Мальовничі українські хати-мазанки, простояли по 100-300років.

Першу свою мазанку під солом’яною стріхою Володимир сфотографував ще в 1996 році зовсім несвідомо. А за кілька років ці будинки художнику стали просто снитися. Після таких снів він вставав і малював побачене. У 2004 році він купив цифровий фотоапарат і почав цілеспрямовано шукати і фотографувати всі мазанки, які ще залишилися.

Сьогодні багатьох цих будинків уже немає, зате є фото, картини. Вони зберігаються в багатьох музеях України. З кожним з цих будинків автор пов’язав життя його мешканців.

Зараз багато технологій: глиняні штукатурки, дахи з очерету і соломи, каркасні будинки – приходять до нас з Заходу під виглядом дуже дорогих і модних трендів, які можуть дозволити собі тільки найбільш забезпечені люди.

Але ці технології будівництва використовувалися у нас протягом багатьох століть і нехай ця добірка простих сільських мазанок буде підтвердженням того, що такі будинки можуть стояти дуже і дуже довго.

Ця глиняна хата під соломою разом з бабусею стала візиткою проекту Голодомор, величезний банер висів у центрі Києва. Примітно, що будинок просто оштукатурений глиною і немає білої вапнякової штукатурки.

Коли її фотографували, цій мазанці було понад 300 років. Це один з двох найстаріших будинків в Україні. Яскравий приклад надійності каркасних глинобитних конструкцій. Мазанка була з дерев’яного зрубу на кам’яному фундаменті. Там вже і зруб скам’янів. Зараз цього будинку вже немає. У нього прогнив верх, залило дощами і будинок завалився.

Хата діда Миколи. Цією мазанці ще тоді було під сотню років. Це фото – не постановка. Дід якраз рубав дрова, підняв голову. Він запитав: “скільки я вам винен, що ви мене сфотографували?” Тут варто звернути увагу, що стіни щільно обшиті з усіх боків хмизом, це захищає його від вологи і вогкості.

Хата баби Наді. Це дуже гарний будинок, де і сьогодні живуть люди з хлівом і погребом, все під соломою.

Тут живе бабка-філософ. “Її в селі дивною вважали, а для мене – цілком нормальна. Позувала мені для фото. Вона розповідала про депутатів:” вони жадібні, людей ображають. Від того хворіють на діабет, рак, потім гроші викидають на лікування. А я живу собі в будиночку, нікого не ображаю і мені добре”. Вона свій будинок снопами сама накривала. Яке таке хитромудре спорядження придумала, що ці снопи за допомогою мотузки і важеля самі на дах вилітали. Вона потім вилазила і прив’язувала їх. У неї на городі ще купа снопів стояла. ще на два будинки вистачило б.”, розповідає Володимир.

Хата баби Марти “У цьому селі жила бабуся моєї дружини, так я й знайшов цю будиночок. Бабка Марта – така крихітна була. І хлів у дворі такий же маленький і двері вхідні. Розповідала, що в цьому році, як я у неї був, до неї в будинок залізли сусіди. Крупу забрали. А вона залізла під ліжко, щоб її не забили. “, згадує Володимир.

Одна з найкращих мазанок: побілена, обкладена снопами. Хатка складається з двох половин. В одній жила бабуся, що на фото, з дідом. А інша половина – це був хлів. Там жив собака.

Стіни щільно вкриті від снігу та вологи снопами з кукурудзи.

Будинок на узвишші, добре прогрівається сонцем

Хата баби Васьки

Остання мазанка під солом’яною стріхою Вінницького району