
Рішення про явку з повинною за скоєний злочин може визріти зовсім несподівано. І причини можуть бути дуже різні. На Вадима Болотських, або ж Вадика Москвича, який 1996 року розстріляв в аеропорту Донецька народного депутата Євгена Щербаня, вплинули, очевидно, дивні люди в камуфляжі, голка в плече та густий ліс на українському кордоні. 2001 року Болотських зізнався в убивстві Щербаня, однак його замовників не назвав досі. Тепер він — козирна карта в руках Генпрокуратури, яка несподівано відновила розслідування цієї справи. Чи назве Болотських замовників, якщо знає їхні імена, чи волітиме мовчати? Що або хто тепер у змозі вплинути на його рішення? Ось думка того, хто знає справу Болотських не з чуток: Дмитра Поєзда — адвоката, який захищав Болотських під час досудового слідства у 2001—2003 роках…
— Дмитре Васильовичу, ваш колишній підзахисний Вадим Болотських через дев’ять років після суду над ним знову в епіцентрі уваги. Він єдиний, хто залишився живим, з угруповання, причетного до вбивства народного депутата Євгена Щербаня. Болотських зізнався, що Щербаня вбив саме він. Тепер вищі чини Генпрокуратури мусують тему причетності Юлії Тимошенко та Павла Лазаренка до вбивства Євгена Щербаня, а самого Болотських несподівано перевели з колонії в Лук’янівське СІЗО. Ви один із небагатьох, хто знає справу Щербаня досконало. Чи стежите за ситуацією, і як оцінюєте дії та висловлювання представників Генпрокуратури?
— Я зацікавлено стежу за новинами на цю тему. Те, що затіяла Генпрокуратура, — звісно, повний блеф. Це коли називати речі їхніми іменами. Жодних доказів причетності Тимошенко й Лазаренка до замовного вбивства Щербаня у прокуратури немає. Я це кажу зі стовідсотковою впевненістю. Немає доказу ланцюжка проходження грошей від замовника до Болотських. Він єдиний, хто залишився живим, із учасників цього злочину. І слідству потрібно довести, що гроші, які, припустімо, перераховувала Тимошенко, потрапили до Болотських, і саме за скоєння вбивства.
— Але Ренат Кузьмін згадує якісь платіжні документи, які свідчать, за його словами, про те, що Тимошенко перераховувала гроші особам, причетним до кілерів.
— Під час досудового слідства слідчі мені показували копію якоїсь платіжки. Я сказав — дайте оригінал документа, і на цьому все скінчилося. Ніяких платіжних документів, які б дозволяли зробити висновок, що Тимошенко або Лазаренко перераховували гроші за вбивство Євгена Щербаня, у матеріалах справи не було. Це я заявляю з усією відповідальністю. До речі, тоді, перед початком процесу, хотів зробити заяву адвокат на прізвище Ніказаков. Він заявив, що представляє Павла Лазаренка, хотів надати суду доручення від екс-прем’єра на представлення його інтересів. Ніказаков хотів зробити заяву про непричетність Лазаренка до злочинів, які розглядатимуться в суді. Однак суд не прийняв ані доручення, ані заяви від Ніказакова й не дозволив йому ознайомитися з матеріалами справи. Адвокатові суддя відмовив на тій підставі, що Лазаренко не є учасником процесу. Тобто фактично тоді мови про причетність до цих резонансних злочинів Павла Лазаренка, не кажучи вже про Юлію Тимошенко, не було. Суд цього навіть не розглядав. Тому всі теперішні інсинуації про причетність Тимошенко й Лазаренка до вбивства того ж таки Щербаня — брехня. Це все висмоктано з пальця.
— Кузьмін тепер, фактично, обвинувачує Тимошенко й Лазаренка, публічно називаючи у їхні прізвища як причетних до вбивства Щербаня…
— Це, щонайменше, непрофесійно з його боку. Адже не дарма Лазаренка не визнали учасником процесу, не кажучи вже про Тимошенко. Немає й не було прямих показань про їхню причетність до вбивства. А це дуже важливо. Що таке прямі показання? Хтось має сказати: «У моїй присутності ця людина передавала гроші й тому-то замовляла вбивство того-то». Таким доказом може бути зафіксована телефонна розмова, за що людина заплатила й скільки. Або пересилалася зброя тому, хто скоїв злочин. Таких речей як доказів немає, коли говорити про причетність Лазаренка й Тимошенко. А всі ці перерахування коштів ще тоді, під час досудового слідства й під час суду, не мали жодного значення. Мало що й хто кому перераховував! Де докази, що це за вбивство? Прокуратура тепер, якщо говорити жаргоном, бере Тимошенко на понт.
— Про причетність Тимошенко заявив і син Євгена Щербаня Руслан, який передав у прокуратуру, за його словами, свідчення про причетність Юлії Тимошенко до вбивства його батька. Чи, на ваш погляд, можуть у нього бути матеріали, здатні якось пролити світло на вбивство Євгена Щербаня і вказати на причетність до нього Тимошенко та Лазаренка?
— У мене запитання — що він може передати? І де він був 16 років тому зі своїми «документами та доказами»? Проводив власне розслідування причин загибелі батька і шукав замовника? Чому не передав свої документи й докази у правоохоронні органі, коли був суд у Луганську? Що заважало? (Тоді П.Лазаренко перебував у в’язниці США, а Ю.Тимошенко організовувала антивладну акцію «Повстань, Україно!» — Ред.) Суд не знайшов у діях Тимошенко й Лазаренка складу злочину. А Руслан Щербань мовчав. Тут багато незрозумілого…
— Ви були ознайомлені з цією справою дуже близько. Наскільки професійно, на ваш погляд, велася робота слідства? Чи все було зроблено в час досудового слідства? Чи були якісь порушення розслідування, на ваш погляд, котрі вплинули на його перебіг?
— Було безліч порушень, причому кричущих. Було все — залякування, тиск. Задля кінцевого результату слідство не гребувало жодними можливими методами. Усе це відбувалося з самого початку. У 2001 році до мене звернулися жителі міста Харкова, які привезли з собою цивільну дружину Вадима Болотських Марію Чашину, жительку Москви. Це були її знайомі. Вона їх попросила знайти в Україні адвоката для свого цивільного чоловіка Вадима Болотських, якого викрали спецслужби й привезли в Україну. Вона вияснила, що його заарештовано. Уклавши з нею угоду, я встановив, де перебуває Болотських: у слідчому ізоляторі СБУ в
м. Києві. Слідство вело головне слідче управління Генпрокуратури України з розслідування особливо важливих справ.
Вступаючи у справу згідно зі статтею 48 КПК України, я мав право ознайомитися з матеріалами, які стали підставою для арешту Болотських. Оскільки Вадима Болотських обвинувачували у скоєнні тяжкого злочину, це дало підстави для його арешту. Я зустрівся передусім із самим Болотських. Після ознайомлення з матеріалами з’ясував, що він уже дав показання без мене. Тобто він давав показання без адвоката, і йому не роз’яснили його права. Слідчі проігнорували право підслідного на захисника, тобто його право зустрітися з адвокатом до першого допиту, що не дало можливості виробити єдину лінію захисту. Коли я прийшов до нього в камеру, то відразу сказав, хто мене найняв у його інтересах. Тільки після цього він допустив мене до свого захисту. Хочу зазначити, що коли я вступив у справу із його захисту, він уже визнав, що особисто застрелив 1996 року в аеропорту Донецька народного депутата України Щербаня. Тому мені нічого не залишалося як дотримуватися цієї лінії.[ Читати далі ]