начало                                                       

Он — черный ангел, ангел духовной смерти человека. Он — источник всех разрушительных эмоций людей, таких, как страх, гнев, ревность, зависть, жалость к себе, обида и т. д. Энергия страстей, которую он разливает вокруг себя неприятна до отвращения: жажда власти, ненависть к каждому, кто хоть в чем-то превосходит его, неукротимый эгоизм, неконтролируемая жажда удовольствий, удовольствий во что бы то ни стало, удовольствий любой ценой.

Но, не забудем, он — один из девяти богов, сошедших на Землю. И хотя он черный ангел, ангел духовной смерти человека, он необходим в мире, в котором мы живем. В этом мире все делится на противоположности: черное и белое, доброе и злое, прекрасное и безобразное. Кроме того, мы живем в бесконечном ритме: день—ночь, молодость—старость, жизнь—смерть... Хорошо это или плохо — трудно сказать, ведь мы не знаем, как устроены другие миры. Мы пока что застряли в этом мире и, похоже, не выберемся из череды перевоплощений, смены цивилизаций до тех пор, пока что-то не усвоим и чего-то не сделаем в этом мире. [ Читать дальше ]©

начало                   

Гор — наиболее гармоничный из всех мужских архетипов. Он готов прислушиваться к советам мудрых и старших, умеет быть настойчивым и мужественным. Он способен смирить себя, приглушить свои амбиции, пойти на компромисс.

Гора подпитывают природными энергиями Хатор и Нефтида, Исида и Тот дают ему энергию знаний. Осирис, казалось бы никак не участвует в судьбе сына, однако именно он дает ему энергию высшего, духовного начала. А как же выглядит мужчина с ведущим архетипом Гора? [ Читать дальше ]©

- Как это – не было? - спросила я внезапно севшим голосом, - Совсем, что ли? Да у вас ошибка тут, в картотеке, посмотрите лучше!!
- Никак нет, - пожилой Ангел улыбнулся снисходительно и поправил очки в круглой оправе, - У нас тут все записано, все учтено, опять же, все под строгим оком Сами Знаете Кого. У нас за должностное преступление знаете что? – физиономия Ангела посуровела, - Про Люцифера слыхали? То-то. Моргнуть не успел – скинули. «Оши-и-ибка». Скажете тоже…

[ Читать дальше ]
 

начало                                  

Анубис — сын Осириса и Нефтиды, сын сияющего и блистательного бога и земной непритязательной женщины. Он рос в условиях, когда его отец был убит и повержен, а его мать отказалась от него, спрятав сына в болотах Нила, дабы ее муж Сет не обрушил свой гнев на ребенка Осириса.

Затем он был пригрет Исидой, богиней любви и света. Вместе с Исидой он жил не во дворце. Он разделил с ней скитания и поиски отца, необходимость скитаться и таиться — все это развило в Анубисе душу, чуткую к чужим страданиям. Анубис – борец со злом. Он тонко чувствует: присутствие зла (то есть энергий Сета) в душах людей. Его цель – помочь людям изгнать зло из своих мыслей, чувств. Анубис хорошо знает, что если сердца людей наполнятся светом, то тьма правления Сета растает и вновь настанет эпоха Осириса, эпоха порядка и справедливости.[ Читать дальше ]©

