Нынче стали – господа
- 12.10.11, 01:12
Были мы – товарищи –
Ели плов, хлебали щи…
Нынче стали – господа –
Жора есть, с баблом – беда!
5
Про співтовариство
Поезія-це стан душі.У співтоваристві друкуються виключно авторські вірші.Ласкаво просимо до світу поезії!Шукати в архіві
Важливі замітки
А КАК ЖЕ ВЫ БЕЗ ОСЕНИ-КРАСАВИЦЫ
- 11.10.11, 13:00
А КАК ЖЕ ВЫ БЕЗ ОСЕНИ-КРАСАВИЦЫ?!
 |
10
Обглоданное яблоко Планеты…
- 08.10.11, 23:43
О чём скорбим мы? – Помер Джобс,
В печали юзеры плодят комменты…
Плевать нам, что Земля – огромный гроб –
Обглоданное яблоко Планеты…
4
Нынче бесы гонят бесов
- 04.10.11, 20:56
Святы наши интересы
Также, как и наш закон!
Нынче бесы гонят бесов
Как никита-бесогон.
5
Откровение...
- 30.09.11, 06:51
Разбередил мою ты Душу, расстревожил... Ее ты пробудил и ,обнажив, Любовью ожил. Стал целым Миром, Воздухом ,Вселенной... Дышу Тобой и каждый миг бесценный... Поверь, что мне никто другой не нужен! Лишь Ты единственный согреешь в стужу... Тебе навек свою я душу отдала. Всегда...всегда...всегда тебе верна. Когда ты рядом и на расстоянии. Любовь Тебе дарить мое желание. Творить, писать, тепло дарить, сгорая... Вкушая в Небесах блаженство Рая... 15.06.11
5
Oсіння ніч
- 29.09.11, 15:20
У тебе ніч. Ти спиш і знову сниться тобі весна, заквітчана весна. Ну а на мене ніч осіння злиться, що не блукаю я у її снах. А я не сплю. Із ніччю у двобої то злюсь, то мрію… В голові бедлам… Якщо удвох не бути нам з тобою, то я хоч сни свої тобі віддам. І хай же ніч від мене відречеться, осіннім громом б’є мені в журбі, та я, допоки серце в грудях б’ється, весняні сни творитиму тобі.
15
Мысль мгновенна, из Огненного Мира.
- 25.09.11, 21:40
Мысль мгновенна, из Огненного Мира.
(с)
(с)**********************************
Мысль мгновенна, из Огненного Мира;
она легка, светла, летуча и тонка;
и не задержится в тебе она, пока,
ты мигом не запишешь. Это Лира,
возможно. И возможно здесь Её «рука»?!
******* / 22.09.2011 г. /
Вдохновил:
13
І знову сум
- 25.09.11, 20:59
І знову сум. Закрався у думки,
знайшов до серця двері потаємні,
які колись на відстані руки
ти не помітив. Чи занадто темні
були тоді осінні вечори,
чи просто не хотів ти помічати?
Байдуже. Знов вечірні кольори
співають небу осені сонати
і тихий сум мереживом снують
тоненькою струною так відверто…
А я немов мозаїку свою
щасливу мрію воскрешаю вперто.
А я люблю. Люблю і все! Хоча,
цих слів ти не чекав і не чекаєш,
а я люблю… Любов – це не свіча,
пробач, але із часом не згоряє…
знайшов до серця двері потаємні,
які колись на відстані руки
ти не помітив. Чи занадто темні
були тоді осінні вечори,
чи просто не хотів ти помічати?
Байдуже. Знов вечірні кольори
співають небу осені сонати
і тихий сум мереживом снують
тоненькою струною так відверто…
А я немов мозаїку свою
щасливу мрію воскрешаю вперто.
А я люблю. Люблю і все! Хоча,
цих слів ти не чекав і не чекаєш,
а я люблю… Любов – це не свіча,
пробач, але із часом не згоряє…
14
Розкажу
- 08.09.11, 09:35
РозкажУ тобі подихом вітру,
Тихим шелестом листя осіннього,
Різнобарвного серця палітрою,
Ароматом жоржини розквітлої,
Заспіваю тобі сріблом місячним,
Кришталевих зірок передзвоном,
Раннім небом, зорею заквітчаним,
СвітанкОвим повітрям прозорим
Про все те, на що слів не вистачить,
Те, про що розмовляють дУшами.
Діамантом кохання чистого
В серці твОєму сонце розбуджу я.
25
