Про співтовариство

Співтовариство патріотичного спрямування. Націоналістичний рух. Невідома історія України. Інформаційна просвіта суспільства. Дискусійний клуб щодо політичних кроків влади і опозиції. Обмін досвідом інформаційної боротьби з антиукраїнськими діями на теренах України і сусідніх держав.
Вид:
короткий
повний

ВАРТА

В’ячеслав Чорновіл хотів будувати чесну Україну

  • 26.03.12, 00:59

25 березня --- 13 років з дня загибелі В’ячеслава Чорновола. Досі триває розслідування у кримінальній справі за фактом смерті у дорожньо-транспортній пригоді колишнього лідера Народного руху України. За цей час ідеї Чорновола не знецінилися, а набули гострої актуальності, вважає народний депутат IV скликання Валерій Лебедівський. Він працював із В’ячеславом Чорноволом з 1989 року.

Зараз Україна знову наближається до виборів. Чи є в громадян України шанси обрати тих, хто не ставитиметься до України як до колонії? – Більшість сучасних політиків-прагматиків здатні будувати добробут тільки у власних маєтках та прагматичну економіку на своїх підприємствах. А В’ячеслав Чорновіл хотів будувати чесну справедливу Україну. Для цього потрібні моральні люди. Що ж робити? Як повернути моральність у політику? Ми маємо оцінювати людей не за їхніми словами, а за їхніми справами. Ми мусимо обирати моральних людей. Таких я бачу серед тих, хто організував ініціативу «1 грудня». Це В’ячеслав Брюховецький, і Богдан Гаврилишин, і Євген Сверстюк, і Мирослав Попович… Треба дослухатися до думок цих людей. Вони можуть і мають право вказати на наші проблеми й показати шлях. Навколо цих людей має гуртуватися громадянське суспільство. Ми не можемо втратити шанс так, як це сталося у 2005 році. Тоді не вистачило політичної волі у тогочасного керівництва поставити інтереси країни вище від власних сьогоденних інтересів. Тепер головне – зрозуміти, куди ж треба рухатися. Цілком очевидно, що найперше треба зміцнювати й розбудовувати громадянське суспільство.

ЗАЛІЗНА СОТНЯ!***Вітаю ВАРТУ!!!!!

  • 25.03.12, 22:28

Сьогодні до ВАРТИ  долучився СОТИЙ УЧАСНИК! Досить символічно, що у нового учасника співтовариства такий Український нік - "захар 73"!

Чомусь згадалось..., є чудовий художній фільм "Залізна сотня"...То ж хай перша сотня ВАРТИ буде ЗАЛІЗНА!!!

Вітаю Вас Друзі! Товариству через десять днів виповнюється "лише"  рік...Ми ще "малі", але вже досить міцно тримаємось на ногах!

І як казав один із модераторів товариства дТОЛЯізХорола: "- Виявляється:в середньому ,щотридні - новий член!!!   *****....Де ще є така підтримка???!!!!!!!!"

ЗГОДНА на всі 100 %! РАЗОМ МИ СИЛА! sila sila sila

Дякую ВАМ, ДРУЗІ,  що ми такі різні, але такі ЄДИНІ У своїй  ЛЮБОВІ та ВІДДАНОСТІ  Україні!!!

http://friends-forum.com/movie_6476.html (посилання на фільм)

Історія з грифом "Секретно": Пастка для дружини "Вовка"

