Народні малороси України.

Сергій Грабовський . Телебачення від свого народження полюбляє різноманітні конкурси. Це стосується всіх континентів і всіх країн, винятків тут, мабуть, немає. Інавіть у таких специфічних державах, як Північна Корея, є свої телеконкурси – теж вельми специфічні. Загалом же усюди по світу змагаються найкмітливіші, найвродливіші, найсильніші, найосвіченіші, найголосистіші, найтовстіші... Аматори та професіонали, зірки шоу-бізнесу та домогосподарки. Одне слово, змагаються всі і вся. Й Україна в цьому конкурсному рейваху не виняток. З кожним роком телевізійних конкурсів більшає, вони стають складнішими й різноманітнішими, хоча ніде правду діти – від деяких за кілометр тхне вульгарністю. Та нічого не поробиш – плебейства вистачає і в реальному житті, отож на кожен товар існує покупець. Навіть попри те, що цей товар може завдати певну шкоду суспільству. Але ж – ринок... Утім, телебачення – це специфічний ринок. Тут не стільки покупець вимагає той чи інший товар, скільки виробники та власники товарів формують смаки й потреби масового покупця. Специфіку цю добре розумів щедоктор Йозеф Геббельс, творець першої загальнонаціональної системи пропагандистського телебачення (так, саме тоді, у другій половині 1930-х, й почали вироблятися ті прийоми, які перейняло і розвинуло радянське телебачення). Розуміють її і спадкоємці російсько-радянського більшовизму – «кремлівські чекісти» – та їхні надійні пахолки в Україні –давні й новітні. Здавалося б, ну що таке телевізійний конкурс, тим більше – танцювальний чи співацький? Яка там може бути ідеологія, які світоглядні настанови можна формувати за його допомогою? Але ж – можна. Найпростіше – заохочувати звідкись з-за лаштунків вибір учасниками радянсько-російського репертуару, включно із певним чином змістовно навантаженими піснями(не про партію чи Сталіна, ясна річ, але про Москву-столицю чи про червоноармійців-визволителів...). А можна й потанцювати під знамениту колись мелодію «Время, вперёд!» – з обов’язковим роз’ясненням походженняцієї музики («звитяги першої п’ятирічки»). А якщо танцюристам ще і піонерські галстуки начепити, то взагалі буде добре – когось із тих, хтоніколи не бачив на власні очі живого піонера, дивись, і привабить радянська естетика... Ну, а коли на всеукраїнському конкурсі аматорів-співців майже суцільно звучить сучасна російська попса, якій за великим рахунком ціна одна копійка у базарний день, то можна сміливо ставити «добре» у квадраті. Адже цим самим у підсвідомість мільйонів телеглядачів-українців вкарбовується міф «русского мира», непорушної культурної єдності великоросів, малоросів, білорусів і «карпаторосів» під омофором (державним і церковним) Москви. Утім, існують і більш витончені форми перетворення телеконкурсів України на знаряддя ствердження "русскага мира". Скажімо, для участі у них залучають зірок (щоправда, зазвичай дуже бляклих) з Росії і саме з Росії; про грузинських, молдовських, білоруських чи литовських не ідеться. Крім того, ведучих також завозять із північного сходу, незважаючи на їхню зверхність та відсутність знанняукраїнських реалій. А ще саджають у журі (московітів чи пітерців. Мовляв, це також «наші», «вітчизняні», «свої». А для антуражу підсаджують до них когось із не просто українських, а обов’язково україномовних й обов’язково знакових персон. В ролі молодших братів та сестер – бо програми «випадково» побудовані так, що тональність їм задають гості-господарі з-за Хутора Михайлівського.І що цікаво: до минулого року, попри певну інвазію російсько-радянськогокомпоненту, більшість телевізійних конкурсів так-сяк дотримувалася певних правил гри, балансувала між грішним і праведним. Ми бачили на екрані як російськомовних, так й україномовних ведучих (причому на рівних),звучали пісні, написані у різних країнах, участь у змаганнях брали зірки поп-культури із Росії та Польщі (теж нарівні), причому з Москви намагалися запросити вихідців з України, та й піонерськими галстуками не зловживали. А що стосується журі, то там нерідко брали участь представники цілої низки країн Європи і навіть екстравагантні особи латиноамериканського походження... Але тепер усе змінилося. Практично на всіх телеканалах України.І в один бік. Масовані десанти російських дуже «видатних» співаків чи акторів на «зіркових» конкурсах (що, між іншим, різко погіршило рівень змагань – бо гості-господарі зазвичай не перепрацьовують на тренуваннях); ведучі, одержані за таким собі «ленд-лізом» разом із московською зарозумілістю (що має наслідком ведення деяких конкурсів виключно російською мовою, наче справа відбувається десь на Тамбовщині);репертуар та ідеологічні підтексти виступів конкурсантів, особливо колективних, відверто насичені російсько-радянськими «істинами в останній інстанції» (дійшло до того, що один ну дуже прогресивний телеканал оголосив харків’ян «представниками першої столиці України»; нарешті, звичайно, журі: ледь не у кожному – «брати» та «сестри», причому достатньо агресивно налаштовані. І, звісно, різні народні та заслужені артисти України – на ідеологічних підтанцьовках. Я не маю права засудити пересічних учасників таких проектів, бо ж це дляних реальний шанс підвищити свою професійну майстерність (якщо йдеться про початківців) чи заробити бодай якусь копійчину, вибитися в люди (і тут ідеться не лише пропровінціалів – наразі справжнім талантам не надто легко живеться). Але ж невже народним та заслуженим артистам нічого їсти та ні у що вбратися без того, щоби брати активну участь у впровадженні проекту «русского мира»? Невже вітчизняним телевізійникам не гидко руйнувати своїми власними діями те, що було так-сяк створене задва десятиліття, - бодай трохи українське телебачення? Невже наші знанітелеведучі змирилися з роллю запопадливих козачків при «московських боярах»? Я не називаю імена та прізвища – вони відомі кожному, хто хоча б інколи вмикає телевізор.Власне, не тільки в конкретних людях справа – проблема полягає у загальному явищі (бо ж якщо тишком-нишком хтось відмовиться внаслідок дії докорів совісті, негайно знайдуть іншого на цю роль). І полягає ця проблема у тому, що, крім «кремлівських чекістів» та їхніх пахолків в Україні, існує ще й чимала когорта вітчизняних «народних малоросів», якізавжди за добрий гонорар чи за пабліситі готові брати участь у ствердженні настанов «русского міра» на українській землі.Бо ж хіба можна було би розгорнути за останні півтора роки таку кампаніюзі ствердження цих настанов, на повну силу використовуючи телебачення, якби не всі ці «народні малороси України».

