Коли блукаєш ти в моїх думках,
нічна зоря тремтить як в лихоманці,
а вітер мрій танцює дикі танці
і цілий світ тоді в моїх руках,
коли блукаєш ти в моїх думках…

Коли цілунком дихаєш мені
у спину вітром, струшуючи листя,
зриваючи з очей сльозинки чисті,
я оживаю сонцем уві сні
і оживаєш сонцем ти в мені!

Коли приходиш ти у мої сни,
сідаєш на краєчку мого ліжка,
я п’ю до дна хмільну твою усмішку
і небо вмить стає мені тісним,
коли приходиш ти у мої сни.

Коли тобою плаче зорепад
роса сльози тремтить у павутинні,
і воскресають ніжності світлини,
напившись сил очей твоїх свічад
і знов тобою плаче зорепад…

Грусть истекает из меня….

(с)

*************************************

Грусть  убегает от  меня,

её  впитало  сине  море….

дорожка,  золотом  маня,

от  Солнышка, на  склоне  дня,

блистает в  волнах  на  просторе.

умчалась  с  волнами  печаль;

заботы, сброшены  с  плеча.

восторженно  взгляд  брошен  вдаль.

ушедшего  немного  жаль….

и  памяти  горит  свеча….

вдыхаю  воздух  с  ароматом:

сосны  и  кедра, моря, гор….

всё, как и прежде, как когда-то

прости  мне, море, виновата,

не  приезжала  до  сих  пор!

а  ты  прекрасно, как  и  прежде:

и  в  штиль, и в шторм, не описать!

весь  год  лелеяла  надежду,

когда  обнимешь  меня  нежно,

волною   станешь  целовать…

*******   / 24 августа  2011 г.   /

http://www.mypishem.ru/stihi/lirika-peizazhnaja/grust-istekaet-iz-menja.html

Чтобы привлечь к себе внимание….

************************************************

Чтобы  привлечь  к  себе  внимание,

избрал  он  «тему»  - на «заклание»:

«кто   есть   писатель   иль   поэт? –

слов   собиратель   иль   «эстет»?

вот  так, «великий»  наш  прозаик,

зевак  собрал  вокруг  и  «заек».

он   возмущался   и   сопел,

себя   «пиарил», между  дел.

а   наш   доверчивый   зевака,

чуть, было  не  полез  с  ним  в  драку.

и  как  бы, всё  ж, добил  козла.-

так, между  прочим, и без  зла.

в  пустом,  никчемном  разговоре,

пиарился  прозаик,  споря….

и  «выставил»  творение на  обозрение,

в надежде  на  всевосхищение.

читатель   чувствовал   подвох:

писатель был  не  очень,...  плох.

*******   /  28.08.2011 г. /

Любовь рождается на небесах,

Когда сердца ещё о ней не знают.

Мечтою звёздной отражается в глазах

Тех, кто её с надеждой ожидает.

 

Она приходит с вечности глубин,

По родству душ людей объединяя.

И к высоте непОзнаных вершин

Доверившихся в её руки призывает.

 

Любовь небесная спускается к сердцам,

Их светом нежности с лихвой переполняя.

Её сиянье узнаётся по глазам,

Она весь мир вокруг собою освещает.

 

Чтоб небеса с землёй соединить,

Пред алтарём Любовь детей своих венчает.

Кто ей сумеет верность сохранить,

Того всю жизнь она от бед оберегает.

 

Раскройте ваши души и сердца

Навстречу её искренним объятьям!

Примите дар небесного Отца,

В котором Он себя даёт познать нам.

Намалюй мені море, та так, щоб штормило.
Сильний вітер і гнівні пориви води…
А на березі ми. Вдвох малюємо крила
Й не змиваються хвилями їхні сліди.

А на березі ми. Не злякавшись негоди,
навстріч вітру босоніж по мокрих пісках,
міцно взявшись за руки, тамуючи подих,
біжимо і сміємось як діти в казках…

Намалюй мені море… Де гнатись не треба
За придуманим щастям, за мрію у нім.
Хай штормить і лютує роз’ятрене небо,
А ми вдвох… і нам все ніпочім, ніпочім…

А ми вдвох. Але ти не малюй, я благаю,
Нас у двох серед хвиль, наших вигадок мить.
Не малюй наших мрій. Я їх й так пам’ятаю.
Тільки море оте, що штормить, що штормить…

Твій запах розвіює ніч,
лишаючи слід на зап’ясті,
а дощ стукотить у вікні:
Не вдасться,
не вдасться,
не вдасться…

Та я й не тримала тебе,
не в цьому ж бо щастя й удача!
А дощ… дощ не знає про це
і плаче,
все плаче,
і плаче.

Любов не буває гріхом,
та як не грішити в любові?
Ненавиджу! Злюсь! Всім єством
чекаю тебе
знову,
знову…

Засну. А твій запах і в сні
чомусь на моєму на зап’ясті…
і дощ стукотить у вікні:
Це щастя,
це щастя,
це щастя…

У тиші нічній з тобою розмовляю:
лиш тобі одній,мила,довіряю.
Болі і образи зникають в цю хвилину,
серцем і думками я до тебе лину.
Ти відповідаєш мерехтінням зір,
але їх мовчання-голос твій,повір.
Мову ту незвичну легко зрозуміти,
якщо дуже-дуже цього захотіти.
Коли-небудь побачиш,що зірочка моргає,
то знай,що,може,милий з тобою розмовляє.