Про співтовариство

Поезія-це стан душі.У співтоваристві друкуються виключно авторські вірші.Ласкаво просимо до світу поезії!

Важливі замітки

Вид:
короткий
повний

Поезія сучасних авторів.

Зачем?..


Уйти и спрятаться за дверью,

Чтоб не узнали или чтобы не нашли,

Исчезнуть в собственную келью,

Где тихо и уютно бы минуты шли.

 

Кто в своей жизни хоть бы раз

Не исчезал бы в эту келию души?

Кто не скрывался никогда из вас

Под маской собственной мечты?

 

Зачем?.. Зачем мы прячем друг от друга

Свой истинный мотив, поступок, мысль?

Зачем мы словно от испуга

Натягиваем чью-то маску, забывая смысл?

 

Зачем скрываем искренние чувства?

Зачем неправду говорим?

Когда хотим заплакать – мы смеемся,

Когда нам больно – мы молчим.

 

Зачем за яркой мишурой,

За важностью и пышностью порой

Мы прячем нас, тех настоящих,

Тех искренних, с неповторимою душой?

 

Как сложно пред другим открыться,

Вдруг не увидят, не услышат, не поймут,

И в душу наплюют, успевши в ней покопошиться,

Затем лишь хлопнут дверью и уйдут…

 

Давайте будем искренность ценить

И не бояться настоящим быть.

Давайте открывать другим сердца,

Ведь в личности вся наша красота.

 

И пусть другие не поймут,

Пусть не услышат, пусть уйдут.

Ты всё равно простым, открытым будь,

Они оценят, а обиды позабудь.

 

Давайте станем настоящими:

Веселыми, печальными, прекрасными,

Чтобы не прятаться за дверью,

Чтоб быть собой. Зачем нам келья?..

 


Ромашки


Я букет ромашок назбираю,

Загадаю на твоЄ кохання.

В синє небо свою мрію відпускаю,

Щоб здійснились всі мої бажання.

 

У квітучому ромашковому полі

Ми загубимось удвох з тобою.

З білих сонечок сплетем віночок долі,

Й світ увесь розділимо надвоє.

 

Та не буду з квітів цих чудових

Я пелЮстки ніжні обривати.

Бо ромашкою любові кольоровою

В твоїм серці хочу розквітати.

Была Любовь

БЫЛА …. ЛЮБОВЬ.... ?

**************************

Простилась я с тобой.

И не хочу свиданий!

Пусть умирает боль

РАЗОЧАРОВАНИЙ !

Не надо, не ищи

Со мною встречи !

Прости! И невзыщи!

Рюкзак – на плечи.....

Что боль ?---

А душу мне

Рвало на части !

Я каждый новый день

Начну с причастий.....

А ты?-- Ты не звони !

Во мне ты – призрак .

И что не говори,

То – новый ЗНАК :

Гармония внутри,

Свет, жизни радость.

Не стоит!--Не смотри!

И слов не надо !

Всё сбросила!....--Свободна !

Легко парю !.....

«То Богу ТАК Угодно !»--

Я говорю.



Тебя я не Люблю !



******* / май 2010 год /



Коли закінчується день...

     Коли закінчується день

      Думками поринаю в інший,

          Ще на один до тебе ближчий,

              Такий жаданий новий день…

 

   Коли закінчується день,

      Радію мов мала дитина –

          В минуле відійшла хвилина,

              Мала частиночка лишень,

   Де ми удвох, вже не одні...

      По днях, годинах, щохвилинно

          На зустріч мрії час неспинний

              Несе несамовито дні.

   Ти знаєш все і не питаєш,

      Лиш з усмішкою на вустах

          Так само вперто, навіть в снах,

              Сторінки днів перегортаєш…

   І мрії стали вже давно

      Єдиним цілим і взаємним,

          Жаданим відліком приємним,

              Нехай далеко… Все одно!

   Коли закінчується день

      Думками поринаю в інший,

          Ще на один до тебе ближчий,

              Такий жаданий новий день… Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Я сумував



Я сумував, я згадував усе,
Я згадував веселе та не дуже,
Й мою любов, якою занедужав...
Невже мене до неї знов несе?

Я сумував, я згадував її,
Я згадував ті згадакові очі,
З якими поглядом зустрітись хочу
Ще раз не в дивнім сні, а у житті.

Хоч погляд я ловив її не раз,
Та відчував, що він лише "до друга"...
І у душі давно засіла туга,
Від тих невидимих, сумних образ.

Цей сум через усе моє життя
Проклав собі свою сумну дорогу,
Вона його не пустить й до порогу,
І вже не зблисне в серці каяття.

Я сумував, і зрозумів я знов, 
Що вже її не взмозі розлюбити,
І лиш для неї хочу в світі жити,
І лиш для неї вся моя любов!