Серія "Забуті імена"
Вона не підозрювала, що йдеться про початок "комбинации по использованию втемную жены руководителя бюро Провода ОУН Шухевича Р.Й."   У досьє на Романа Шухевича, підготовленому чекістами в березні 1947 року, у розділі родинні зв'язки читаємо: "Батько Шухевича - Шухевич Йосип Володимирович, 65 років. За професією адвокат мешкає у Львові по вул. Косанерській 18-а, паралізований, інвалід - лежить у ліжку. Мати - Шухевич Євгенія Іванівна 1883 року народження, мешкала у Львові на вулиці Косанерській 18-а, заарештована УМГБ Львівської області 5 липня 1946 року, засуджена і етапована до місця відбуття вироку суду в місто Актюбінськ. Брат - Шухевич Юрій Йосипович, 1900 року народження, інженер, вбитий в 1941 році при відході частин Червоної армії. Сестра - Шухевич Наталія Йосипівна, 1923 року народження, заарештована і засуджена, знаходиться у віддалених місцях Радянського Союзу. Дружина Шухевича Р. Й. – Шухевич-Березинська Наталія Романівна, 1910 року народження, заарештована УМГБ Львівської області. Діти: син Юрій 13 років і донька Марія 6 років, утримуються в Рудгенківському дитприймальнику Сталінської області". До повної картини того, як розправилася "гуманна" радянська влада з родиною Шухевичів, слід ще додати арешт і засудження на п'ять років таборів його тещі, Осипи Березинської, якій на той час було 64 роки. Тож нерепресованим залишиться тільки паралізований батько. Якщо іншим членам родини влада просто мстилася, то Наталію Шухевич, яка мала контакт із чоловіком до арешту, чекісти розглядали як можливість піймати самого "Вовка" – таким псевдонімом в документах спецслужба назвала командира УПА. Але слідство, яке тривало півтора роки, не дало жодної корисної інформації. Його підсумком став обвинувальний висновок від 31 грудня 1946 року, де стверджувалося, що Наталія Шухевич "будучи дружиною визначного керівника ОУН - члена головного проводу і керівника ОУН-УПА в областях Західної України в даний час, мала з чоловіком тісний зв'язок до моменту арешту органами Радянської влади, а саме: проживаючи з дітьми і матір'ю знаходилася на утриманні чоловіка, отримувала від нього матеріальну допомогу, грошима, продуктами харчування через спеціальних зв'язкових-кур'єрів, що прибували до неї від Шухевича Романа". Виключно таких звинувачень було замало, тому слідчий додав Наталії ще й членство в ОУН і в результаті запропонував як покарання 10 років таборів. 4 січня 1947 року особлива нарада при МҐБ ухвалила вирок: "Шухевич-Березинську Наталію Романівну як соціально-небезпечний елемент вислати в Кокчетавську область терміном на 5 років".  
Наталія Березинська
 Наталія Шухевич-Березинська, фото з кримінальної справи 

