Була я незалежною і сильною,
Могла ж навік залишитись єдиною.
Лиш ти зміг срібні дверці відчинити,
Й зумів крилате серце приручити.
В твоїх руках, неначе полум’я, горіла,
Та ця шалена пристрасть крила обпалила.
Без неба й крил не зможе пташка жити,
Та не хотів чомусь цього ти зрозуміти.
Імлою гордість миттю нас покрила,
Й п’янким оманливим дурманом напоїла.
І серце зльодяніло від гіркої правди, -
Бо ми любов єдину втратили назавжди.
Буду у небі я лебідкою літати,
Й не зможе вже ніхто мене спіймати.
Бо крижаною феєю давно я стала,
Я ніжність без останку всю тобі віддала.
І не тобі тепер вірші я свої пишу,
Та синій погляд в серці назавжди залишу.
Не зможу більше я ніколи це тобі сказати,
Що буду одного тебе завжди кохати…