Ти не думай, що я здалася....

Що летіти забракло сили..

Я втомилась шукати щастя.

Може, я вже і так - щаслива?..

Чому не озираючись пішла???

Ти думаєш, що краще щось знайшла???

Я просто не пробачила тобі,

Що ти ЖИВЕШ, а я вже НІ...

***

Ти не журись, що пропадаю...

Хоча... Звідкіль такі знання?

Тож поки тихо помираю

Ти думай, що щаслива я...

Не чекай, я таки не прийду.

Хай простою всю ніч під дверима -

Не постукаю і не зайду.

( Буде вічністю кожна хвилина).

 

Не чекай. Я таки не прийду.

І хай серце до тебе - щоночі,

Випадково зустрівши повз мовчки пройду.

Закусивши губу і ховаючи очі...

       

     Відпущу голубку в небо -                

     Полетить!      

     Їй назустріч мрії треба...                

     Хай щастить!      

     Там вона розправить крила...               

     Без жалю      

     Відпущу туди, де милий,                

     Бо люблю...      

     Насолоджуйся пташино,                

     Не журись!      

     Тільки час сплива невпинно,               

     Подивись!    

     Любу звісточку із краю                

     Принеси,      

     Хай річки допомагають                

     Та ліси!      

     Знай, вода втамує спрагу -                 

     Відпочинь,      

     Подарує най відвагу                

     Верби тінь...      

     Ти лети моя маленька,                

     Не спинись,      

     Та від милого серденька                

     Повернись!             

Посмотри, как мерцают звёзды –

Свет Вселенной, жемчуг небесный.

Это Ангелов чистые слёзы,

Отголосок любви сердечной.

 

Посмотри, вон звезда упала.

В чьё-то настежь раскрытое сердце,

Что так долго её искало,

Не могло на земле согреться.

 

Золотым заветным желанием,

Исполненьем мечты серебристой,

Яркой вспышкой в глубинах сознания,

Неудержным потоком чистым.

 

Ощути со звездой слияние,

Все запреты сними и преграды.

Ты частичка любви в мироздании,

Дай же волю душе крылатой!

                                                   З МIСЯЦЯ--- ДУША КОТЯЧА !

 *****************************************

1.

/ Українська казка /.

Ходить котик бiля хати....

Кличє дiток : спать лягати.

Ось вiн на порiг присiв,

Казочку замуркотiв.....

“На Землi нiхто не знає,

Що котячє плем”я має

Свiй окремий , власний дiм

Як i люди ! Рiч у тiм ,

Земна куля — дiм людини,

Та всiлякої тварини ....

Тут з'являються на свiт

Людськi душi , звiрiв......Кiт--

Вiн планету власну має !

Звiдти ж i душа злiтає

До людей-- на Землю цю.

Всих котiв ! --Вiд мiсяцю !

Души майже всих котiв !

Звiдти теж й я прилетiв .

Ось, ти , мабуть , помiчаєш,

Що коли котiв ти маєш,

То поводяться вони

Лише так, як хочуть самi .

Що кiт хочє , то й i робить !

Куди хочє — туди й ходить.

Не за нАказом людини

Вiд мишей звiльня хатини .

То ж собака —друг людини !

Пiдкоряється тварина

Чоловiчому наказу --

Викона приказ вiдразу !

А коти —тi вiльно ходять :

То уходять, то приходять

Лише самi , як захочуть !

Сплять у день, полюють в ночi”. ....

******* / 4.07.2010 р. /

                                / далi буде /.....

Ось  який  гарненький  "лунетянин"

http://photo.i.ua/user/697604/158961/3884003/

Дякую  за  фото !!!

Я загубилася у світі
Шукаючи тебе повсюди,
Я загубилася у світі
Лиш бачачи тебе здаля,
Я загубилася у світі,
Бо стежки йдуть в нікуди,
Я загубилася у світі,
Бо поряд знов тебе нема.
Я загубилася, коханий,
Знайди мене, молю,
Я загубилася в чеканні,
На роздоріжжі знов стою.