Коментарі

Гість: R0mmel

110.07.11, 11:34

я б ту всю підорасню, вибачте на такому слові, гнав звідси поганою мітлою Вже давно ставлю всі оті шоу на один щабель з дешевим порошковим пивом, як потужний фактор обидлювання нації

Гість: gav57

210.07.11, 11:47Відповідь на 1 від Гість: R0mmel

А полит-шоу с импортными ведущими? А футбол с папуасами? Страна идет на экспорт. Вот людей бы деть куда-то... Мешают...

uraha

310.07.11, 11:48

Згоден з автором.Усю цю дешеву масовку давно пора зігнати у третьосортні ресторани і паби - там їхнє місце.

Alex_Lozinsky

410.07.11, 11:56

Цiлком згоден з автором! I розумiю роздратованiсть Пана R0mmel'я. Я сам взагалi таке не дивлюся,але коли канали перемикаю,ненароком натрапляю на тi пики! Це жах! Якась навала ординцiв з Московiї. Блiн "Панаєхалi тут"

510.07.11, 12:24Відповідь на 2 від Гість: gav57

так Земельний кодекс приймуть, а там, гляди, і людішок дворових на кожних 100 гектарів буде полагаться. А тоді вже і продавать можна буде. Тільки спочатку ввести тимчасовий мораторій на купівлю нерезидентами...

610.07.11, 12:38Відповідь на 5 від Гість: R0mmel

А про телевидение:
Розпорядженням Кабінету Міністрів №448-р від 17.03.2010 «Про призначення Бенкендорфа Є. А» генеральним директором Національної телекомпанії України призначено Єгора Бенкендорфа. Заступником генерального директора призначено українського бізнесмена ліванського походження Валіда Арфуша.
Стати Егор Бенкендорф -прямой потомок того знаменитого Бенкендорфа, времен Николая 1. Ну бог с ним, с Бенкендорфом. Есть немало порядочных представителей в старых служилых родах. А Арфушка? Он же разговаривает плохо!

710.07.11, 12:41Відповідь на 6 від Гість: gav57

та яка їм різниця, як той Арфуш розмовляє? Головне, шо він справно постачає бл...куртізанок до барського столу

анонім

810.07.11, 15:50

Танк_

911.07.11, 00:25

Правий, але не повністю. Зараз дивлюсь "Голос країни" - напевно вперше за років 10. Так, є серед "Зіркових тренерів" Стас П'єха та Діана Арбєніна. Поводяться правильно. Діана навіт, коли змагався грузин та українець (обидва чудові співаки, грузин навіть трохи більш самобутній нмд) обрала саме українця, мотивуючи тим, що тут обирають голос саме цієї країни...
А ось ще наприклад - послухай це: http://video.i.ua/user/282118/47905/299109/#advA_advC_299109_1118920 - Антоніна йде далі...

Fred Perry

1011.07.11, 10:08

понапхали нам непотребу з усіх усюд!

Твоя Україна

Народні малороси України.

Останні статті

Коментарі