Про співтовариство

Поезія-це стан душі.У співтоваристві друкуються виключно авторські вірші.Ласкаво просимо до світу поезії!

Важливі замітки

Вид:
короткий
повний

Поезія сучасних авторів.

Не треба


Для усмішки не треба так багато,

Для радості не треба зір озерце, –

Лише навчитись миті відчувати,
Що стукають із ними в наше серце.

Для струн душі смичка із чар не треба,

І магій слів не потребує щирість,
Із них весь світ малює пісню неба,
Із них життя складає слово «милість».

Для щастя зайві барви веселкові,

Не треба подарунків для кохання,
Вони самі – великий дар Любові,
Лиш берегти їх треба як востаннє.

Обніми мене, обніми...

Обніми мене, обніми
мрійним подихом долі-осені,
поцілуй мене, пригорни
і зігрій у долонях своїх.
Хай ридають дощі слізьми,
що печаллю і смутком зрошені,
та всміхатимусь я крізь них,
взявши радість в очей твоїх.

Обніми мене, обніми…

Як же добре з тобою дихати!

Забуваю про все на мить
і лечу, куди мрія зове…
Посміхнись мені й позови
У шалені любові вихори…
На край світу піду… лиш ти
Обніми й позови мене!

Осінній мотив


Знову осінь за моЇм вікном

Золотисте листя розкидає.

Хризантемами уквітчана любов

В вальсі вересневому кружляє.

 

Десь далеко в синій далині

Чути ніжну пісню колискову.

Осінь золота наспівує мені

Кольоровий свій мотив любові.

 

Я в тій музиці небесній розчинЮсь,

До краЇв наповню нею своє серце.

В дощову симфонію ввіллЮсь,

Хай в тобі вона коханням відгукнеться.

 

Цю мелодію осінніх мрій

Я подарувати тобі хочу.

У душі закоханій твоїй

Цей мотив нехай відлунює щоночі.

Не терзай мое сердце словами...

                      Не терзай мое сердце словами -

               О несбыточном помню всегда...

               Не угасло в душе это пламя,

               Что из шутки возникло тогда.

               Я лишь только прошу - не касайся

               Этих струн, что устали и спят,

               Наигрались они! Не пытайся

               Вновь звучанье найти наугад...

               Не смогу я молчать как и прежде,

               Ты же знаешь и в этом итог,

               Не давай лишний повод надежде -

               Безысходности новый виток...

Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Не пиши


Не пиши мне писем из лета,

Когда осень стоит на пороге.

И не жди от меня ответа,

Все к тебе перекрыты дороги.

 

Не бросай обещаний на ветер,

Мне давно они не интересны.

Не нужны мне твои советы,

Для других сочиняй свои песни.

 

Не пиши … Не тревожь моё сердце.

С ярко-рыжей осенней листвою

Мишура твоих слов разлетится,

Дождь холодный грёзы размоет.

 

Из осколков разбитых судеб

Ты не сложишь мозаику счастья.

Больше лета у нас не будет,

Не хочу я в него возвращаться.

 

Даже если костры ты потушишь,

То разжечь их опять не старайся.

Если чувства чужие разрушишь,

Ты над ними мосты возводить не пытайся.

Желтые хризантемы

Я хочу вдыхать запах цветов хризантем, Этих желтых, красивых, осенних поэм, Я не знаю красивей, нежнее цветка, Аромат так пьянит, меня сводит с ума. Для меня это солнце в осенний денек, Я люблю этот запах – ты цветок огонек, Как всегда ты мне даришь огромный букет С ними я расцветаю, вот осенний привет!

Я знаю*

Анимашки Романтические, картинки Романтические

Горячо! Я знаю… Прикоснись! Сгораю… Ты шепнешь, родная, Я с тобой летаю... Не держи так крепко, Наша жизнь рулетка, Кто на кон поставил Проиграл! Исправил? Улететь бы к свету, Только крыльев нету, Обманулась, знаю, Что ж ты жизнь такая… В чем печаль? В чем радость? В сердце, что осталось? Вера в нас с тобою… Венчаны, судьбою!

Вишиванка




Щедра осінь барви із світанку
По орнаменту прошиє чарівні,
Щоб вквітчати блиском вишиванку,
Що матуся вишила мені.

Буде гріти знову вона серце,
бо не просто в вишивці нитки –
в ній тепла батьківського озерце,
і молитви мамині, й думки.

Береже та вишиванка вічну
Мамину любов таку святу.
Одягну її, в волосся стрічку
І калини китяги вплету.

Босоніж пройдуся по стежині,
Що колись ховалась між пшениць
І сплету вінок з волошок синіх –
Найніжніших поля чарівниць.

Як же добре серцем відчувати
Обереги рідної землі!
Не дарма навчились вишивати
Вишиванки наші матері…

*** *** ***


Кого у снах тепер ти зустрічаєш?

Що у своЄму погляді ховаєш?

Я оправдань вже слухати не хочу,

Мовчи…Про все сказали твої очі.

 

У глибину душі хотіла зазирнути,

Та слів облудливих я не бажаю чути.

МоЄму серцю не потрібна ця розмова,

Хоч назавждИ в нім залишИвся слід любові.

 

Хай тільки слід, не буду я благати,

І не потрібно нових зустрічей шукати.

Ми відпустили почуття у морок ночі.

Не повертай їх, дай забути твої очі…

 

Переменно

Растревожит она твои мысли И подарит чарующий взгляд, Просто вы так во многом похожи, Хоть и жизнь у вас вся не впопад… Ты придешь, а ее уже нету, Она вспомнит, а ты вдруг забыл… Переменно бросая монету От любви свое сердце закрыл. Она снится тебе каждой ночью, Ну а ты ей мерещишься днем, Она снова подарит заочно Ощущенье, что быть вам вдвоем. Ты о ней все грустишь и скучаешь И поэтому так полюбил! Ту, которую в мыслях желаешь, Ту, с которой ты счастлив бы был!