Про співтовариство

Поезія-це стан душі.У співтоваристві друкуються виключно авторські вірші.Ласкаво просимо до світу поезії!

Важливі замітки

Вид:
короткий
повний

Поезія сучасних авторів.

Повінчані

Травневим променем жасмин
Із насолодою впивається,
А гладь озер аж до глибин
Очима неба усміхається.

Мотиви пізньої весни

У ароматі вітру вільного
Цілують крапельки роси
З кортежу квітів й трав весільного.

Іскринки зоряні здаля

Співають гімн весні заквітчаній.
Сьогодні небо і земля
Любов’ю й ніжністю повінчані!

Цветущий май

ЦВЕТУЩИЙ МАЙ.

«»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»

«»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»


Жизнь утверждающий,цветущий Май

Принёс нам позитив,вселив надежду !

Пространство светлой мыслью наполняй!

Возможности представлены получше прежних.


То Небеса к нам Свою Ласку Проявляют.

Мать всего Мира Знаки Свои Шлёт …..

Кто Избран Светом, в Нём и пребывает!

В том Светел Дух! Душа того поёт !....


Поддержан Небом будет тот,кто к Единенью

Стремится,за собой народ ведёт !

Да пребывайте в Радости,в хорошем настроении

Весь этот переломный,Свет несущий год !!!


******* / май 2010 года /

Белый лист

  • 19.05.10, 18:40

Сегодня белый лист мой собеседник,
А карандаш в руке, чтоб мысли рифмовать.
Он для меня как врач, как исповедник,
И я рисую то, что хочется сказать.

Но на бумагу штрих ложиться столь неровно,
Что я сумбурно выражаю свою мысль.
Сомнения отбросив хладнокровно
Пишу, что вкладываю я в понятье "жизнь".

Все в моей жизни тесно связанно с тобою,
Такою близкой, нежной и родной.
Ты половинкой стала, став женою,
Я счастлив тем, что я живу с тобой!

Воспоминанья - ворох разных мыслей,
Нельзя их все, как файлы, удалить.
Но я живу, имея смысл в жизни!!!
Ведь это ТЫ, спешу судьбу благодарить!

Стараюсь нежным быть я в каждой фразе,
Твой раскрывая вечной юности секрет.
Все, то что в сердце, излагаю на бумаге,
И вот такой вот получается портрет…

Сегодня белый лист мой собеседник,
На нем пишу, как я тебя люблю.
Он между мной и вечностью посредник,
Он забирает боль и грусть мою...

Заведи мое сердце

Вдаль уносит птица- мечта,
Оставляя обиды за дверцей.
Ведь внутри меня не пустота,
Я прошу, заведи мое сердце!

Все былое, плохое, забудь,
Посмотри на меня по другому.
Подари,  я прошу, млечный путь
Когда сумерки бродят по дому.

Окуни меня в омут страстей,
Суету бренных дней отметая.
Дай любовью напиться твоей,
Я болею тобою, родная!

Мне нужна твоя доброта,
С каждым днем все отчетливей, СЛЫШИШЬ?
Мои чувства к тебе навсегда,
Я не вру, ведь свидетель - Всевышний.

Нема гармонії в природі

На землі так мало сонця.

У серцях так мало світла.

Заглядає вже в віконце

Дощове холодне літо.

 

На землі так мало правди.

Мало радості в очах.

Та багато в світі зради.

Всюди відчай, біль і страх.

 

ПОри року вже змішались.

В них гармонії нема.

Літо із зимою помінялось.

Стала осінню плаксивою весна.

 

Буревії, землетруси і вулкани.

У природі повний дисбаланс.

Рвуться ниточки довіри між серцями.

Та Всевишній ще дає останній шанс.

 

Від агресії, ненАвисті і злоби

Катаклізмами здригається земля.

Бо безжально нищать її вроду,

А вона у неба захисту благА.

 

Ми обрали вже собі дорогу.

І назад вже не повЕрне стрілки час.

Та не гнів це і не кара Божа,

І не доля, тільки вільний вибір наш.

То ли ещё будет

ТО--ЛИ ЕЩЁ БУДЕТ !!!

*************************

****************************

Столько будет открытий новых !!!

Да таких,голова что «кругом »!!!

Изучив Мирозданья Основы,

Живой Этике станешь Другом .


******* / май 2010 года /heart

***

  • 18.05.10, 22:39
Чи то життя почалося,
           чи то закінчилось життя...
Нічого вже не сталося
           і я давно не та....
Чогось мені не пишеться,
           не пишеться і край!
Я спогадом залишуся,
           й на тому вибачай..
Чогось мені не мріється, 
           не віриться мені.
А , може, він надіється
            на мене...
                    чи вже ні?
А, може, так й залишуться 
              із ним мої вірші?
І нові не напишуться, 
              хіба такі - пусті...
І стану я звичайною
             мурашкою в мурашнику.
І піснею прощальною
        відлуння дня вчорашнього...
Чим - феніксом із попелу
          чи попелом по вітру?
Я - купкою непотребу 
          чи джерелом улітку?....

Віночок

Я сплету для нас віночок

Із ромашок і фіалок.

ПрикріплЮ туди дзвіночок,

Незабудку і рум’янок.

 

Заплету в нього усмІшку

І частинку свого серця.

А також фантазій трішки

Й кольорових мрій стебЕльце.

 

З почуттів сплету віночок –

Хай ніколи він не в’яне.

В ньому кожен  пелюстОчок –

Символ нашого кохання.

Мысли - стрелы*

Они друг к другу ночью приходили… Их мысли - стрелы страсть соединит, Они в желаньях были очень смелы, Поток фантазий их объединит. В своих мечтах давно уже едины, И плен из грез над ними правит бал. Они в своей любви неотразимы, Они вступают в страсти карнавал. И нет нежнее тех прикосновений, И нет ведь слаще поцелуев тех, У них же вкус особых искушений, Они не знают слово в страсти – грех… И чувственность, с желанием сливаясь И разбавляя стоном тишину, Они неудержимо отдавались Два сердца вытянув в одну струну.

Може?

Може, це любов?

Може, це весна?

Хто із пут-оков

щастя виплітає?

Може, все це сон

келихом вина,

Що з весною в тон,

так думки спиває?

Чи торкаюсь хмар,

чи тону в морях?

Мов в полоні чар –

я не розумію…

То як ніч дощу,

то як день мій шлях…

Та не відпущу

ні на крок надію!

Буду з срібних рос

пити той нектар,

Що від сонця й гроз

налились бажанням…

Наяву чи в сні –

Але вище хмар!

Яскравіше зір!

Може, це кохання?