Навіяно М. Щуром 


То є не наші єноти… 
Напевно… Як могли 
Ми таких зростити? 
Де вони раніш були? 
Невже то України діти? 
Не вірю… 

То є не наші єноти.. 
Заберіть собі назад! 
Як могли в Україні жити? 
Не цураючись наших засад… 
І це наші брати? 
Не вірю… 

То є не наші єноти… 
Ми своїх впізнаєм за версту. 
А чужих потрібно здолати. 
За волю свою золоту... 
Або в наших перекувати… 
Не вірю, що зможем… Але… 

Я знаю – скоро вже переболить… 

За рік, за два... А може і раніше. 

Дай тільки це жахіття пережить, 

А потім час біду вколише… 

 

Як потім буде дітям пояснити? 

Як їм маленьким донести, 

Що хлопці гинули щоб жити… 

Щоб вільно жити ми могли! 

 

Сьогодні знову на світанку 

До мене стукає безвихідь. 

І знов тягнуся по цигарку 

(Не кину знову вочевидь)… 

 

Між димом крутяться думки. 

Та сльози горло знову душать. 

Невже, ще будуть литися струмки 

Криваві? Невже, це пекло не потушать? 

 

Гуляє тяжка дума хаотично – 

Не привести до ладу голови. 

І хочеться сказати поетично… 

Та лайку все підшіптують чорти…. 

Молчим. Ты там одна,  я тут один... 

И тишина напомнит нам о счастье. 

Как много романтических картин

Я испохабил сам, желая страсти…

А ты хотела нежности земной,

Хотя и в ангельских полётах мысли.

Хотела быть святою и живой,

А я же грешник  - я о теле мыслил.

Ушла... А грусть моя, как едкий дым… 

Глаза так режет - снова льются слёзы. 

Свободен я, а значит - не любим, 

Лишь остаётся тешить свои грёзы.

Ты где-то там одна,  я тут один... 

Коварна ты в молчанье на несчастье. 

Вернись! И прогони мой глупый сплин,

Или убей, дав яда женской сласти. 

11.07.14

                

© Copyright: Виталий Тугай, 2014 

      фото Анны Пасечник

Мила, люба, моя Україно!

Я пишаюсь народом своїм!
Я дарую, тобі, Україно,
Вірне серце, та низький уклін!
Я пишаюся подвигом люду,
Що піднявсь за Свободу свою!
Цілий світ цього вже не забуде,
Як боролись за долю твою!
Рідна ненько, моя Україно!
Вірю я, що ти зможеш іти...
Хай Молитва у Небо полине!
Ти розквітнеш, досягнеш мети!

Алла Тимошенко.

Веб-сайт:http://timoshenko.biz.ua/

Мой канал на Ютубе : http://www.youtube.com/user/AllaKolyuchka?feature=watch

На шелковой простыни выгнулось ТЕЛО…

В краю болот,
В краю дождей
Живет народ,
Где нет вождей!
Ну как тут быть?
В том нет вины.
Трудится все
В краю должны.
А то ведь как:
Воздвигнут трон -
К нему спешат
Со всех сторон.
Туда не сядб
И там не стань.
Неси вождю
Быстрее дань!
Он сыт, обут.
Ноги в тепле,
Наместник Бога
На Земле.
Сначала все
Кричат:"Ура!"...
Потом плюют,
Убрать пора.
Стал ненасытным,
Оборзел.
И завалил
Немало дел.
И вождь не только,
А весь род
Глотали все
На полный рот!
Жена там.
Дочери,сыны ...
Отдай им
Лишние штаны.
Поэтому
В краю боло
Решили люди
Хватит, вот!
А кто не может
Без вождей
Пускай уходит
От людей.
Пусть ему солнце
И дожди
Где либо
Делают вожди!