Іноді хочеться втекти від метушні...))

Фарерські острови самі по собі вже є досить віддаленим від решти світу місцем, але ніби цього було мало, на самих островах є крихітне село, в якому до 2002 жило всього лише 16 осіб. На той момент потрапити у це село було дуже важко і займало дуже-дуже багато часу. У 2004 був побудований спеціальний тунель, щоб спростити переміщення людей із села, і відтоді тут стали з’являтися рідкісні туристи, і сюди навіть перебралося кілька людей, так що точна кількість людей у цій місцевості сьогодні невідома, однак вона навряд чи набагато більше, ніж в 2002. Втім, краса цього місця настільки разюча, що хоча б раз у житті, але тут дійсно варто побувати.

Острів Аогашіма належить Японії, і єдині туристи, які туди приїжджають, це, звичайно, токійці. Але, треба визнати, всі ці люди – дуже відчайдушні сміливці, адже насправді весь острів є кратером вулкана. Що вже говорити про постійних жителів села. Всього на острові близько 200 мешканців, і єдиним способом дістатися або виїхати з острова є причал. Тут є школа, дитячий садок, універмаг – в загальному, все, що потрібно для нормального життя. І ще – неймовірно красива природа, яка схожа на декорації до фантастичних фільмів.

“Монемвасія” можна перекласти з грецької як “єдиний вхід.” Така назва обумовлена цікавим місцем розташування цього поселення. Справа в тому, що воно знаходиться в замку, замок – на вершині скелі, а скеля – в морі. Сьогодні цей острів з’єднаний мостом з материком (міст був побудований зовсім недавно в 1971 році), але життя на острові влаштоване так, як і було багато років тому, коли сюди могли потрапити тільки обрані і тільки ті, хто знав, що там, за скелями, дійсно хтось живе. Ідеальне укриття від ворогів.

Ісорток підійде тільки, мабуть, для найвідчайдушніших мандрівників і безумовно не підійде для вегетаріанців. Це поселення знаходиться на східній стороні Гренландії, у ньому живе всього 64 людини, і більшу частину раціону цих жителів складає м’ясо, так як місцевий клімат дуже суворий, щоб щось вирощувати на землі. Звичайно, у них є свій супермаркет – його навіть видно на фотографії, знятої зверху – це найбільший будинок на острові, більше схожий на червоний ангар. Але все ж тим сміливцям, які ризикнуть відвідати це місце, треба бути готовим, що його пригостять улюбленою місцевою стравою – запеченим тюленем із кетчупом та майонезом.

Монастир Путгаль знаходиться на півночі Індії, і хоч він і не оточений водою, знайти його все одно непросто. Це місце загубилося серед гір і буквально приліпилося до стрімкої боку однієї з них. Біля підніжжя цієї гори знаходиться річка, а навколо – тиха, спокійна, недоторкана природа. Зараз у цьому монастирі живе близько 70 ченців, у них є своя бібліотека, кімната для молитов, і – про всяк випадок – кімната для подорожніх.

У селищі Ундредал живе близько 100 чоловік і 500 кіз, отже не дивно, що основним заняттям місцевих жителів є тваринництво. Тут роблять пречудовий козячий сир, який славиться на всю Норвегію, і навіть роблять козячу ковбасу. Село знаходиться всередині Аурландс-фіорда, має вихід до моря і виглядає, як справжня казка на землі.

В Італії є власне село, що зачаїлася у фіорді – Фуроре. Все село – це невеликі рибальські будиночки, ніби приліплені до скелі. Раніше сюди було досить важко дістатися, зараз сюди прокладена дорога і 30-метровий міст, що став центром для проведення щорічного чемпіонату з дайвінгу. Можливо, це не найкраще місце, якщо ви хочете бути подалі від людей – зараз мер Фуроре активно сприяє залученню туристів у це село, але з іншого боку, це все одно дуже гарне, тепле і затишне місце, де можна відпочити, лежачи на золотому піску і насолоджуючись унікальним пейзажем.

