Про співтовариство

Поезія-це стан душі.У співтоваристві друкуються виключно авторські вірші.Ласкаво просимо до світу поезії!

Важливі замітки

Вид:
короткий
повний

Поезія сучасних авторів.

Мир напополам...

  • 02.11.09, 16:14
Пустинность людных улиц...
Молящий крик в назойливой толпе...
Я вижу много,сотни,лиц,
Но все они-совсем "не те"...
Холод от пустого взгляда...
Молчание ударит по ушам...
Нет...другого мира мне не надо,
Скрепить бы этот,что напополам...

Он ждал...


 

***************************************

 

Он ждал ее долго,

Он грезил о ней,

Казалось, что целую вечность.

Мечтал ненамного,

На несколько дней,

В ее окунуться беспечность.

 

Его восхищало

Сияние глаз,

Движений простая небрежность,

Изгиб ее тела

И женственность фраз,

Спокойствие и  безмятежность.

 

Когда уходила,

Он только хотел

Увидеть ее лишь минутку.

И лишь загрустила,

Он сразу летел,

Чтоб вспомнить веселую шутку.

 

Мельком любовался

Он нежностью рук,

И глаз изумрудных свеченьем,

Она выделялась

Средь массы подруг,

Была для него вдохновеньем.

 

Какая-то царственность

И простота

В ней так сочетались красиво,

И детская искренность,

И красота,

Кокетливость и игривость.

 

Он был ее другом,

Но думал о ней,

Боясь показать свои чувства,

Что любит ее

С каждым днем все сильней,

Считая все это безумством.

 

Но только она

С нетерпеньем ждала

Хоть раз разговор откровенный…

Подсела к нему,

Взглянула в глаза,

И просто сказала все первой…

 

Он был поражен-

Неужели сбылась

Мечта что казалась туманной,

Улыбкой сражен

Ее нежных глаз,

И вдруг оробел так нежданно…

  

Целуя его,

К нему подалась,

Сложив ему руки на плечи,

Его обняла,

Поняла- дождалась

С ним только стремясь в бесконечность…

 

**************************************

 

Дев’ять

  • 02.11.09, 13:58



Новина велика весь світ дня одного

Перевернула на голову з ніг

Відкриттям професора старого -

"Інтелект штучний" створити він зміг.

Та не доробив до кінця свою справу,

Забрали машину, не чуючи його слова,

За це й поплатились - машини вчинили розправу.

Машини і люди - нещадна війна.

Машини - бездушні, люди - безсилі.

Фінал зрозумілий - усім кінець

Професор же той, чиї руки вмілі,

Не міг залишити все так, ввірвався терпець.

Він по часткам рвав свою душу

Вселяючи неї в звичайні ляльки.

Їх він робив. "Так правильно. Мушу"

Себе ж не щадив він тоді.

"Перший" з’явився та трохи не вдався,

В ньому ж була лиш частка душі.

Він розумний був, та всього лякався

Врятувати світ не міг один - ні.

"Другий" і "П’ятий" хоробрі вдалися,

Вмілі та вправні, до всього цікаві,

"Третій" й "Четвертий" - близнюки однолиці,

Геніальні у пошуковій справі.

"Шостий" - знання ситуації втілив

Він бачив малюнки та не все розумів.

В його "дурниці" мало хто вірив.

"Сьомій" жіночність душі всю відвів.

"Восьмий" був сильний і мужній,

Він "Першого" любив більш за усіх.

Та навіть всі разом не створили загін потужній.

А просто ховалися, виживали до пір отих

Поки не з’явився на світ "Дев’ятий"

Остання часточка професора душі.

"Другий" знайшов його, а потім "П’ятий".

"Другий" же щез у далені.

"П’ятий" став йому як рідний

"Перший" й "Восьмий" лиш застерегли

"Шостий" був дещо своєрідний

Тож "Дев’ятий" з "П’ятим" вдвох на порятунок "Другого" пішли.

Знайшли його вони у клітці у машини-звіра

Та не врятували, склалось так,

"Дев’ятого" цікавість погубила

Вчинив проступок він, що просто жах.