Але чекісти не депортували Наталії з України, а продовжили свою роботу із ув'язненою. Те, що не вдалося вибити силою, вони спробували витягти обманом та підступом. Станом на квітень 1947 року Наталія вже майже два роки перебувала під слідством, під час якого її іноді возили між Львовом і Києвом. Тому її не здивувала поїздка із Рівного до Львова. Жінка не підозрювала, що йдеться про початок "комбинации по использованию втемную жены руководителя бюро Провода ОУН Шухевича Р.Й." [перепрошую у читачів, але перекласти "втемную" не зумів – В.В.]. Під комбінацією малася на увазі сумнозвісна "бочка", яка дозволяла витягти інформацію навіть у найстійкіших підпільників. 21 квітня 1947 року Наталію Шухевич посадили у критий кузов лендлізівського "Доджа" і повезли з Рівного в напрямку на Львів. По дорозі чекісти кілька разів зупинялися, імітуючи несправність автомобіля. Врешті між Бродами і Олеськом авто ніби остаточно "заглохло", і водій змушений був почати триваліший ремонт. "Через двадцять хвилин після зупинки машини до неї підійшов агент-бойовик "Борис", – читаємо у звіті про операцію, – і запитав у товариша Чорнокнижникова [одного з конвоїрів – В.В.], чи можна під'їхати з ними до Львова, на що Чорнокнижников відповів, що не може його підвезти, так як машина із УМҐБ і вони, напевно, сьогодні не поїдуть у зв'язку з ремонтом. Це створило у Шухевич-Березинської видимість оунівської розвідки. Через 10 хв. після відходу "Бориса" автомашина була обстріляна спецгрупою МҐБ УРСР, котра знаходилася в засідці за десять метрів від дороги, після обстрілу бійці спецгрупи наскочили на машину і "добили" всіх учасників конвою". Псевдопостанці на чолі з агентом "Віщим" (він же Ілля Кусін), відкрили кузов і помітили в ньому жінку, яку забрали із собою в ліс. Після більш як двогодинного блукання лісом із закритими очима Наталію доставили у бункер. "Визволеній" полонянці зняли пов'язку, оглянувшись вона зрозуміла, що знаходиться в криївці і відразу заявила: "Я, Шухевич Наталія Романівна, дружина Головного командира УПА, заарештована більшовиками на початку 1945 року". Після цього стала вимагати, аби її доправили до чоловіка. "Вже з перших слів розмови з Наталкою, – писав у донесенні агент "Віщий", – я зрозумів, що вона дуже хитра і обережна, розповіла про свого чоловіка Шухевича, наперед знаючи, що, якщо ми дійсно банда, то маємо його знати і ставитися до неї культурно і чесно". Схоже, "визволена" не особливо повірила "визволителям". "На третій день, – читаємо в звіті, – тобто 24 квітня, Шухевич-Березинська сидячи біля вогнища почала провокувати "Віщого" та "Качура" [інший агент-учасник операції – В.В.], висуваючи свої підозри, що вона знаходиться у руках більшовиків, які можуть з її допомогою дійти по зв'язку до Шухевича". Псевдоповстанці не намагалися сперечатися з нею, лише далі вдавали із себе заклопотаних справами підпільників. В ніч з 27 на 28 квітня агентурно-бойова група разом із Наталією рушила в рейд навколишніми селами. Агенти контактували із справжніми підпільниками та зв'язковими, які не підозрювали про провокацію. "Спецгрупа суворо дотримувалася заходів конспірації, на постоях, де вони зупинялися, їх приймали за бандитів, що тішило Шухевич-Березинську і вона стала більше вірити, що знаходиться в підпіллі". Під час мандрів псевдоповстанці наштовхнулися на засідку внутрішніх військ МҐБ. Почалася стрілянина, в результаті якої вбито двох коней і мало не загинули самі агенти. Бій припинив "вбитий" ще біля "Доджа" товариш Чорнокнижников, який був разом із вояками МҐБ і впізнав спецгрупу. Сутичка, на думку чекістів, остаточно переконала Наталію, що вона таки у підпіллі. На доказ цього вони наводять розлогі розповіді про себе, якими полонянка ділилася з агентами. Проте в цих розповідях не було нічого такого, чого б вона не сказала під час слідства. В будь-якому випадку, обрана лінія поведінки – відразу заявити про себе як дружину Головного командира УПА – була дуже вигідною для неї. "В процесі роботи з Березинською, – звітували чекісти, – агенти "Віктор", "Юрко" і "Зарубіжний" [нові агенти, які прибули для перевірки Наталки – В.В.] встановили, що вона повністю переконана, що знаходиться в банді, однак свідчень про свої зв'язки не дала, так як чудово розуміла становище свого чоловіка в організації і заявила, що буде відповідати тільки йому, або особам, яким він це доручить". Для чекістів склалася патова ситуація: вони зрозуміли, що, як і на слідстві, не дізнаються нічого нового корисного для затримання Шухевича. Наталія знову перемогла їх.  "Проводити подальшу роботу з Березинською було недоцільно, – зізнавалися вони, – і 15 травня визначено було "відбити" її військами МГБ". В цей день чекісти здійснили напад на хату, де переховувалися "підпільники". Під час сутички псевдоповстанці відступили, а Наталію Шухевич, яка залишилася на місці, знову заарештували вояки МГБ. 17 травня, після майже місяця блукань із агентами, полонянку довезли до тюрми у Львові. Тут проти неї 9 липня відкрили нову справу, слідство в якій проте не було тривалим. "Органи" вже не розраховували на отримання необхідної їм інформації, тому через тиждень, 16 липня з'явився обвинувальний висновок із жорстоким вироком – 10 років таборів.Наталія Березинська
   Наталія Березинська. Архів Центру досліджень визвольного руху

