Новина велика весь світ дня одного
Перевернула на голову з ніг
Відкриттям професора старого -
"Інтелект штучний" створити він зміг.
Та не доробив до кінця свою справу,
Забрали машину, не чуючи його слова,
За це й поплатились - машини вчинили розправу.
Машини і люди - нещадна війна.
Машини - бездушні, люди - безсилі.
Фінал зрозумілий - усім кінець
Професор же той, чиї руки вмілі,
Не міг залишити все так, ввірвався терпець.
Він по часткам рвав свою душу
Вселяючи неї в звичайні ляльки.
Їх він робив. "Так правильно. Мушу"
Себе ж не щадив він тоді.
"Перший" з’явився та трохи не вдався,
В ньому ж була лиш частка душі.
Він розумний був, та всього лякався
Врятувати світ не міг один - ні.
"Другий" і "П’ятий" хоробрі вдалися,
Вмілі та вправні, до всього цікаві,
"Третій" й "Четвертий" - близнюки однолиці,
Геніальні у пошуковій справі.
"Шостий" - знання ситуації втілив
Він бачив малюнки та не все розумів.
В його "дурниці" мало хто вірив.
"Сьомій" жіночність душі всю відвів.
"Восьмий" був сильний і мужній,
Він "Першого" любив більш за усіх.
Та навіть всі разом не створили загін потужній.
А просто ховалися, виживали до пір отих
Поки не з’явився на світ "Дев’ятий"
Остання часточка професора душі.
"Другий" знайшов його, а потім "П’ятий".
"Другий" же щез у далені.
"П’ятий" став йому як рідний
"Перший" й "Восьмий" лиш застерегли
"Шостий" був дещо своєрідний
Тож "Дев’ятий" з "П’ятим" вдвох на порятунок "Другого" пішли.
Знайшли його вони у клітці у машини-звіра
Та не врятували, склалось так,
"Дев’ятого" цікавість погубила
Вчинив проступок він, що просто жах.
Прокинулась люта машина,
Що створює машини самостійно, як вона.
"Другий" - жертва була поки єдина
"Сьома" з’явилась в якості рятівника.
Вона з "Третім" і "Четвертим"
В бібліотеці час останній весь жила.
Вважали кожного із них вже мертвим
Там де влада "Першого" була.
Вони історії відшукали початки
Й змінити хід подій - то було завдання їх.
Так той у кого на спині була "Дев’ятка"
Об’єднав ляльок оцих усіх.
Вони спалили дім пекельної машини
Та та не знищена була сама
Й вийшло так що за лічені години
Й "Восьмий", й "П’ятий", "Шостий" пішли із життя.
І вже майже знищили вони технічне диво
Як зрозумів "Дев’ятий" - нищити його не вірно.
Товаришів, що за дні оці убило
Душі врятувати можна, як не звучить це дивно.
Й повернувся сам він до самого початку
В ту кімнату де й ожив.
Скриньку він знайшов з етикеткою "Дев’ятка"
Й тільки зараз він її відкрив.
Там професор, розповів усе докладно
По поличкам, так би мовити, розклав
Ох, не було б усе так складно,
Як би "Дев’ятий" це відразу взнав.
Та ще не все було втрачено даремно
Повернувся він до інших й їм все розповів
І діяти він вирішив самозабвенно
Себе - у жертву. Він же всіх підвів.
Та "Перший" вперше не злякався
В останню мить "Дев’ятого" він врятував.
"Дев’ятий" мужності набрався
Та швидко "джерело" дістав.
Машина в миті лічені стала купою металу
Й заплющила навіки червоне сяйво у собі
Ті, хто залишився померлих пам’ятали
Й цифри їм з’єднали в полум’ї.
Комбінацію увів просту "Дев’ятий"
Й душа за душею піднялися в небеса
Вчотирьох лишились сильно обійняті,
Під краплинами життєдайного доща ...