Бандіагара знаходиться на північному заході Африки у досить важкодоступному місці. Тут живе плем’я Догон, і саме вони й побудували усі ці споруди з єдиного доступного тут будівельного матеріалу – глини. Незважаючи на очікувану крихкість, ці будівлі витримують навантаження і успішно виконують своє призначення – це і житлові будинки, і вівтарі, і навіть зерносховища.

Сапа ідеально підійде для тих мандрівників, яким набридли нескінченні шопінг-тури і багатогодинні лежання на беререгу моря або біля басейну готелю. Це містечко розташоване серед гір, де до сих пір живуть представники різних етнічних груп, які ведуть майже середньовічний спосіб життя, дуже мало використовуючи досягнення цивілізації. Дістатися сюди можна пішки, на велосипеді або на мотоциклі. Навколо простираються рисові поля на терасі – це абсолютно приголомшливе і незвичне для західной людині видовище. Іноді місцеві турфірми навіть організовують “повне занурення” – ночівлю в звичайних місцевих будинках.

Хуакачіну називають оазисом серед дюн, і це, власне, саме те, чим вона є. Розташована серед пісків пустелі на південному заході Перу, це село налічує близько 200 жителів. Тут є все, що необхідно для життя, включаючи парки, бібліотеку і супермаркети, а також тут популярне катання на сендбордах, тобто катання на дошці по піску.

Ругон знаходиться у Провансі серед Альпійських гір. Тут живе всього 78 осіб, у них є своя церква, школа. Однак тут немає вулиць – це просто не потрібно. Незважаючи на те, що село дуже крихітне, сюди все-таки іноді приїжджають туристи, в основному заради приголомшливого виду навколо.

Для тих мандрівників, яким хочеться остаточно зникнути для інших людей – хоча б на якийсь час – підійде Кубер Педі. Це місто ховається від нестерпної спеки під землею. Стандартне житло в Кубер Педі виглядає як будинок із трьома спальнями, кухнею, вітальнею, ванною кімнатою – і все це вирито в землі. У містечку проживає трохи більше тисячі жителів, але під час літніх місяців, коли спека розжарює камені і пісок мало не до почервоніння, люди вважають за краще перечікувати світловий день вдома, так що поселення виглядає досить безлюдно.

Жити у будинку, в якому дах на порядок важче самого будинку – це не для людей зі слабкими нервами. Але саме так і виглядає село Монсанто, в цій місцеві жителі адаптували свої оселі під місцевий ландшафт. Зараз Монсанто називають “найбільш португальським з усіх сіл у Португалії,” хоча насправді такий вид більше ніде не зустрічається – ця місцевість є за всіма параметрами унікальною. Тут живе близько 800 жителів і вони намагаються підтримувати “середньовічний вигляд” своїх будинків, не бажаючи модернізувати їх і тим самим “псувати”.

На кордоні Перу та Болівії, на озері Тітікака живе плем’я Уру, які обжили 42 плаваючих острова на озері. Ці острови будують самі Уру з очерету. З цього ж матеріалу жителі роблять човни, на яких відправляються за рибою. Незважаючи на віддаленість від цивілізації, ніщо сучасне людям Уру не чуже, і на очеретяних островах можна помітити сонячні панелі, які дозволяють місцевим жителям дивитися телевізор.

Трістан-да-Кунья є одним з найбільш віддалених від материків місцем, і до острова Святої Єлени він належить лише тому, що цей острів на тисячу кілометрів ближче, ніж інші місця. На острові знаходиться діючий вулкан, температура тут не особливо спекотна – в середньому від 9 до 17 градусів. Єдиним поселедніем на острові є Единбург Семи Морів – у ньому проживає 267 осіб, і серед них всього сім прізвищ: Глесс, Грін, Хаган, Лаварельйо, Репетто, Роджерс і Свейн.

Джерело: vsviti.com.ua