 Наступна частина життя Наталії Шухевич – важке існування на засланні, тривалі і марні спроби дізнатися про долю дітей. Щойно в 1955 році, після голодівки, вона отримала їх адреси і змогла зустрітися з ними. Але це був ще не кінець поневірянь родини Шухевичів – знову заарештовують Юрка, а згодом і саму Наталію, якій дають три роки "за порушення паспортного режиму". В кінці п'ятдесятих вона таки повертається до рідного Львова. Їй п'ятдесят років, здоров'я підірване тюрмами та засланнями, практично вся родина знищена. Про цей страшний час діти Шухевичів писали: "І знов не прописали, переслідування, погрози людям, які дають нічліг дружині ворога народу, відсутність постійного кута для проживання, відсутність засобів для існування, і так повних 5 років, аж до 1963-го". Часом притулком для Наталії слугували підвали, іноді ночувала в катедральному римо-католицькому соборі, куди її таємно впускали священники. Ситуація змінилася на краще щойно після того, як до Львова приїхала донька Марія, яка змогла забезпечити матері притулок. А Юрко тим часом продовжує "навчання на тюремному факультеті", отримуючи нові вироки за політичну діяльність. Врешті на волю він вийшов інвалідом аж у 1988 році. Наталія Шухевич дочекалася не лише звільнення свого сина, але й своєї країни. Хоча в її особистому житті та побуті після проголошення незалежності в 1991 році небагато змінилося - нова держава не помічала таких як вона. Дружина Головного командира УПА й далі жила за мізерну пенсію, нараховану СРСР, країною, що поламала їй життя і знищила її родину. Померла Наталія Шухевич 28 лютого 2002 року, у віці 92 років. Першу леді підпілля поховали тихо і спокійно, без жодних державних почестей. Про неї не згадав ані тодішній президент Леонід Кучма, ані його дружина, яку офіційно називали першої леді України. Люди, що випадково опинилися на чолі держави, за яку віддали життя інші, і досі не хочуть помічати тих інших.
Більше читайте тут: http://tsn.ua/analitika/istoriya-z-grifom-sekretno-pastka-dlya-druzhini-vovka.html 
Володимир В*ятрович

Джерела пружно б’ють

  • 21.03.12, 22:56
Огляд новин за 21.03 Цей прекрасний фонтан лайна, що фігачив з-під асфальту у Луганську – такий очевидний символ, що мав би бути зрозумілим навіть Януковичу. Особисто я навіть боюся перевіряти: якщо закинути в «гул» слова «лайно» і «Донбас» - чи видасть пошук портрет нашого нєзабвєнного Лідєра? Чистий сюр, але відео хоч зараз можна ставити у якості наочної ілюстрації невпинного поступу покращення життя вже сьогодні, про яке так гарно розповідав Віктор Хведорович на партійному з’їзді. Велика трагедія маленького Януковича: скоро вибори, а тут – лайно. І усі, головне, під’й.бують: «Донбас порожняк не гонить» і «Донбас годує Україну». А йому ж обідно. Бо усім не поясниш, що покращення життя вже сьогодні – це такий добряче розтягнутий у часі процес. І він ще, за великим рахунком, тільки почався. Оно Межигір’я – і те ще до ума не довели, що там вже говорити про Луганськ. А лайно – то нічого страшного. То труднощі перехідного періоду. Тим більш – на Донбасі. Де ще вистачає міст з таким виробництвом, що їхнім мешканцям запах лайна ще за щастя буде. Я вам навіть більше скажу. Якщо лайно вулицями біжить – значить, його на Донбасі стільки, що у колектори не вміщаєцця. А навіть у Віктора Хведоровича достатньо елементарних знань з фізіології людини, щоб розуміти: лайно є лише наслідком процесу травлення. Який можливий виключно у випадку, коли є шо їсти. Значить, ті шахтарі, які мітингують під адміністраціями, розповідаючи, що діти з голоду пухнуть – або ледарі, або брехуни. Інші працюють, заробляють і їдять від пуза. І, відповідно, сруть. Оно скільки лайна. І зауважте: за минулої влади по Луганську лайно не плавало. Що переконливо свідчить про голодні часи панування злочинного помаранчевого режиму. Так що цей фонтан – це наочне свідчення мощі іканамічного потенціалу уряду проффесіоналів. А якщо хтось там заїкнеться, що то просто каналізацію міську ніхто не ремонтував, бо гроші пішли на золоті унітази, вертольоти і межигір’я – то це чиста провокація. Тому що Віктор Хведорович любить свій донбаський край і працьовитий його народ не за якісь там гроші, а так. Безкорисно. І ніяке лайно йому у цій безкорисності не перешкодить. Ну, а якщо комусь там смердить – хай згадає стіх видатного поета сучасності і Партії деяких регіонів Толстоухова: «Любовь и счястьє – нє всєгда падругі». Тобто якщо на вулиці фонтан лайна – це ще не означає, що обіцяне покращення життя ще не настало. Може, це якраз і є його найперша ознака.