Перше причастя

В світлий день Святої Трійці

Світлом сповняться вуста.

В своє серце ви приймЕте

Благодатного Христа.

 

Ви неначе янголятка –

Такі чисті і прості.

Зі своЇм  небесним Батьком

Поєднаєтесь в Христі.

 

Ваші душі мов перлинки,

Ясні й світлі, як кришталь.

Наче золоті краплинки

Прийме вас живий ручай.

 

І радіють мама з татком,

А у небі – всі святі.

Бо цей день для янголятка

НайважлИвіший в житті.

 

Ви сьогодні розпочнете

Новий шлях свого життя.

Бо навіки душі стануть

Нареченими Христа.

Исповедь мужчины

                     

                            А Лик Святой смотревший сверху                             Всю эту исповедь, слыхал…                             Он видел боль того мужчины,                             Так как историю всю знал...                              * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *  Он этой женщиной дышал, Он образ сей обожествлял, Желал убить, но исцелял Ее любил, но так страдал.                             А в ней два образа жило,                             Там где есть святость, там грешно…                             Огонь и лед, добро и зло,                             Перемежалось и влекло. За ней ступал всегда по краю, Тем самым он себя казнил. В глаза смотрел ей презирая, Но знал, что лишь ее любил.                             Ее наивность искушала,                             А низость резала ножом!                             В ней божество и сущий дьявол…                             В ней сладкий яд бурлил огнем! Он видел жизнь ее в лохмотьях, Внутри скрывалась красота, Срывал он маски в тех угодьях Когда сражала пустота…                             Он был из тех мужчин наверно…                             В нем жил ответный ход судьбе,                             В нем сердце билось так нетленно                             Война с собой была в душе. Он уверял себя: - не та,  Другая, быть должна моя! Кулак до крови разбивая, Кричал... Да будь ты …!  где же ты родная?….                             И на колени, став на камни,                             Склонивши голову на грудь,                             Он понимал, чтоб ни случилось                             Лишь в ней его всей жизни суть… А жизнь, распятая любовью Неумолимо к ней вела В его душе, смешавшись с болью Любимой женщиной была…                             О Лик Святой, так дай же силы…                             Мужчине сильным в жизни быть!                             Чтоб в жизни быть лишь с той любимой                             О ком пришел тебя молить! letsrockletsrock

Дождик с утра

                                                     ДОЖДИК ЛЬЁТ С УТРА...

:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::

Сегодня

               дождик

льёт

                                    с утра.....

Я обожаю

                            запах ветра,

                                                  шум дождя!

Пусть даже

                      дождь

                                   по мне

                                                  струится....

                                                               Кап-кап....

                                                                                Кап.....

                                                                                           Кап.... 

Капелям не

                    оста-

                               но-

                                      вить-

                                                 ся....

Я обожаю шум дождя!heart

                                     Он льёт с утра ......



*******                   / май 2010 года /

Память

После прочтения  Jaguar_65

http://blog.i.ua/community/856/461697/

Порой мы память так ругаем, К ней амнезию призываем… Из сердца гоним все былое, Кричим себе – уже пустое! А стоит ли себя казнить, Пусть все имеет место быть! Лишь только сердце выбирает, Что нам забыть, а что оставить. В себе схороним все плохое, Плохое, память только роет, Ты сохрани лишь все святое, Оно ведь дорогого стоит! И если в жизни есть момент, Который помнишь много лет, Ты улыбнись, живешь не зря, Возможно, помнят и тебя…

Ціна життя

Вона сиділа і дивилась у вікно.

У небо зоряне її думкИ летіли.

Неначе сцену із жахливого кіно,

Мов на екрані, вони в пам’яті крутили.

 

Звичайний день. І сонце сходить, як завждИ.

Ще декілька годин і будуть вони рАзом.

Цей день не віщував ніякої біди,

Та зруйнувалося усе життя відразу.

 

Доброго ранку голос рідний побажав.

Та слухала вона його востаннє.

Як довго він цієї зустрічі чекав,

І вже невдовзі повінчає їх кохання.

 

Шалена швидкість… Зустрічне авто…

Чийсь крик пронизливий… Не слухаються гальма.

Одна лиш мить… ЗакІнчилось кіно.

Цей епізод в його житті останній.

 

Вона в цей час дивилась у вікно…

Під серцем їхнє щастя ворушилось.

Вони так мріяли про нього вже давно.

Та мріям цим здійснитись не судилось.

 

Склонилися над тілом лікарі…

Та в інший світ душа вже відлітає.

Слова останні чує він на цій землі –

Ти тільки знай, що я тебе кохаю…

 

То ж поважайте й бережіть своїх коханих.

В житті навчіться цінувати кожну мить.

Кожна розлука може стати вже остання,

То ж саме зараз їх шануйте і любіть.