10 звичок українців, які дивують іноземців

Амбіційна 35-річна Су з Бангкоку (Таїланд) займається туристичним бізнесом. Форма державного правління в Таїланді – конституційна монархія, де король наділений лише номінальною владою. Однак мешканці країни поважають свого короля, адже він символізує єднання нації.

Саме через це Су не може зрозуміти, чому українці не проявляють поваги до своєї влади. Вона вважає, що можна не любити чи не довіряти представникам влади, але поважати їх необхідно, бо вони такі ж люди, як і всі інші.

На думку китайця Чонг Лі, українець визнає тебе своїм другом тільки після того, як ви разом пройдете і вогонь, і воду. Він переконався в цьому, коли навчався в Україні.

Чонг Лі роз’яснив, що в Китаї людину називають другом відразу після знайомства. Навіть друг твого друга автоматично стає і твоїм другом. На противагу цьому в Україні ви можете часто ходити разом в кіно та на вечірки, але навіть через кілька місяців вас не визнають другом, а скажуть, що ви просто разом відпочиваєте.

Бельгійка Стефані кілька тижнів подорожувала Україною і в неї склалися дуже суперечливі враження. Вона виявила, що українці розумні й начитані, але вкрай рідко звертаються до лікарів. Усі українці, які зустрічалися Стефані, прагнули лікуватися самостійно.

Також вона здивувалася, що кожен може придбати ліки в аптеці, у тому числі антибіотики, без рецепту лікаря. У Бельгії, як і в інших країнах Євросоюзу, для цього спочатку треба відвідати лікаря та отримати рецепт. Вільно продаються лише пластир, засоби особистої гігієни і презервативи.

Ще одним відкриттям для Стефані стала звичка українців приходити в гості без запрошення. Люди можуть подзвонити й повідомити про свій візит або ж взагалі не попереджати.

Спочатку Стефані сприйняла це як нахабне втручання. Але згодом вона зрозуміла, що це прояв відкритості та гостинності українців. Стефані навіть вирішила, що таку традицію варто перейняти бельгійцям. Це зробило б їх значно дружнішими.

У Бельгії люди спочатку домовляються про зустріч, узгоджують день і час та їжу й напої (що саме приготує господиня, а що принесуть гості). Візит без запрошення, навіть до батьків, сприймається як неповага до господаря.

Для Кріса – студента за обміном з США, звичка українців роззуватися вдома стала справжнім випробуванням. Він увесь час забував про це й зустрічав суворий погляд господині. До того ж чимало українців користується хатнім взуттям. Кріс припускає, що таке взуття, мабуть, існує лише в Україні. До того ж воно може мати дуже смішний вигляд (особливо дитяче).

Водночас у США не прийнято знімати вдома взуття. Гості навіть можуть образитися, якщо попросити їх роззутися. Але це не дивно, адже американці пересуваються, здебільшого, на авто, а їхні вулиці достатньо чисті, тому взуття не залишає бруду на підлозі.

Мексиканець Фернандо вже цілий рік працює в Україні. За цей час він помітив, що українці дуже вимогливі та чекають на виконання обіцянок. Через це, на думку Фернандо, вони постійно знаходяться у стресі, адже завжди комусь щось винні. Українці не можуть спокійно відпочивати, постійно слідкують за часом, а також за людьми, які їм щось пообіцяли.

Водночас мексиканці сприймають обіцянку як спосіб проявити дружність, а не як обов’язок. А от сказати «ні» – значить продемонструвати грубість, невихованість і упередженість.

Юля разом із чоловіком живе на Сицилії, де проводить екскурсії та веде блог про життя на острові. Вона зауважує, що їй довелося відмовитися від деяких українських звичок, які видавалися місцевим варварськими.

Так, сицилійці рідко роблять зауваження та намагаються уникати конфліктів. Тому якщо офіціант у ресторані приніс вам не ту страву, ви не можете відмовитися платити чи вимагати замінити її. Натомість ви просто більше не приходите в цей заклад.

Батур з Туреччини помітив, що український жарт схожий на капусту, тобто має багато нашарувань. Людина розказує частину історії, а решту необхідно розгадати самому. При чому смішна саме нерозказана частина. Але щоб її зрозуміти, треба знати історичні події, враховувати менталітет і культурні особливості, про які іноземець не має жодного уявлення.

На відміну від українських, турецькі жарти схожі на повчальні історії, де один персонаж хитрує, але не отримує бажаного. Такі жарти легко зрозуміти і без знання місцевих особливостей.

Мері живе в Західному Кербі (Велика Британія) і займається домашнім господарством. Її вражає прагнення українок встигнути всюди і відразу. Жінка в Україні може доглядати за дитиною, прибирати, готувати та навіть підробляти по кілька годин на день.

Жінки Британії зазвичай займаються чимось одним – або сім’я і діти, або кар’єра.

Рамдані виріс на острові Ява (Індонезія) і звик до того, що незнайомці легко спілкуються на зупинках чи в чергах. Тому його здивувало, що українці насторожено ставляться один до одного, особливо коли це стосується дітей.

Рамдані відзначає, що в них вважається нормальним при зустрічі з незнайомою людиною з дитиною сказати щось малечі чи навіть потріпати за щічку. Але в Україні такі дії можуть викликати щонайменше холодний погляд батьків. Він робить висновок, що українці не дружні до дітей.

В індонезійській культурі нечемністю буде якраз ігнорування дитини. Адже на деяких островах вірять, що дитина – це реінкарнація предків, а на інших маля до шести місяців вважається богом.