І спекулювати на цю священну тему нічого.

  Автор: Володимир Йадороб

lol

Ех, яблучко! В Гуляйполі обстріляли комуняцький райком

  • 20.03.12, 22:52
Бий білих, поки не почервоніють, бий червоних, поки не побіліють, - заповідав батько Махно.

19 березня в місті Гуляйполе Запорізької області, відомому махновщиною, невідомі обстріляли районний комітет Компартії України.

"Пошкодження в склі будівлі вранці понеділка виявив перший секретар Гуляйпільського райкому КПУ Валерій Охрименко", - повідомили в прес-службі Запорізького обласного комітету Компартії України.

"Пошкодження свідчили про те, що у вікно стріляли. Всередині будівлі, в стіні, також були виявлені сліди від пострілів". Комуністи негайно звернулися до райвідділу міліції.

Експерти виявили на місці кулі і зробили висновок, що по офісу Компартії були здійснені три постріли. На даний момент вирішується питання про порушення кримінальної справи.

"Імовірно, стріляли з пневматичної зброї", - повідомив начальник Гуляйпільського райвідділу міліції Вадим Боровик. "Ми розглядаємо це як хуліганські дії. Будівля розташована поруч з проїжджою частиною, стріляли явно вночі. Знайдені кулі направимо до обласного центру на дослідження".

Проводиться розслідування. "Ми впевнені, що злочинці будуть знайдені і отримають по заслугах, як це сталося з паліями офісів Компартії в Запоріжжі та Мелітополі", - заявив перший секретар Запорізького обкому КПУ, народний депутат України Олексій Бабурін.


За матеріалами: ТСН

«БЮТ» і «ФЗ» запропонували решті КОДу 25 округів із 225

  • 19.03.12, 09:04
Дрібним партіям, що входять до КОД, запропоновано відмовитися від участі у виборах за пропорційною системою в обмін на підтримку їхніх кандидатів у мажоритарних округах. ВО «Батьківщина» і партія «Фронт змін» запропонували іншим партіям, що входять до Комітету опору диктатурі і підписали на Софіївській площі угоду про спільні дії опозиції, надати список кандидатів для розгляду можливості їхнього включення до списку від єдиної опозиції для участі у парламентських виборах у 25 мажоритарних округах. Таку позицію на засіданні КОД 15 березня озвучив заступник голови партії ВО «Батьківщина» Олександр Турчинов, повідомило ZN.UA джерело, що брало участь у засіданні. За словами джерела, надалі буде розглядатися можливість підтримки цих кандидатів об'єднаною опозицією. При цьому висуватися вони зможуть як від самої партії, так і від імені об'єднаної опозиції. В обмін на підтримку партія, кандидат від якої буде схвалений, повинна відмовитися від участі у виборах за пропорційною системою. «Якщо партія відмовляється від участі у парламентських виборах за списками, то її кандидати отримують шанс бути узгодженими і отримати підтримку об'єднаної опозиції», — підсумувало джерело. Списки має бути надано протягом 10 днів, уточнив він. Формальним приводом для засідання став лист, з яким 1 березня глава виконавчого комітету партії «Наша Україна» Сергій Бондарчук звернувся до лідерів опозиційних партій, що входять до КОД, який містив вимогу пояснити заяву лідера партії «Фронт змін» Арсенія Яценюка про те, що об'єднана опозиція вже сформувала список мажоритарних кандидатів. Окрім того, за словами джерела, у листі містилася вимога припинити ділити відсотки незатвердженого поки єдиного списку, а зосередитися на затвердженні принципів його формування та принципах визначення кандидатів від опозиційних партій.

