Про співтовариство
Прочтите "Цели и правила сообщества". Стоит важной заметкой.Я знаю, что почти все пишут стихи.Зачастую просто*В стол*. И у вас есть стихотворения любимых авторов.Многие пришли к этому через какую-то стихию, что наталкивает на жгучее желание выразить себя в стихах.Мне интересны ваши стихи.И я верю, что каждый человек уникален.Надо разжечь эту искру поярче.Пусть мы у неё согреемся.
Шукати в архіві
К осени
- 09.09.15, 22:57
Безвкусно-ржавый драндулет
На перепутье на былинном,
Пошто тебе куют сонет,
Слагают стансы, рэп и гимны?
Рифмопроходцы всех пород
Поют хвалу кастратов хором,
Как может этот жирный рот
Речь про очарованье взоров?
В тебе все ищут острых драм
И чувств надрывных (так напрасно)
С гундосым пеньем харирам
Ты метишь винограды красным.
Плебс жаждет утр прозрачных гжель
И листопадов блюз пригожий,
Ты приготовила уже
И мешковину, и рогожу.
И в воспаленных головах
Неизъяснимую усладу
Таит синхронный желтый взмах
Дней-негодяев меднозадых.
Я вижу всю тебя насквозь
(Как говорил Иван Четвертый).
Твоих программ несменный гвоздь -
Лишь увядания офорты.
И коль восторженный поэт
Красоты зрит в зияньи брешей.
Я знаю, ржавый драндулет,
Он выдумщик, он просто "брешет"
11
осіннє...
- 09.09.15, 15:33
...мелодія пісні в неспокої вітру -
симфонія мови осіннього листя,
танок що танцюють у спогади літа,
кружляють у злеті висОко і швидко,
лягають у зморі на землю у сні...
віддалено літо в минуле імлисте -
у казку, над обрій, в імжу, за тумани,
симфонія мови осіннього листя
виспівує пісню в холодне світання,
фортецями хмари пливуть в вишині...
хитаються сумно до осені віти,
кричить у відлунні невидимий крук,
журливою пісня в неспокої вітру
і золотом листя спадає в зорю...
симфонія мови осіннього листя,
танок що танцюють у спогади літа,
кружляють у злеті висОко і швидко,
лягають у зморі на землю у сні...
віддалено літо в минуле імлисте -
у казку, над обрій, в імжу, за тумани,
симфонія мови осіннього листя
виспівує пісню в холодне світання,
фортецями хмари пливуть в вишині...
хитаються сумно до осені віти,
кричить у відлунні невидимий крук,
журливою пісня в неспокої вітру
і золотом листя спадає в зорю...
7
На стихотворение Алисея.
- 06.09.15, 17:02
Корни ее и в молочных зубах.
Сеет ее неуемный патриций,
И в телевизорах ужас и страх.
Выше, она поднимается выше,
Он вечно носит на ручках ее.
Двое, не видя, не зная, не слыша,
Словно забыв, что : "твое " и "мое".
Родина, кто ее режет ломтями,
Крошит, ну вот и повестка пришла.
Не удержала губами, руками,
И оторвала два белых крыла....
14
* * *
- 06.09.15, 14:54
Старость жизни подводит черту
и дает осознать все ошибки,
но исправить их поздно,
к чему?
исправлять жизни прожитой пытки.
Жизнь прожИта...Прощенья проси
У друзей, и любимых, и близких,
Чтобы с легкой душою уйти в мир иной
не жалея о прожитой жизни.
10
А Вы смотрели за стекло.....
- 06.09.15, 02:31
А Вы смотрели за стекло,
Словно один на целом свете.
Там буйство леса все росло,
Легко мохнатя сушь планеты.
И где-то леший там ходил,
И колыбель качал Вам Гений.
Размереннее всех кадил,
И чище всяких песнопений.
Любовь, могильною плитой,
Чтоб слезы насмерть задушили....
Неведома. Здесь все покой.
Как озеро.В коронах лилий.
Склоняюсь, парадоксов друг,
Над каждой интересной строчкой.
Мне тоже близок лес и луг,
Но с окон сорваны замочки.
18
Всім писати! Я сказав "писати!"
- 05.09.15, 23:35
І скроні сонцем змучених каштанів
Святково вже прикрасила іржа
В намистах і плащі, пістрявих штанях
По-павиному входить, як раджа,
Осінній перший гордовитий місяць
І промовляє до піїтів: «Гоу,
А нумо прославляти смак кориці,
Що на губах залишила любов
У шелесті шафраннім днин гаїних
Вставляйте свій підроблений п’ятак
І шурхотіть по листю в колір глини
Замацаними римами. Це так
Природно набивати вату в плечі,
Шукати хоч якихось теплих слів
В повільних мандрах листя і картечі
Хто ж скаже словоблудству тверде «ні»?
