Коли я повернувся додому в той вечір, моя дружина накривала на стіл. Я взяв її за руку і сказав, що нам потрібно поговорити. Вона сіла і почала спокійно вечеряти. І знову я побачив біль в її очах.

Раптом я зрозумів, що не можу нічого сказати. Але я повинен був зробити це. Я хотів розлучитися. Я спокійно підняв цю тему. Здавалося, що вона абсолютно не розлютилася. Вона тільки запитала мене м’яко: «Чому?».

Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Бог обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім  Пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та Пісня, пообіцяв Бог, допоможе людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.

В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло  і віру в життя.У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів.