Співтовариство Поезія сучасних авторів.

Вид:: короткий; повний

Поезія сучасних авторів.

Ариаднынити

Чарiвна Лелека.

23.06.10, 19:05
мої вiршi, українськi казки дiтям

ПТАШИНI КАЗКИ.

**********************

ЧАРIВНА ЛЕЛЕКА.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

/ Українська казка /.

….... / завершення /

Та доти квiточки цвiтуть,

Поки дощi тi всe iдуть.

Цi квiточки такi чудовi !

Вони всi рiзнокольоровi .

I форми дивовижнi в них.

Як тiльки дощiк той затих,

Довкiлля дивним ароматом

Наповнюється....Треба знати

Той аромат,вiн має силу

Впливати на людину милу,

Що з серцем щiрим та вiдкритим,

Щоби наповнювати Свiтлом.....

Коли людина ця вдихає

Той дивний аромат,що має

Та кожна квiточка чудова,

Насiннячко де є основа ---

Небесної Лелеки Дар,--

Вона вiдтодi є господар

Життю своєму ТАМ i тут.

Людину ту Святою звуть.

От та людина набуває

Найбльшу силу;щастя має

Навiки! Та в усi вiки!---

Дар є Небес Лелеки ....

Той Дар не кожен набуває

А лише той, хто серце має

Вiдкрите,щiре;добру душу».....

Заколихав той Птах Танюшу.

Все буркотiв та бубонiв......

Тетянцi надихав вiн снiв......

******* / 8. 06. 2010 рiк /

/ далi буде /......

Коментарі: 13

Мэри_

Где ты?

23.06.10, 01:46
любовь, мои стихи, ожидание

Ну, где же ты?!!
Так много я хочу тебе сазать
Нежнейших слов. Хочу прильнуть губами
К твоим губам.Устала ждать...
Дни монотонно тянутся за днями...
Мне кажется, я, иногда, закрыв глаза,
Могу предугадать твои прикосновенья.
Друг к другу нас уже ведёт судьба.
Я подожду ещё чуть-чуть, ещё мгновенье.
И снова оживу! И снова полюблю!
И снова поднимусь над облаками!
С тобой... которого уже люблю...
И только счастье будет с нами.
Ведь мы смогли не растерять души тепло,
Мы умирали...
Но восстаем из пепла...
Два самых близких на Земле,
Ещё пока два незнакомых человека.
12.12.2009г.

Коментарі: 18

Oliviya

Погойдаюсь

23.06.10, 01:24
мої вiршi, мої думки

Опівночі підкрашу очі, губи
й на місяцеві полечу гойдатись,
бо там у небі гарно так, до згуби,
бо там від буднів можу заховатись.

І хай усі говорять, що я відьма,
І від моєї тіні хай втікають,
а я скажу вам, що я з ними згідна,
хоч місяця в кишеню не ховаю.

Протру його із зорями до блиску,
щоб відбивались у очах чарівно,
щоб чи далеко щастя, а чи близько
до мене привели його все рівно.

Я погойдаюсь з нічкою тихенько
і порахую зорі нашвидкоруч,
а раптом віднайде моє серденько
оту єдину, що з твоєю поруч.

Коментарі: 37

Мэри_

Зачем?

23.06.10, 00:36
любовь, мои стихи, одиночество

Зачем же душу обнажать?

Молиться, плакать, так страдать?

И видеть свет в твоем окне?

И верить – помнишь обо мне!

И почему сейчас молчишь?

В другие очи ты глядишь?

А я – очередной этап?

Зачем с душой моею так?

Мне жаль, что я одна из них,

Одна из множества других.

… Но все ж тоскую за тобой…

Ищу твою своей рукой…

С тоской смотрю в твои глаза,

О многом не могу сказать,

И лишь вздыхаю в тишине:

Все мысли снова о тебе…

10.11.2004

Коментарі: 9

Oliviya

Безсмертна

22.06.10, 23:03
мої вiршi, патріотична лірика

Знівечена до крові лезом гострим
своїх же прадідівських шабель і сокир.
І що там вороги – на них немає злості,
Вони лиш впевненості додають і сил.

А діти… Біль на серце каменем лягає,
як, замість стати втіленням твоїх надій,
вони сиру могилу власноруч копають,
щоб заживо похоронити тебе в ній.

Безумці! Вони досі й так не зрозуміли,
Що ти безсмертна, що нема таких могил,
які б вмістили твою душу й твоє тіло,
що величі твоєї не сховати крил!

Знедолена, але безсмертна рідна мово!
Співай невпинно колискову дітям тим,
бо раптом хтось хоча б єдине твоє слово
почує серцем, хай ще поки кам’яним.

Нещасна, та благословенна, мово рідна!
Вони опам’ятаються – і буде це не фарс,
бо що ми, люди, без свого коріння гідні? –
Лиш бути привидами і без роду, і без назв…

Коментарі: 44

К@ролиш@

Улица дождей*

22.06.10, 22:52
мои стихи

Забыты сны, мечты, терзанья, Забыта «улица дождей»… И стерты разочарованья, Что связаны с душой твоей. Разбиты стекла отчужденья, И вырван жизни смятый лист. Ушла с тропы непониманья, Исполнив с болью твой каприз. Я отпущу в забвенье чувства… В сердцах я разорву ту нить, Что так связала, ложно, грустно, Чтоб душу мне не бередить.

Коментарі: 34

Ариаднынити

Чарiвна Лелека

22.06.10, 19:00
мої вiршi, українськi казки дiтям

ПТАШИНI КАЗКИ.

**************************

ЧАРIВНА ЛЕЛЕКА.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

/ Українська казка /.

/ продовження /.....

Так от,коли вже пiдлiтав,

Лишилось мало сили. Мав

Вiдпочити. За для цього

Пригледiв деревце. А в нього

Багато гiлок , де кислицi”......

Тетянцi мариться,чi сниться?

Але все бачить! Все-все так,

Розповiдає, як той птах :

“Сиджу на гiлочцi ,дивуюсь

Та краєвидом тим милуюсь,

Навколо мене що вiдкрився.

Вiдпочиваю.Бо втомився.

Аж,раптом бачу : недалеко

Летить чудовий птах Лелека.

Летить у напрямку до Сонця.

А Сонце,начє в оболонцi

Яскраво- райдужного кола.

Та свiтло розлива навколо

Безкрайнiм морем-окияном.”

Дивує Птаха. З ним Тетяну.

Та, саме дивне,баче Птах :

Лелека тiльки зробить змах

Крилами,що блищать на Сонцi

I теж,як Сонце,в оболонцi ;

Вiдразу ж з крил летить навколо

Дощ дiамантовий додолу.

Крилами начє розсипає

Тi дiаманти. Їх вiн має

Неначе несчiсленну кiлькiсть.

Неперевершену красу.I Бiльшiсть

Тих дiамантiв попадають

В мiста,де люди проживають.

Та де пройде цей дощ чудовий,

Там розквiтають знову й знову

Чудовi квiти, дивовижнi!......

Так кожен день бува на тижнi .

******* / 8 .06. 2010 рiк /

/ далi буде /.......

Коментарі: 8

Электра

хочу)

22.06.10, 11:46

Хочу вновь умолять тебя о встрече,

хочу в последний раз поцеловать

еще раз повторить тот чудный вечер

и больше никогда не отпускать.

Любить тебя наверно буду вечно

и очень часто буду вспоминать

пусть это чувство длиться безконечно,-

ведь от него теперь могу летать.

Тебя прошу почаще улыбаться,

Прошу всегда счастливым быть

Пусть не судьба нам вместе оставаться

Зато мы знаем, как это - любить)

Коментарі: 12

Мэри_

Сон

22.06.10, 00:49
мои стихи, сон, стихи о любви

Ты приходишь в темноте,

Принося с собой туман,

Ветром нежным льнешь ко мне,

Я гляжу в глаза-дурман.

Шелест листьев песнь поет,

Унося в долину снов,

Лань, трепеща, воду пьет,

Светят в ночи очи сов.

Стелит ветер ложе нам

Из душистых трав…

Там прекрасно – ты есть там,

Боль мою уняв.

Ты меня с собой уводишь,

Унося мою печаль.

Отчего же лишь во сне приходишь?

Утром расставаться жаль…

29.01.1998