А ты ночами плохо спишь, Ты куришь много и молчишь, С любимой музыкой грустишь, Себя ругаешь: Что за жизнь? Тебе печально, больно, гадко, О ней мечтаешь ты украдкой, Что слабым был, не удержал,  Ну, разве в ней был твой финал? Она твоей быть не желала… Ну, неужели женщин мало? Нет. Ты хотел ее одну! Тебе нужна, но почему? В ней видел смысл всей своей жизни, Да брось ты! Что это за мысли? А может смысл, что отказала? Других имел, но в сердце драма! А недоступность искушала, Во снах спешил, но тебе мало. Хотел ты к сердцу прикоснуться, Остаться в нем и с ней проснуться. Но жизнь порой ведет свой счет… Остановись. Не делай ход! Ведь безответная любовь Нас губит всех, само собой…

Я  часто згадую у снах

Ті безтурботні дні дитинства.

Як засинала в мами на руках,

Як примірЯла її пЕрлове намисто.

 

Скільки тепла і ніжності в очах

Та в її серці материнському вмістилось.

У світлій радості чи у негожих днях

За нас, рідненька, ти завждИ молилась.

 

Мою тривогу і мою журбу

Навіть на відстані ти серцем відчуваєш.

З твоїм благословенням по житті іду,

А ти, голубонько, завждИ мене чекаєш.

 

Прошу, пробач мені за кожную сльозу,

Що через мене ти в житті своїм пролила.

Ти ясним сонечком в негоду і грозу

Серед житейських бурь мені світила.

 

Пробач за ту всю біль, що в дні розлук

Душею ти зі мною розділила.

Торкаюсь я вустами твоїх рук,

Якими ти мене не раз благословила.

 

Сказати, як люблЮ тебе, забракне земних слів.

Всю вдячність серця я своЮ тобі приношу.

Для твого серденька лише погожих днів,

Здоров’я й миру я щоденно в Бога прОшу.

А КТО СКАЗАЛ, ЧТО ЭТОТ ДОЖДЬ-- БЕДА ?!

*************************************************************

А кто сказал,что этот дождь – беда,

Когда на Землю посылается Небес вода?!

Быть может,этот ливень смоет гнев людской

И восстановит равновесие, покой ?!

Возможно, люди после этого дождя

Поймут Указы Свыше,что ТАК жить нельзя!

Так Небеса пытаются гасить пожары злобы!

А после ливней—засухою , чтобы

Нам показать, что равновесие нарушено.

И нашим гневом, злобою иссушено

И уничтожено посевы--плод человеческих трудов.

Вот результат агрессии людской каков !

ВСЕ справедливые Законы у Природы !

Хорошей ожидаете погоды ?

Вы сами же и есть её творцы !

И нарушаете Гармонию, о, «мудрецы» !

Что можем мы привлечь агрессией своей ?

Лишь Хаос из Пространства ! У людей

Нет понимания Причин того

В Природе, с ними происходящего.....

Всё ропщут, хают Небо и своих Богов .

Агрессией же Хаос привлекают.--Результат таков.

Закон Магнита действует всегда

Незыблемо ! И, коль пришла беда,

Стихии, вдруг, разбушевались ---

Без урожая, крова многие остались,

То следует задуматься : а ПОЧЕМУ ?

За помощью же обращаться не к Нему!

Наделаем «делов» мы сами,

А после, помощи у Бога просим с Вами.

И если бы ни засуха, ни ливень этот ,

Агрессией взорвали б мы Планету !

Бедою меньшею --беду предотвратить большую

Удастся, урезонив злость людскую !

Выходит : засуха иль ливень этот

Нужны для равновесия !Чтоб сохранить Планету !

******* / 2.07.2010 г. /