Про співтовариство

Поезія-це стан душі.У співтоваристві друкуються виключно авторські вірші.Ласкаво просимо до світу поезії!

Важливі замітки

Вид:
короткий
повний

Поезія сучасних авторів.

Не...

Не бачити, не чути і невтішно не намагатись повернути кожну мить, яка ще твоїм тілом пахне ніжно, яка ще твоїм дотиком сльозить… Не плакати, не мріяти, не знати про тебе жодних слів і жодних фраз, що серце заставляють розриватись від трепоту й бажання водночас. Не вірити, не кликати, не бігти за тінню, що нагадує тебе, а згодом сумувати безпросвітно разом з плаксивим місяцем з небес… Не дихати, не рухатись… щомиті вдихати всім єством цілунок твій… А потім клястись – більше...

Читати далі...

Зов сердца

[Приєднана картинка] Не дай мне, Господи, слова Твои предать, Когда терзают душу страх и боль сомнений. Ты в немощи моей дай силы встать. На сердце раны от бесчисленных падений. Не разрешай мне оправдания искать… Чем чище сердце, тем сильнее искушения. Не дашь Ты большего, чем я смогу принять. Без слёз и боли не бывает очищения. Я не спрошу “Зачем?” Не попрошу унять Солёные потоки покаяния. Себя в Тебе хочу по капле растворять. Чем ближе к свету, тем труднее испытания....

Читати далі...

Я подарю тебе глаза...

Я подарю тебе глаза Фисташкового колдовского цвета. Ты их не сможешь не узнать, Себе не признаваясь в этом. Я руки подарю тебе. Их нежности ты не измеришь, И той далёкой ворожбе В одно мгновение поверишь... Я душу разделю с тобой. И сердце - на две половинки. И ты прошепчешь: "Боже мой!" Со щек моих стерев слезинки. И кудри - тёплый шоколад - В руках твоих пусть заструятся. И ты ни в чем не виноват. И больше нечего бояться...

Вересень

[Приєднана картинка] Часу торкнулись насичені дні, Дощ прохолодний зі спогадів зник - Вересень знову всміхнувся мені, Цей невгамовний завжди мандрівник. Осені ніжної рідкісний дар ...

Читати далі...

Хто ти,людино?

Хто ти, сучасна людино? І чого в цім житті тобі треба? Живеш за законом тваринним, А хочеш дістати до неба. Для чого в цей світ ти приходиш? І що ти у ньому шукаєш? Чи, може, безцільно по землі собі ходиш, І лиш пустоту після себе лишаєш? А хто ідеалом в житті є для тебе? Сама собі стала царем ти і Богом. Кричиш, що у Ньому не маєш потреби, І вище за тебе немає нікого. Отямся! РозплЮщи засліплені очі! Хоч раз зазирни у зневолену душу. Ти слізних благань її...

Читати далі...

Я чекатиму…

[Приєднана картинка] Я чекатиму… твоєї радості, що в очах мов сонечко сміється, що немає ані меж, ні давності й виліковує за мить самотнє серце. Я чекатиму… твого лиш дотику, що легенько по устах сковзає і цілує плечі згубно-солодко, відкриваючи жадані небокраї. Я чекатиму… твоєї ніжності, що дарує смак натхненно жити, щоби знов розтанути у вічності із бажанням лиш тебе любити...

Не твоя

[Приєднана картинка] Моє літо – твоя зима. Твоє щастя – моя неволя. Моя радість – твоя журба. Моя вірність – не твоя доля. Твої очі – моя печаль. Моя посмішка – твоє минуле. Твої сни – мого серця вуаль, Та для тебе його я замкнула. В твоїй пам’яті слід моїх мрій. Голос мій – то твоЯ заборона. Погляд твій – мій прихований біль На останній сторінці альбому.

Любимые цвета - охра и медь

  • 07.09.10, 12:12
[Приєднана картинка]Любимые цвета - охра и медь, Покорны ей слова, послушны кисти. А загрустит - заставит онеметь. И бросив на асфальт эскизы-листья Желтогорячие,разрежет день На лоскутки,укроет небо тучей. И разобъёт себя на "О" и "Сень". Она,всегда привыкшая быть лучшей, Быть признанной красавицей, такой, Какую никогда не забывают, Сочтя себя ненужною, пустой, Тобой оставленною, зарыдает. Давай не станем, глупую...

Читати далі...

Любителям "воды"...

[Приєднана картинка] Творить добро - удел для мудрых духом, А не безумных в мыслях наглецов... Услышав об искусстве краем уха, Они несут поток ненужных слов... Им чужды ощущения разумных, Неведом так же перед Богом страх... Побольше бы собрать "оваций" шумных - Отсутствие ума в слепых глазах. Уймитесь вы уже в своем забвении, С собой боритесь и с реальным злом... Желаньем глупым изменить мгновение, Возможно наломать немало дров...Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Моє Натхнення

[Приєднана картинка] У Натхнення мОго сині очі, Неба літнього безхмарного синіші. Наче відблиск зоряної ночі, У житті вони для мене наймиліші. Це любові й пристрасті озерця, Від перлин і діамантів красивІші. У мого Натхнення щире серце, Що від полум’я буває гарячішим. Його руки – це кохання мого крила, Так приємно в їх турботу загортатись, І, немов на ніжності вітрилах, Їз Натхненням поруч вранці прокидатись.