8 квітня пішов у інший світ Віктор Лісовол, автор пісні
"Наливаймо, браття, кришталеві чаші!".
Поховали великого кобзаря на міському кладовищі
міста Вишгород (Київська обл).
Наливаймо, браття, кришталеві чаші,
Щоб шаблі не брали, щоб кулі минали
Голівоньки наші!
Щоби Україна в ярмі не стогнала,
Щоби наша слава, козацькая слава,
По світу гуляла!
Бо козацька доля, як у полі рута,
Січена дощами, хрещена громами
Ще й вітрами гнута.
Як лелечий клекіт, козакова вдача
Вигукнеться сміхом, вигукнеться щирим,
А відлунить плачем.
Погуляймо, браття, наберімось сили,
Поки до походу, поки до схід сонця
Сурми не сурмили.
Козаку не треба ні срібла, ні злата,
Тільки б Україна не була катами
На хресті розп’ята!
Наливаймо, браття, кришталеві чаші,
Щоб шаблі не брали, щоб кулі минали
Голівоньки наші!
Квартет "Явір" = http://video.i.ua/user/295100/59413/406653/
З кіно "Вогнем та Мечем" = http://video.i.ua/user/295100/59413/406654/
Польска група "Prawdа" = http://video.i.ua/user/295100/59413/406655/
Народився кобзар 21 лютого 1931 року у Семенівці Полтавської області.
Пісня і музика були завжди в його сім'ї, а в хаті завжди на головному місці
були музичні інструменти. Сім'я була працьовитою, розуміла толк у землі,
а у вільну хвилину - і в музиці...
У 1973 році Віктор Іванович закінчив Студію кобзарського мистецтва, а в 1988 –
Студію при капелі бандуристів України.
Жив і працював у Вишгороді Київської області.
З інтерв'ю:
"Багато людей вважають, що пісня" Наливаймо, браття, кришталеві чаші ",
написана мною на вірш поета Вадима Крищенка, існує ще з козацьких часів
Богдана Хмельницького!
Пощастило мені в 60-х роках зустрітися з прекрасним поетом-піснярем
Вадимом Крищенко.
Вже під час першої нашої зустрічі показав йому свої
мелодії.
Йому все сподобалося.
Він подарував мені невеликий збірник своїх віршів "ЩІРІСТЬ" – і там я
знайшов вірш, який починався словами:
"Гей, наповнім кухлі, полів'яні чаші, щоб шаблі не брали голівонькі наші".
Мелодія, яку я написав незабаром, вимагала деяких змін у тексті.
Вперше я заспівав її на новосіллі у друзів, які отримали квартиру
в столичному районі Теремки. А потім пісня впевнено "пішла в люди".
З тих пір співається так, як знають пісню сьогодні.
Звучить вона дуже часто, під її мелодію крокує українське військо у фільмі
"Вогнем і Мечем" Єжи Гофмана – він був настільки переконаний, що пісня
є народна, що без дозволу авторів використував її у своєму фільмі!
Найбільш актуально тоді звучали рядки другого куплета:
Щоби Україна в ярмі не стогнала,
Щоби наша слава, козацька слава,
За світу гуляла!
У 1960-ті роки цензура такого б не пропустила – бо це пахло Сибіром.
Тому пішли на хитрість: зі сцени виконували без цих слів – їх пропускали.
Але народ любив всі слова – тому нічого не викинув.
На естраді її співали квартет "Явір", Ніна Матвієнко, Олег Марцинківський.
Єдине, що, коли говорять, що ця пісня НАРОДНА - мені стає трохи сумно...
Але я розумію - і радію, що щось і моє пішло і прижилося в народі.
Я написав більше 70 пісень, переважно ліричних і патріотичних,
але НІЧОГО ПОДІБНОГО більше у мене, на жаль, не народилося...
Хоча ... заслуговує на увагу мій варіант пісні "До українців"
(вірші Віктора Баранова), написаній для бандури.
Я запитую в себе... питаю у вас – у людей,..
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці —
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
КОЛИ МИ ПЕРЕСТАЛИ ГОРДИТИСЬ, ЩО МИ – УКРАЇНЦІ!
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще від Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні таки український народ,
А не просто ЮРБА, що у звітах "НАСЕЛЕННЯМ" зветься...
Українці мої! Як гірчать мені власні слова...
Знаю добре, що й вам вони теж – не солодкі гостинці.
Але мушу казати – бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, ЯК ЛЮТО СЕБЕ ЗНЕВАЖАЮТЬ ВКРАЇНЦІ.
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил!
Можна жити й ХОХЛОМ...– і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,
Як не ЗРАДЖЕНА вами, ЗНЕВАЖЕНА вами Вкраїна?!
Відео "До українців" http://www.youtube.com/watch?v=Mp612BSx7-Y