Прокинулась люта машина,

Що створює машини самостійно, як вона.

"Другий" - жертва була поки єдина

"Сьома" з’явилась в якості рятівника.

Вона з "Третім" і "Четвертим"

В бібліотеці час останній весь жила.

Вважали кожного із них вже мертвим

Там де влада "Першого" була.

Вони історії відшукали початки

Й змінити хід подій - то було завдання їх.

Так той у кого на спині була "Дев’ятка"

Об’єднав ляльок оцих усіх.

Вони спалили дім пекельної машини

Та та не знищена була сама

Й вийшло так що за лічені години

Й "Восьмий", й "П’ятий", "Шостий" пішли із життя.

І вже майже знищили вони технічне диво

Як зрозумів "Дев’ятий" - нищити його не вірно.

Товаришів, що за дні оці убило

Душі врятувати можна, як не звучить це дивно.

Й повернувся сам він до самого початку

В ту кімнату де й ожив.

Скриньку він знайшов з етикеткою "Дев’ятка"

Й тільки зараз він її відкрив.

Там професор, розповів усе докладно

По поличкам, так би мовити, розклав

Ох, не було б усе так складно,

Як би "Дев’ятий" це відразу взнав.

Та ще не все було втрачено даремно

Повернувся він до інших й їм все розповів

І діяти він вирішив самозабвенно

Себе - у жертву. Він же всіх підвів.

Та "Перший" вперше не злякався

В останню мить "Дев’ятого" він врятував.

"Дев’ятий"  мужності набрався

Та швидко "джерело" дістав.

Машина в миті лічені стала купою металу

Й заплющила навіки червоне сяйво у собі

Ті, хто залишився померлих пам’ятали

Й цифри їм з’єднали в полум’ї.

Комбінацію увів просту "Дев’ятий"

Й душа за душею піднялися в небеса

Вчотирьох лишились сильно обійняті,

Під краплинами життєдайного доща ...

 

Ангел-хранитель

  • 02.11.09, 09:23


О, небеса, не прокляните

Я грешен, Ангелом меня и не назвать

Но я молю, меня поймите,

Попробуйте меня понять...

Моя история не совершена,

Но такова её скорей всего мораль.

Она в своём единстве искренне душевна

И в этом, может быть, и есть моя печаль...

Меня назвали Ангел-хранитель.

Я тот, кому дана душа на попеченье

Тот, кто бережет тела человека обитель

Но испытал я к душе другое влеченье

Да! Влюблён! Вы меня не судите...

Не каменное же сердце у меня

И если бы выбор имел, вы простите,

Отдал бы всё, что б коснуться её, хоть каплей дождя.

Что б взглядом её взгляд встретить,

Что б услышала мои она слова,

Что б мог я ей на всё ответить.

Я верю в то, что полюбила б и она...

Я верю в то, что счастливы мы были б вместе,

Её я б сделал точно таковой.

Во мне нет ни жалости, ни мести,

Во мне живёт только любовь.

Я умоляю, я прошу!

Не отбирайте хоть бы эту связь и нить,

Об этом я Вас искренне молю

Не в силах мне её забыть!

... Что ж, Ваш вердикт мне всё же ясен,

И вскоре забуду я обо всём.

Вы не поймёте, но для меня миг этот ужасен.

Разрешите хоть напоследок укрою я её своим крылом...

Що із тобою сталося,Вкраїно?..


Що із тобою сталося,моя Вкраїно?

Чи це настав сумний розплати час?

Чому вмирають діти безневинні?

Нещастя без упинку сипляться на нас...

 

Хто відповість - чому?Ніхто не знає.

Це кара Божа чи чиясь бездушна гра?

Ще від стихії ми не спам"ятались,

А вже до нас нова прийшла біда.

 

Як гарно ті філософи писати вміють,

Не бачачи нічого поза власним "Я".

І від пустих теорій їх серця черствіють,

Насправді  зовсім не колише їх чужа біда.

 

Чому така байдужість і жорстокість?!

З сльозами моє серце до небес взива.

Мутують душі і людська свідомість.

Апокаліпсису давно настала вже пора.

