Цікаві факти про шовковицю.
Шовковиця або тутове дерево (лат. Morus) – рід багаторічних листяних дерев і кущів з однойменного сімейства Шовковицевих або Тутових (Moraceae).
Цей рід, за різними даними, включає від 10 до 16 видів, поширених в помірній і субтропічній зонах Північної півкулі.
Більшість видів походить з Азії.
В Україні найбільш поширені два види – шовковиця чорна (лат. Morus nigra) і шовковиця біла (лат. Morus alba).
Виведено багато плодових сортів і декоративних форм.
Деякі американські міста заборонили висаджувати шовковицю через велику кількість пилку, який вони виробляють, що є потенційною небезпекою для здоров’я, оскільки може викликати алергію на пилок. Насправді, тільки чоловічі дерева шовковиці виробляють пилок (дерева можуть бути однодомними чи дводомними).
Цікаві факти про тутове дерево.
• Батьківщиною шовковиці вважають Афганістан та Іран, хоча питання спірне: багато хто вважає, що культивувати цю рослину першими почали жителі Китаю.
• Спочатку у шовковиці було одне «завдання» – годувати тутових шовкопрядів.
Личинки їли листя, лялькувалися, а потім їх кокони використовували для виробництва шовку. Доля шовкопрядів сумна, не будемо на ній зупинятись.
Поки гусінь хрумтіла соковитою зеленню, люди розкуштували ягоди.
• Шовковиця почала подорож світом з Китаю Шовковим шляхом.
Її одомашнили близько 4000 років тому саме для розведення шовкопряду. Поступово поширилася Азією, її завезли до Туреччини, Закавказзя. До Європи рослина потрапила у XII столітті.
• Шовковиця здатна плодоносити протягом 200 років. А деякі дерева-довгожителі примудряються жити та годувати людей (і шовкопрядів) до 500 років.
З одного дорослого дерева можна зібрати до 200 кг плодів за сезон.
• На голодний шлунок їсти шовковицю не можна навіть здоровим людям – можливі розлади шлунково-кишкового тракту, блювання та діарея. Той самий ефект можна отримати, якщо просто з’їсти дуже багато ягід. Безпечною дозою для дорослої людини вважається 300 г ягід на добу.
• Чим темніша шовковиця, тим більше в ній антиоксидантів. Звичайно, біла шовковиця солодша і не залишить на одязі плям, що важко виводяться, але й користі від неї менше.
• Тутове дерево неодноразово згадується у Святому Письмі, і згідно з переказами, в Єрихоні досі можна побачити дерево, в тіні якого колись відпочивав Ісус.
• Дерево чорної шовковиці має кору більш насиченого темного відтінку і ягоди темно-вишневого або майже чорного кольору. Гілки білої шовковиці світліші і мають сірувато-бузкові або трохи червонуваті плоди.
• Цікаво, що тутові дерева ростуть всюди, але в супермаркетах ягоди коштують досить дорого і продаються в маленьких коробках. Це пояснюється тим, що плоди шовковиці довго не зберігаються і погано переносять тривале транспортування.
• Тутове дерево рідко зростає вище 10-15 метрів, але окремі екземпляри шовковиці можуть досягати аж 30 метрів заввишки. Дерево має розгалужену крону та потужну кореневу систему. Запилюється шовковиця за допомогою вітру.
При цьому існують як однодомні різновиди (коли на рослині одночасно знаходяться чоловічі та жіночі квітки), так і дводомні. У другому випадку дерева зазвичай висаджуються парою (жіноче та чоловіче).
• Для виробництва лише одного кілограма шовкової сировини необхідно 5500 гусениць шовкопряда та близько 1000 кілограмів листя білої шовковиці, причому для отримання якісної сировини потрібне молоде листя.
• Протягом трьох днів одна личинка може сформувати нитку завдовжки близько 800 метрів. При цьому на виготовлення одного метра натуральної тканини може знадобитися близько 3000 коконів.
• Шовковиця визнаний символ сім’ї, сімейних традицій та шанування батьків.
У багатьох країнах є традиція накривати столи саме під тутовим деревом і збиратися за ними всією родиною. Що ж, дуже гарна традиція.
• У Середній Азії із щільної, пружної, важкої деревини шовковиці виготовляють музичні інструменти; її використовують як будівельний та виробний матеріал.
А в Закавказзі особливою популярністю користується тутова горілка, міцність якої може досягати 80%.
• Відомо, що забруднені шовковицею руки дуже важко відмиваються.
Але говорять, що якщо ви забруднились ягодами чорного кольору, то відмити руки допоможе біла шовковиця і навпаки. (Особисто не перевіряв, але щось важко віриться).
• Про те, як світ дізнався про шовк і шовкопряда, існує легенда.
Відпочиваючи під розлогим тутовим деревом, принцеса Сі Ліїн Ші насолоджувалася чаєм.
Несподівано у її чашку впав кокон. Побачивши, що в гарячому напої кокон почав розпускатися, а його нитки заграли різними переливами та фарбами, принцеса була дуже вражена.
Саме так всі й дізналися, що звичайна гусінь, яка живе на шовковиці, є «виробником» дорогої шовкової нитки.
• З ягід можна зварити запашний компот, зробити начинку для пирогів.
Плоди підходять для виготовлення вина, варення, горілки.
Їх їдять у свіжому та сушеному вигляді. Шовковицю додають у фруктові батончики, коктейлі, вершковий йогурт.
Висушені ягоди зберігають у темному сухому місці протягом року, заморожені – 6 місяців.
(з мережі)
Коментарі
ИНГУЛ
120.02.24, 09:22
Соната
220.02.24, 09:45
Люблю шелковицу, у нас ее много растет, летом по городу хожу с большим пластиковым стаканом в сумке, чтобы было куда набрать, если по пути встретится.
Голубка
320.02.24, 11:39Відповідь на 1 від ИНГУЛ
Голубка
420.02.24, 11:39Відповідь на 2 від Соната
Я виросла на шовковиці...
