Виступ Євгенії Тимошенко на 20-му Конгресі ЄНП

 Дорогі друзі, хочу подякувати за можливість говорити від імені моєї мами Юлії Тимошенко, яка без жодної вини зараз ув’язнена та піддається тортурам українською владою вже більше 125 днів. Дякую за висловлення вашої підтримки її боротьби та прагнення українців приєднатися до європейської сім’ї. Дякую, що ви не байдужі до України зараз, в найтяжчі часи для Європи.

Хочу присвятити свій виступ надії на свободу та моїй мамі, яка стала символом боротьби за свободу в Україні. На жаль, зараз, як ви і казали, суд, який підконтрольний Президенту, намагається вдруге заарештувати її через ще одне абсурдне звинувачення. Вони застосовують це як превентивний захід на випадок, якщо її випустять під час розгляду апеляції 13 грудня. В будь-якому разі, перебуваючи в тюрмі моя мати вільніша за її переслідувачів. Адже вона вірить в демократичне майбутнє України та її європейський вибір. Якби моя мама була тут сьогодні, вона б сказала, що кожної хвилини українська молода демократія систематично руйнується владним режимом, який ґрунтується на страху та корупції. Сфабриковані судові справи проти лідерів опозиції використовуються для знешкодження опору. Українське майбутнє тьмяніє з кожним днем, як цей режим прийшов до влади два роки тому.

Більше немає розподілу повноважень між гілками влади. Всі головні інституції захоплені однією особою. Яка не знає, що робити зі своєю всемогутністю, але яка добре знає, як годувати її безперервними атаками на бізнес, банки, власність та стратегічні ресурси української держави. Наша країна фактично перетворилась на приватну власність президентської родини. Ніхто навіть не намагається приховати корупцію на найвищих щаблях влади. Успішні українці змушені покидати свої домівки та жити поза межами країни. Майже кожен день ми читаємо про все нові вбивства: журналісти, політики та навіть пенсіонери, які гинуть під черевиками міліціонерів, що розганяють мирні протести. Студенти, лікарі, науковці, лідери опозиції та громадянського суспільства стали політичними жертвами режиму Януковича, що схожий на режим КГБ.

Я не бачила свою країну такою за всі 20 років її незалежності. Судді та суди стали маріонетками Вищої ради юстиції, яка складається з людей на зразок глави СБУ та Генерального прокурора, що керуються Президентом. Для моєї мами немає надії знайти справедливість під час розгляду апеляції 13 грудня. Половина українських виборців віддали моїй мамі свої голоси два роки тому. Її зростаюча підтримка стала причиною, чому її ув’язнили на 7 років. Результат цього абсурдного вироку – як мінімум 12 мільйонів українських громадян втратять своє конституційне право голосувати. Їх право голосувати за політиків, яких вони хочуть бачити на чолі держави, порушене.

Загроза цього дуже реальна, так як два лідери опозиції незаконно тримаються за гратами через абсурдні звинувачення, що не мають під собою ніяких юридичних підстав. Проти моєї мами зараз відкриті десять нових справ. Якщо не будуть вжиті рішучі заходи для порятунку опозиції від фізичного знищення, наша країна може повернутися на двадцять років назад та стати однопартійною авторитарною країною.

Здоров’я моєї мами зараз критичне. За 4 місяці ув’язнення її довірений лікар не був допущенний для взяття аналізу крові. Навіть її священику не дозволено відвідати та побачити її. Згідно Європейської конвенції з прав людини, це класифікується як тортури. Боюсь, що ці тортури можуть тривати, поки маму не вб’ють. Незважаючи на все це, я вірю, що брутальна та нелюдська влада нашими спільними зусиллями не втримається.

У нас мало часу, шанс для вільних та справедливих виборів наступного року стає меншим з кожним днем. Коли били та ув‘язнювали демократичну опозицію Зімбабве, Європа відреагувала забороною на в‘їзд для гнобителів. Сьогодні прийшов час зробити теж саме по відношенню до чинного керівництва України.

Чи є надія для України? Моя мама любить Україну та вже 15 років своєї політичної кар’єри бореться за звільнення України від радянського минулого. Вона вірить, як і більшість українців, що Україна ще має шанс. Ще можливо відкинути авторитаризм, як тільки будуть зроблені реальні кроки назустріч європейським та демократичним стандартам. Тому на посаді прем’єр-міністра вона розпочала переговори щодо Угоди про вільну та всеохоплюючу зону вільної торгівлі з ЄС. Це історичний шанс, який не може бути поставлений під загрозу керівництвом України. Сьогодні від імені мами я прошу вас подвоїти зусилля для наближення європейського майбутнього України. Українці, особливо ті, що ув’язненні за свою політичну діяльність, можуть трохи вище підняти руки, знаючи, що тут, у Франції, місці, де зародилися права людини, їх благання почуті.Я пишаюся витримкою та політичною мужністю моєї мами. Незважаючи на жорстке переслідування, вона продовжує працювати над розробкою змін до Конституції України. Можливо, її бачення вільної, справедливою та процвітаючої України ідеалістичне. Але це мужнє бачення, що вимагає витримки. Хіба не можна вірити в прагнення Леха Валенси, Вацлава Гавела та багатьох інших, що принесли свободу в половину Європи 20 років тому?

Разом зі своєю командою та союзниками вона вірить, що наша спільна місія буде успішною. Вільна Україна поміж родиною європейських народів ще викликатиме у вас гордість. Я б хотіла закінчити словами моєї мами: «Десь там за стінами в’язниці сонце сідає. Але я щиро надіюсь, що скоро воно знову зійде над моєю дорогою Україною. І це буде сонце свободи, поваги та величі вільних людей, які заслужили на майбутнє в об’єднаній та вільній Європі». Дякую за вашу підтримку.

http://glavcom.ua/articles/5541.html
http://www.tymoshenko.ua/uploads/docs/Speech-at-EPP-Congress_ukr.pdf