 

Що з нами буде і чого іще чекати?..

Питань багато - відповідь одна,-

І не в премудрих філософії трактатах,

А в Вічній Книзі вже давно записана вона...

 

Сладкий капкан*

  • 30.10.09, 22:25

Ты меня околдуй, укради,

Или запрячь за дверцей сердечной.

В свою душу меня ты впусти

Так хочу я услады вечной.

Ты теперь только мой талисман,

Я твоя заложница страсти

Я твоей любви океан,

Я люблю лишь тебя, не иначе.

Я тебе подарю поцелуй,

Околдую тебя своей лаской,

Для тебя я сладкий капкан

Я ведь счастье, любовь и удача!

*** *** ***


Уже осень с нами прощается,

Нас на год покидает она.

В серебристом снежинковом вальсе

Закружит нас скоро зима.

Грустно мне расставаться с осенью,

С ярко-рыжей весёлой листвой.

Буду небо лазурное с просинью

Вспоминать я студёной порой.

Запорошат метели белые

Все несбывшиеся мечты.

Лишь ночами из грёз разноцветные

Будут снится весенние сны.

Хеллоуин ]=)

  • 30.10.09, 15:57


Ночь настала, как же страшно.

Ведьмы на метёлках пролетают над головой.

Вампир проходит мимо, «позихает» сладко.

Вдали услышу волкодава вой.

Рыцарь безголовый проскакает рядом

И привидение на каждом углу.

Нечесть вся проводит взглядом

Я тоже вслед им посмотрю.

Но нет, не бойтесь это не кошмар

Это просто день такой календаря.

И не получите сердечный удар.

31-е же октября.

Хеллоуин (кельтов эт праздник),

Известен как "канун Дня всех святых".

Да, это тот ещё ужастик...

Который пугает нас, прежде живых.

Повсюду тыквы светят нам "глазами"-

"Светильники Джека". Прохожий держись.

И не пугайтесь когда за дверями

Услышите возгласы "Угощения иль жизнь!"

Добрий ранок;)

  • 30.10.09, 10:08


Я вранці прокидаюсь й збираюсь на роботу.

Перевірю пошту і вимкну Інтернет.

Помрію трохи про близьку суботу

Й наведу я знову ранковий "марафет".

Приблизно о дев’ятій приїду - не спізнюся,

Ввімкну я свій комп’ютер дістану з сумки телефон.

Своїм колегам я обов’язково посміхнуся

Й почну розбирати роботи, що вагон.

Перевірю знову пошту й закину трохи інфи,

При цьому зроблю вигляд, що в роботі вся,

А кошеня із Ворду з метеликом розсмішить -

Розбавить трохи рутину цього дня.

Введу я кілька цифр й відомість сформую.

Люблю свою роботу й руденьке Мікрософту кошеня

А подумки собі я літо намалюю

Й вихідні на сонечку. Не скоро... Та дарма.

Засне моя Мурка поміж документів,

Її я розбуджу й зверну роботу всю.

Приблизно десь о шостій зберуся я тихенько

Й додому я швидесенько піду.

А вдома вже розслаблюсь - мінус один будень

І спатки в одинадцять напевно я піду.

І знову вранці будильник мене збудить

Настане новий ранок, як я його люблю!

              

Всім доброго ранку!!! З пятницею Вас!;)

Звонок

  • 29.10.09, 15:36
Ты так близко и так далеко,
Ты смотришь на меня нежнейшим взглядом.
Ты даришь мне души своей тепло,
Когда звонишь, и шепчешь в трубку что ты рядом.
В мечтанье закрываю я глаза,
И в небо воспаряю над землею
И проплывают по до мною облака.
Ведь ты со мной, ты рядышком со мною!
С тобой дорогой жизни мы идем,
И к счастью лучезарному стремимся.
Я знаю точно, мы туда прейдем,
И на пути мы ничего не побоимся!
В руке вновь будет у меня твоя рука,
В твоих объятьях сердце радостно забьется.
Я знаю, солнце, жизнь со мною не легка,
Но ты со мной, ведь ты же мое СОЛНЦЕ!!!!