аберація надійності...
- 04.06.20, 14:24



Как запросто убить печаль,
И сжечь её с листвой осенней,
Но если только смерти шаль
Не распахнулась бы забвеньем.
Сейчас бывалая вся грусть,
Глупа и выглядит нелепой.
Дожди, и ветер свищет - пусть,
Но треплет фото с чёрной лентой.
Невыносимая тоска!
Слеза от душе-истезанья...
- Зачем ушла на небеса,
Внезапно так, и без прощанья?
Как что-то вырвано с груди,
Вина теперь меня терзает.
Прости, не смог тебя спасти,
Со смертью торга не бывает.
Родная… Ты же снишься мне!
Во снах ты до сих пор живая.
Проснусь, становится больней,
Ведь, жизнь живём, судьбы не зная.
Быть может дымом поднимусь
На небеса, чтоб быть поближе.
Хоть знаю, что не обниму,
Но может быть, тебя увижу...
30.08.19
© Copyright: Виталий Тугай


В последний выдох человека,
Когда вся жизнь прошла уже,
Что значат Альфа и Омега
По отношению к душе?
Поступки сделанные в жизни
Определили высоту
Души полёт, где пред Всевышним
Она приняла наготу...
Когда всё тело остывает -
Душе ничуть не жаль его.
Она внезапно поминает,
Насколько вольно и легко.
Насколько ей теперь свободно,
Что значит над Землёй парить.
Но покидать живущих больно,
С кем было суждено прожить.
Отведено ли попрощаться,
Кто близким был и дорогим?
Ведь, после, нужно возвращаться
Домой со знанием земным.
В Небесный дом - откуда родом,
Она вернётся с багажом.
И вновь, очистившись пред Богом,
Родиться в облике другом.
Я верю в это, - как иначе!
Всё не успеть за жизнь одну.
И вот дитя родившись, плачет,
И мир земной так рад ему...
25.12.19
© Copyright: Виталий Тугай
------------------------------------------------------
мой официальный авторский сайт
"Камин для души": http://lesovihok.avtor.me
моя авторская страница на Фейсбук:
www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Не то, чтобы Душа - предатель -
Она устала просто жить.
Ведь то, что завещал Создатель,
Не удавалось воплотить.
А тело жаждало ночлега,
Душа молила тело: Встань!
Но приказать она не смела,
Вкушала молча неба дань.
Была бы рада не позволить,
Но тело-то имеет ум.
Душа посмела с телом спорить, -
Не отреклась от вольных дум.
О чем те думы? - О полёте,
И глубине небесных тайн,
О дивном саде не воплоти,
Его ещё величат - Рай.
09.10.19
© Copyright: Виталий Тугай
------------------------------------------------------
мой официальный авторский сайт
"Камин для души": http://lesovihok.avtor.me
моя авторская страница на Фейсбук:
www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

На все є в світі певний час,
А нам його не вистачає.
Вже стих жовтневий з листя вальс
И ось листопад накрапає…
Якийсь не звичний листопад
З помірно-теплими вітрами
Розносить кольори багать,
Та потім гасить їх дощами.
Дощі в цю пору вже рясні,
Але чомусь ще досі теплі.
Я, наче, у якомусь сні,
Йду містом, без єдиних реплік.
Тому й згадалася весна,
Де сонце майорить привітне,
Та з верби гілочка рясна...
Вона в душі ще досі квітне.
- Що маєш, осінь, на меті?
Чому пестуєш, та вражаєш?
Ти, теплим подихом отім ,
Холодний грудень відганяєш.
Аби ж отак було завжди,
Та небо вицвіте блакитне.
Прийдуть зі снігом холоди…
До суму в серці - діло звичне.
Але, напевно, є ще час!
Чаруй мене, гони самотність.
І хай так буде кожен раз,
Коли лякає незворотність.
05.11.19
© Copyright: Віталій Тугай, 2019 р.
------------------------------------------------
мій офіційний творчий сайт "Камін для душі":
http://lesovihok.avtor.me
та авторська сторінка на Фейсбук:
www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/