Манцинела – найотруйніше дерево в світі.

На піщаних морських узбережжях ростуть вічнозелені гіллясті дерева, яким берегові вітри надають найхимерніші форми.

Це манцинели (лат. Hippomane mancinella) з сімейства молочайних (Euphorbiaceae).

Глянець листя з жовтими прожилками приковує погляд випадкового перехожого і змушує милуватися досконалістю цих велетнів, що досягають 15 метрів у висоту.

То там, то тут проглядають дозрілі зеленувато-жовті плоди, від яких поширюється солодкуватий аромат.

Вони дуже схожі на яблука, і тому вселяють довіру. Рука майже неусвідомлено тягнеться зірвати або підібрати один з них, втамувати голод, спрагу.

Але цього робити не можна ні за яких обставин! Адже не дарма іспанці називають цю рослину «arbol de la muerte», що в перекладі означає «дерево смерті».

Всі його частини, від кореня до густої крони, містять небезпечні для організму людини токсини.

У цій статті ми зібрали найцікавіші факти про манцинелу – найотруйніше дерево в світі.

Чим небезпечне найотруйніше дерево в світі...

Просто сховавшись під манцинелою від дощу, можна отримати найсильніші хімічні опіки. Отруйна сполука форбол, що міститься у в’язкому білому соку, дуже швидко розчиняється у воді.

І якщо крапля води спочатку стикнеться з деревом, а потім зі шкірою, то залишиться пухир. Англійський натураліст Е. Дарвін в одній зі своїх праць зробив позначку: «… росинки, що падають з нього так отруйні, що спалюють дерму; тому багато хто знайшов свою погибель, поспавши в його тіні».

Гілки «дерева смерті» теж не підійдуть для вечірніх посиденьок біля багаття.

Дим від деревини викликає напади мігрені, набряки слизових і запалення очей, а в гірших випадках – повну сліпоту.

Аборигени використовували сік манцинели як отруту для стріл.

Вороги, що отримали навіть незначне поранення, вмирали в агонії і муках, оскільки білястий сік молочайного дерева потрапляв у кров і поступово роз’їдав організм зсередини.

Біля зростаючих манцинел зазвичай розміщують таблички з попередженням про небезпеку.

Або обплутують їх червоними стрічками, щоб убезпечити туристів від отруйної рослини. Запобіжні заходи, на жаль, спрацьовують не завжди.

Адже постійно знаходяться ті, хто зроблять вигляд, що не помітили сигнали.

Або забредуть настільки далеко, що ніяких знаків там не буде.

Найбільшу небезпеку являють плоди.

Вони дуже соковиті і солодкі.

У перші кілька хвилин пережовування, людина отримує гастрономічне задоволення...

Але через кілька миттєвостей ситуація кардинально змінюється: в горлі починає палити, його зводить спазмом.

З’являється різь у животі, потім починається блювота, сильна діарея, що призводить до повного зневоднення.

Якщо плід «дерева смерті» був всього лише надкушен, шанс врятуватися ще є.

А якщо з’їдений цілком – то все...

У 1999 році так сталося з радіологом Ніколь Стрікленд. Дівчина захопилася пошуком черепашок і натрапила на дивні «яблука», що впали з дерева в пісок.

Вона спокусилася і відкусила шматочок. Наступні вісім годин страждань вона вважає найжахливішим з усього, що їй доводилося пережити.

Оскільки з’їла Ніколь зовсім трохи, їй вдалося вижити. Пізніше статтю про цей випадок пані Стрікленд розмістила в «Британському медичному віснику».

Спроба знищити манцинелу.

На острові Пуерто-Ріко у 1733 році була спроба знищити всі смертельно небезпечні дерева. Однак нічим хорошим це не закінчилося. Перш за все, для робітників, які були задіяні у викорчуванні. Отруйний сік від ударів сокири бризкав на всі боки і наносив їм травми, викликаючи печіння і біль. Отримані виразки довго гноїлися і не гоїлися. Тоді, щоб сік згорнувся, стали обпалювати кору манцинел. Це не особливо полегшило їх долю –у робітників, що вдихали токсичний дим, різко погіршувалося здоров’я.

Крім того, масове знищення зелених велетнів може призвести до природних катаклізмів. Виявляється, дерева дуже важливі у екосистемі, оскільки густі крони є природним щитом від вітру і захищають берегову лінію від ерозії.

Вони є середовищем існування для деяких видів ящірок і комах, яким манцинела абсолютно не завдає ніякої шкоди.

Деревина «дерева смерті» дуже цінується у теслярів. Вони навчилися зводити небезпеку отруєння до мінімуму і заготовляють цінну породу, попередньо випаровуючи отруйні соки.

У манцинели дуже красива темна текстура, тому використовується воно переважно для виготовлення елітних меблів. Пройшовши всі стадії обробки деревина перестає бути токсичною і може без ризиків використовуватися у побуті.

Манцинели дуже люблять вологу.

Ростуть вони на Багамах, на узбережжі Центральної та Північної Америки, в басейні Карибського моря, та інших тропічних регіонах.

За видатну токсичність дерево з сімейства молочайних потрапило до Книги рекордів Гіннеса і вважається найнебезпечнішою рослиною на планеті.

Летальні випадки, пов’язані з «деревами смерті», трапляються й досі.

[/cut]

(з мережі)