Нагадаємо, у Комітет опору диктатурі окрім Батьківщини і Фронту змін увійшли За Україну!, ВО Свобода, Громадянська позиція, Партія захисників Вітчизни, Європейська партія, КУН, НРУ, Наша Україна, Народна самооборона, УНП, Пора, ПРП, РХП, Українська партія.

Парітєт панімаєш...

Юля в курсі?

  • 11.03.12, 18:30
Цікаво, а чи Юля взагалі в курсі, хто там іде від її «Батьківщини» у парламент? Тому що від цього, можливо, буде залежати її політичне (а значить і суто людське) майбутнє. І не тільки її, до речі. Олександр Волков – не той, що баскетболіст, а той, що кучміст. Постать настільки ж одіозна, як і неоковирна. Навіщо він «Батьківщині» - це загадка століття. Хоча, кажуть, Юля завжди мала якусь ірраціональну пристрасть до цього бегемота. Але невже у партії закінчилися нормальні члени з бездоганною репутацією, що для курування Сумської обласної організації знадобився усім відомий гандон Волков?  Ну, якщо вже на те повернуло, то Я пропоную не зупинятися на Волкові. У партійний список треба включити ще Лозінського, Медведчука, Вітренко, обох Зваричів – того, що без диплома, і того, що колядник. До них додати Родіка Кірєєва, суддю Вовка, Пилипишина і Кучму. А якщо і цього буде мало – список політичних 3,14дарасів у нас дуже широкий, хтось та знайдеться. Як показує історія, для «Батьківщини» така практика не є чимось винятковим. Навпаки. Після поразки Юлі на президентських виборах «тушки» так і посипалися з мішка. Що переконливо і абсолютно однозначно свідчить про якість кадрової політики у партії. І стільки кучкістів та есдеків тоді не йшло за жодним списком, як за Юліним. Волков – з тієї ж бригади. Він навіть до парламенту минулого разу йшов на чолі блоку «КУЧМА». Тому мені й цікаво: а сама Юля в курсі, що цей тлустий динозавр роздає листівки з її фото на фоні свого пуза? Бо може бути і таке, що їй про це не сказали. Поки вона там у Качанівці помирає, Турчинов з Кожемякіним торгують «Батьківщиною» (перепрошую за мимовільний каламбур) направо і наліво. А Турчинов до лідерки навіть на зустрічі не ходить. Я взагалі не можу згадати, щоб він Юлю відвідував у Качанівці. Тиждень тому була перша офіційна спроба – але таможня добра не дала. У будь-якому випадку це – епічний ппць. У час, коли Янукович мільярдами роздає передвиборчих слонів, а Азаров називає брехуном Азарова («Юліна тисяча» була популізмом, а «Коліна тисяча» - вже ні) – «Батьківщині» потрібно дуже ретельно зважувати кожен свій крок. Щоб якщо не заагітувати, то хоча б не схибити.

Але, схоже, наш національний спорт – це біг наввипередки по всіяному граблями полю…

Автор: Володимир Йадороб

Забагато гнилі, панове!

  • 11.03.12, 17:32
На прохання УБН розміщую замітку яку деякі користувачі порталу назвали спамом бо правда очі коле

11.03.12, 13:52

"Добрый день, УБН. На ваш комментарий к заметке "Фотозвіт." в блоге Julia Taneta пользователь Саничок оставил ответ: ---------------------- УБН - розшифровується УїБаН ?????? ---------------------- Читать этот комментарий на blog.i.ua: http://blog.i.ua/user/2666217/936883/?p=9#advA_advC_936883_15446376 Пожаловаться на этот комментарий: http://blog.i.ua/user/2666217/936883/?p=9&complain=15446376#advA_advC_936883_15446376 " Ось таке отримав. При переході за посиланням виявилося, що комент одразу стертий. Не здивувався, бо регулярно отримаю подібне від москванутих. Попросив прокоментувати у гостовій юзера Саничок. Було видалено без коментів. Написав у гостьову вдруге. Подивлюся на результат після опублікування замітки. Знаю, чому така реакція. Стосовно акції БС. Можливо комусь ця акція не сподобалася. Я особисто не перерахував обіцяні 100 грн (довго не був на сайті, "прощьолкав", але це не виправдання). Проте глумитися над може й корявими, але добрими справами - це по гнилому. І тому це на совісті Феніксів, Рудіків, Саничків... Розумію що стерли бо стало соромно за такий комент. А за перекручування відео з мамою хворої дитини не соромно? Невже ви так низько опустилися щоб мстити в такий спосіб? Дуже шкода коли особисті амбіції беруть верх над здоровим глуздом.

Галичина рожает, Донбасс вымирает

http://svpressa.ru/society/article/51569/ 

Население русскоязычного юго-востока Украины стремительно уменьшается, а на Карпатах – беби-бум

Донбасс вступил в новый год с «выморочной» статистикой – причем в буквальном смысле слова. Сейчас в этом крупнейшем индустриальном регионе республики людей умирает в два раза больше, чем рождается.

За 2011-й численность жителей Донетчины уменьшилась как минимум на 35 тысяч. Это самый худший показатель по республике. Дела в соседних Днепропетровской и Луганской областях немногим лучше. В таком же «минусе» Запорожье, Харьковщина и славянское население Крыма. В общей сложности за последний год они недосчитались более двухсот тысяч человек.

Как утверждает глава комитета Верховной Рады по вопросам здравоохранения Татьяна Бахтеева, если такая негативная демографическая ситуация сохранится, то через 50 лет здесь останется всего 8—10 млн украинцев…

- У нас страшная ситуация со здоровьем! У каждого четвертого ребенка находят две-три хронические болезни, - сказала уроженка Донецка, депутат-медик Т.Бахтеева.

А какое может быть здоровье в городах, где новогодние базары торговали желтыми елками? Нынешние елочные базары Донецка были завалены соснами с желтой хвоей. Продавцы не стеснялись придумывать небылицы, чтобы сбыть подозрительный товар: «Она еще не дозрела, но в доме цвет поменяет! Забирайте, не бойтесь, дешевле отдадим….»

- На цвет хвои влияет загрязнение атмосферы промышленными выбросами, - считает профессор, доктор биологических наук, сотрудник Донецкого ботанического сада Алексей Поляков.

Чем хуже экологическая ситуация, тем чаще вечнозеленые деревья меняют желтые иголки, стараясь избавиться от накопившихся вредных веществ. По этой причине ставить в доме желтые елки не рекомендуется, хотя ученые подчеркивают, что это не вреднее, чем открыть форточку в городах Донбасса.

Запад заинтересован в резком сокращении населения Украины - признал депутат Верховной Рады от Партии регионов Владимир Макеенко.

- Еще в начале 1990-х я в Лондоне беседовал с двумя владельцами крупнейших банков. Я им говорю: «Вот, есть Украина – очень серьезная страна, с большими ресурсами. Может, вы нас подтянете в Европу?». Знаете, что мне ответили? «Вас 50 миллионов, вот когда будет 20 – 25, тогда мы, может, об этом подумаем. А так вы очень большие и очень для нас опасные.