Нехай замовкли щирість і природа
Не каже муза свій кирпатий ніс
Аж ось і я. Календаря нагода
Накапати в блокнот цнотливих сліз.
Я ж розумію. В рольових цих іграх,
Де кожен прикидається «поет»
(Невизнаний? відомий?), є епіграф:
Як осінь підійшла – строчи сонет
Нема ідей, і думки десь забігли?
Життя-то особистого чортма?
А тут рудим влітає осінь біглем
У засіки пусті і «закрома»
Сторінок у нотатнику. І радий
І самопроголошений піїт
Заплескає, як посіпаки в Раді,
Щоб заглушити тиші гострий дріт.
Заквецяти щоб болісне мовчання
Мазками, що кричать на ґвалт, як кіч,
І шляхом хірургічного втручання
Повидаляти з себе глупу ніч»
То чом би й ні? І як сказав би рабин
«У чергове сторіччя війн і скрут»
Піду дивитись, як згасають трави
У колір снів річкОвого піску
11
віршування в окупації
- 05.09.15, 14:58
39. дощик від ельфів.
йшла воля степом вистрибцем,
сачком ловила хмарки -
сміялись з неї весело
всі ельфи у квітках.
хохотуни аж покотом
каталися на спинках
і по дитячі смішно так
чаклунно-чарівні
від сміху неутримного
здригалися хиталися
і крильцями і ніжками
потішні пустуни.
а потім бешкетуючи,
ці сміхуни - над волею
водили хмарки лЕгкії
у синіх небесах.
від обрію до обрію
у просторі безмежності
гуртом водили бавились,
футболили хмаркИ -
дзвонили милозвучно їх
дзвіночки-балабончики
на кистях рук і пасиках,
у стрічках і бантах... -
і припустився сонячний
стрімкий жаданий бажаний
у спеку прохолодний
такий чудовий дощ!
відкинула сачок свій
у степу воля радісна,
сховалася під вЕрбою,
замріялась собі -
і шелест крапель в листі
здавався їй як піснею
і дзвониками ельфів
у травах і квітках...
...отак мені надумалась,
у дощ в степу придумалась
щаслива безтурботна
під небом воля ця...
йшла воля степом вистрибцем,
сачком ловила хмарки -
сміялись з неї весело
всі ельфи у квітках.
хохотуни аж покотом
каталися на спинках
і по дитячі смішно так
чаклунно-чарівні
від сміху неутримного
здригалися хиталися
і крильцями і ніжками
потішні пустуни.
а потім бешкетуючи,
ці сміхуни - над волею
водили хмарки лЕгкії
у синіх небесах.
від обрію до обрію
у просторі безмежності
гуртом водили бавились,
футболили хмаркИ -
дзвонили милозвучно їх
дзвіночки-балабончики
на кистях рук і пасиках,
у стрічках і бантах... -
і припустився сонячний
стрімкий жаданий бажаний
у спеку прохолодний
такий чудовий дощ!
відкинула сачок свій
у степу воля радісна,
сховалася під вЕрбою,
замріялась собі -
і шелест крапель в листі
здавався їй як піснею
і дзвониками ельфів
у травах і квітках...
...отак мені надумалась,
у дощ в степу придумалась
щаслива безтурботна
під небом воля ця...
7
Коли ти не поруч
- 04.09.15, 22:01
Коли ти не поруч - і сонця нема.
І влітку панує морозна зима.
І вдень замість світла безмежна імла.
І все це зникає,
Коли ти прийшла.
І влітку панує морозна зима.
І вдень замість світла безмежна імла.
І все це зникає,
Коли ти прийшла.
7
...Все пишут
- 04.09.15, 16:15
...Все пишут о Любви
живительный глоточек
Стремительный полёт
И сладких чувств пейзажи
Да, и…не говори!!!
Про чудный вечерочек
Всяк в осень - "запоёт"
рукой слезу размажа
…Все пишут о Душе,
израненной…"протезах"
про Сердца огонёк,
погаснувший в печали
Удобное клише!
Словечком можно резать
и вдоль, и поперёк
Да так, чтоб зарыдали!
С деревьев листопад
снял пёструю рубаху
Пишите господа
про чудное мгновенье!
Под осень говорят,
удобен - амфибрахий
А, впрочем, как когда
Капризно вдохновенье!
10
