата, и о том, что человеческая деятельность ускоряет эти изменения? Да потому, что корпорации, продающие ископаемое топливо и получающие на этом огромные прибыли составляют значительную часть корпоракратии, и хотят получать их и дальше, даже если это означает разрушение нашей среды обитания, нашей единственной планеты. Быть может, они хотят делать деньги где-то еще?

Не знаете ли вы, почему ничего не делается для решения проблемы незаконной иммиграции в США? Да потому, что корпоракратия предпочитает нанимать нелегальных и дешевых работников, которые не будут жаловаться властям, что им платят зарплату, меньше минимальной, а работать приходится в опасных условиях.

Вас не интересует, почему основные телеканалы без конца крутят всякую выдуманную чепуху, не интересуясь фактами и реальностью? Это происходит потому, что «новостные» каналы являются пропагандистским крылом корпоракратии, и их задача – объяснять зрителям, почему богатство и прибыль корпораций для них должны быть более выгодны, чем конституционное право на жизнь и свободу.

Не знаете ли вы, почему законодатели не заинтересованы в сокращении продажи оружия и боеприпасов, даже, несмотря на то, что полиция и чиновники говорят о том, что ее надо сократить, и что американцев за день убивают по 20 человек, прямо на улице? Догадайтесь, какая еще отрасль играет важную роль в корпоракратии…

Две партии, один хозяин.

А не интересовались ли вы, почему президент Обама оказался гораздо менее прогрессивным, чем он казался нам во время своей избирательной кампании? Дело в том, что президент Обама куплен и должен расплачиваться с корпоракратией – как любой политик в Вашингтоне, будь он даже самым убежденным из либералов.

Так же и известный сенатор Крис Додд, который оказался знаменитым «другом Анжело» (Анжело Мозило, руководителем компании «CountryWideFinancial»), получив немало взяток (простите, я хотел сказать, «взносов») от банкиров и страховых компаний, и получил кредиты на самых благоприятных условиях. В свою очередь, Додд продвинул принятие пакета налоговых льгот, для помощи «CountryWideFinancial» и страховой индустрии во время банковского кризиса 2008 года.

Президент Билл Клинтон также отличился - подписал закон «Gramm-Leach-BileyAct», отменяющий известный «Glass-SteagallAct», принятый после Великой Депрессии 1930-х, не допускавший порочное соединение кредитных и инвестиционных банков.

На самом деле количество законодателей, которые отказались принять деньги от корпораций, и противились корпорациям, отстаивая общественное благо, можно пересчитать по пальцам одной руки.

На самом деле, как левые, так и правые являются частью корпорократии. Демократическая партия уже прочно соединилась с ней, и больше не является другом или союзником прогрессивных сил.

Возникшее недавно, шумное право-популистское движение «TeaPartymovement» известно своим лозунгом «Мы хотим вернуть наше правительство!» Оно направило свой гнев и раздражение на чернокожего человека в Белом Доме, вместо того, чтобы направить его на тех, кто превратил нашу демократию в корпорократию.

Я тоже хочу вернуть мое правительство: вернуть нашу демократическую систему управления. Как однажды сказал Авраам Линкольн, мы должны сделать так, чтобы правительство народа, от имени народа, и для народа не исчезло с лица Земли.

Прим. 

«В недалеком будущем наступит перелом, который крайне беспокоит меня и заставляет трепетать за судьбу моей страны… Приход к власти корпораций неизбежно повлечет за собой эру продажности и разложения в высших органах страны, и капитал будет стремиться утвердить свое владычество, играя на самых темных инстинктах масс, пока все национальные богатства не сосредоточатся в руках немногих избранных, - а тогда конец республике».

(А. Линкольн, незадолго до гибели).

Хью Джим Биссел