Похоже, процесс идет, как заказывали - на сегодняшний день общее количество украинцев едва дотягивает до 45 млн. И пока русскоязычный юго-восток стремительно вымирает – резкий прирост населения зафиксирован на Галичине, в Закарпатье и Киеве, куда валом ломятся «западенцы».

Так, по данным украинского Госкомстата, в 2010-м лишь в столице, а также Волынской, Закарпатской и Ровенской областях людей рождалось больше, чем умирало. А в 2011 году к лидерам присоединилась и лихо нарожавшая Черновицкая область – предгорья Буковины.

Ученые киевского Института демографии и социсследований не видят в этом проблемы, называя «закономерным» факт, что именно в западных областях появляется больше детей: «Там в семьях норма четверо и даже пятеро детей. На остальной части страны трое - уже редкость».

Последний рекорд поставили два горных села Буковины – Дихтинец и Киселицы Путильского района, где живет 180 многодетных мамаш. Под занавес года президент Янукович присвоил звание героинь еще девяти матерям из Киселиц. Киевская пресса уже прозвала Киселицы «нашим Китаем». Голова местного сельсовета Петр Чевьюк - сам многодетный папаша. Только что забрал из роддома жену с четвертой дочкой: «Сколько Бог посылает, столько женщины у нас и рожают. Люди мы верующие, считаем, что грех делать аборты».

- В целом наш Путильский район имеет 348 женщин, у которых куча детишек, но они пока не получили геройского звания. Заявки уже находятся в Администрации президента, — рассказал журналистам районный чин «по молодежи» Иван Слижук. Например, его землячка 34-летняя Галина Бубрзяк в новом году должна родить своего седьмого ребенка.

Но буковинкам еще далеко до села Глинное, что на Ровенщине, где баюкают своих «малят» сразу две сотни мам-героинь. Причем их средний возраст - 40 лет, а есть многодетные мамы и помоложе.

На Карпатах и Галичине многие селянки сидят в «вечном» декрете. «Женщины ходят «из декрета в декрет», чтобы занять свободное время и получить «декретные» выплаты на ребенка, — говорит соцработник Любовь Ильчук. — Деньги получают немалые, больше 13 тысяч долларов за третьего и последующих детей».

Это действительно очень серьезная сумма для украинской глуши, где топят дровами, тягают воду из колодцев и спускаются с лесных круч за солью и хлебом. Хотя местные не любят говорить о деньгах, настаивая, что секрет плодовитости - в чистом горном воздухе и соблюдении Божьих заповедей.

Кроме домашнего хозяйства, для женщин тут практически нет работы. Вот и рожают, чтобы не сидеть дома понапрасну. А дома вокруг добротные, минимум в полтора-два этажа из красного кирпича, с металлочерепицей и с евроокнами.

Деньги «на хату» привозят мужья-гастарбайтеры из Западной Европы. Причем на побывке здешние мужики не только бухают. Они очень склоны «до кохання» - так на украинской мове называется сексуальная любовь.

Уже привычными стали рассуждения о неоднородности социокультурных традиций и политических предпочтений в разных регионах Украины. Анализ демографических тенденций показывает, что эта неоднородность прямо влияет на количество смертей украинцев в зависимости от того, где они проживают.

Оказывается, на востоке, юго-востоке и юге смертность мужчин трудоспособного возраста превысила смертность в городах Западной Украины на 98%! Для женщин этот показатель вырос до 55%, по сравнению с 20% в 1989-м.

Вот по-настоящему чудовищная диспропорция! Прежде всего, пострадали промышленно развитые, православно ориентированные регионы. Эпицентр демографического удара в значительной мере сконцентрирован на «традиционно русскоговорящих» мужчинах.

Что касается Западной Украины, здесь население не только не потеряло, но и усилило свою выживаемость. Хотя в начале экономического кризиса именно эти области имели огромное количество безработных - в 5-6 раз больше, чем в среднем по Украине! – и обладали гораздо более низкими доходами.