НАША РЕАЛЬНІСТЬ Є ПРОСТО МАЛЮНКОМ НА ПАПЕРІ ( відповіді на коментарі та запитання) Цитата: «Для де-інсталяції обмежувальної програми у нашій свідомості, необхідно зробити три кроки. Перший крок – взнати, що це можливо, та захотіти цього. Щось всередині нашої свідомості опирається визнанню духовної природи реальності.» Коментар (Коринфянин): « в самом деле, ОЧЕНЬ ВАЖНО узнать и захотеть, что есть "духовное самоосознание". Хотя это вовсе не есть не только достаточное, но даже и не необходимое условие.  Это будет просто частью  эрудированности.» Усі ми знаємо, що десь там у світі є щось невідоме. Доки це знання є тільки інтелектуальним, тобто відірваним від нашого тіла, та наших почуттів, воно залишається частиною ерудованості. Це знання є формальним, бо не зачіпає нашої середини, не міняє нас кардинально,  не впливає на  життя. Взнати, що це можливо, та захотіти цього, означає відкритися знанню, дозволити йому доторкнутися нашого тіла, впустити у себе його пробуджувальну енергію.   Але:  "Щось всередині нас опирається визнанню духовної природи реальності.» Оскільки нас виховали матеріалістами, ми знаємо, що: - ми усі живемо у матеріальному світі, - ми самі є матеріальними істотами, - наша свідомість виступає єдиним віддзеркаленням світу, єдиним вікном у Світ, а значить, єдиним інструментом нашого виживання. Сама думка про те, що необхідно змінити свою свідомість, викликає у нас здивування та недовіру . Ми впевнені, що з нашою свідомістю усе в порядку. Єдине, що ми допускаємо,  це змінити своє життя: - матеріально (змінити обставини життя: роботу, місце проживання), - соціально: ( зайняти високий соціальний статус), - емоційно: (знайти кохання, друзів). У колі цих трьох сценаріїв обертається уся культура, мистецтво, а з ними й ми самі Так от, впустити в себе нове знання, означає допустити, що усе увесь наш світ є просто виставою,  що  наша реальність є просто малюнком на папері, який можна проштрикнути парасолькою. І коли ми допускаємо це, нас нарешті ТОРКАЄТЬСЯ ЕНЕРГІЯ СПРАВЖНЬОЇ РЕАЛЬНОСТІ – ми відчуваємо поклик, та починаємо свій пошук. Цитата: Наступний крок - пошук нових знань. Більшість людей, зацікавившись духовною стороною світу, поринають в езотерику. Насправді, езотерика є досить бурхливим потоком, у якому дуже важко зорієнтуватися, та виплисти на чистий простір духовної реальності. Коментар (Коринфянин): "Эзотерика" потому так и названа, что есть СКРЫТОЕ ЗНАНИЕ. И в него просто так не "нырнешь". А то, во что ныряют большинство из "заинтересовавшихся и захотевших" - это обычная эКзотерика. Т.е. псевдоэзотерические знания, которые как раз и открыты для праздно интересующихся. Зацікавившись містичною стороною Світу ми починаємо шукати приховані від нас знання. Розпочавши свій пошук, ми натикаємося на цілий океан різноманітної інформації, у якій не здатні зорієнтуватися. Зневірившись у спробі розібратися у цьому самотужки, ми шукаємо людину, яка здатна навчити. Я також, у свій час  довго шукав вчителя. Шукав, і нарешті таки знайшов його. Але знайшов зовсім не там, де очікував знайти. Я шукав його ззовні, серед людей а він, як виявилося, завжди був поруч, всередині мене самого.   Справжній вчитель знаходиться всередині нас самих  - ПОГОДИТИСЯ З ЦИМ  НАМ ДУЖЕ ВАЖКО. Усіх нас привчили ставитися до себе погано, усвідомлювати себе недосконалими, та тим самим, відмовлятися від Внутрішнього Вчителя. Нас примусили ВІДМОВИТИСЯ ВІД СЕБЕ САМИХ.  Відмовившись від своєї містичної природи, ми перетворилися у штучну посудину, яку соціум наповнив матеріалістичним світоглядом та матеріалістичними цінностями. Це процес відбувається  на тлі нагнітання у свідомість людини страху та невпевненості. Страх необхідний - він породжує у нас прагнення до соціального самоствердження, та примушує самовіддано виконувати роль соціального гвинтика. Люди, яких примусили повністю відмовитися від себе, прийняти матеріалістичні цінності, та розчинитися в них, виглядають плоскими, нібито вирізаними з картону. Ще дітьми, під час навчання у школі, вони не опиралися соціалізації (засвоєння соціального досвіду) та погоджувалися із своїми вчителями. Це, в першу чергу, відмінники, чи просто конформні діти.

З іншої сторони, були діти, які відчували неприродність нав’язаного їм бачення світу, оскільки всередині себе вони мали щось справжнє, що відчувало усе інакше. Вони опиралися соціалізації, конфліктуючи з дорослими, аби зберегти та відстояти себе.

Таких дітей соціум намагався підкоритися, іноді - зламати . Саме з таких дітей, що не втратили зв’язок із своєю сутністю, виросли дорослі, які є глибокими. Зовнішньо такі люди так і виглядають – глибокими. Вони є сильними, цікавими у спілкуванні, наповненими життєвою енергією. Цитата: Останній крок найважливіший: зайняти чисту позицію очікування (нагадаю, що позицією називається ставлення людини до світу, до інших людей, до самої себе) Запитання (Little Love): чи можна зробити третій крок роблячи другий?Тобто, як можна завмерти в очікуванні якщо ти все одно шукаєш? Для того, щоб вижити у світі, нас навчили діяти: Необхідність діяти виходить із припущення, що навколишній Світ – мертва матерія, і вижити можна тільки через діяльність. З позиції духовного світогляду,  Світ - живий. Тоді, замість діяльності, ми можемо довірити проблему нашого виживання живому Світу. І коли це відбувається, наше життя змінюється. Торкнемося тільки одної якості цієї переміни - процесуальності.

Процесуальність світу та людського життя розглядає процесуальна психологія. Світ, з її позиції, є процесом, потоком речей та подій, який сам по собі рухається у належному напрямку.

Людина здатна відчути цей потік, та підкоритися, віддатися йому. У цьому випадку її життя набуває якості процесу: усе, що з нею відбувається втрачає буденну хаотичність та стає частинками цілісного гармонійного руху людини у Світі.

Саме у такому розумінні, ми можемо спокійно сидіти на березі річки, знаючи, що по воді до нас пливуть подарунки - все, чого ми бажаємо для себе від життя.

Щоб таке відбувалося, ми маємо впустити у себе нове знання, відкритися живому Світу та встановити з ним зв'язок.

Це не означає, що ми відмовляємося від діяльності. Вона стає більш активною. Ми починаємо діяти не тільки тому, що вимушені, а тому, що процес діяльність все більше дарує нам радість.

З Повагою,…

начало                                     

Архетип Тота — это архетип мудреца, знающего, чувствующего, что жизнь преходяща, но есть Вечность и можно в этой жизни приблизиться к Вечности, заглянуть в ее глаза. То, что ты там увидишь, не сравнимо ни с одним земным удовольствием. Великий китайский мудрец Лао-Цзы писал: «Ты ищешь праведности. Совсем не надо стремиться так усердно, иначе никогда не достигнешь истинной мудрости».

Стремление к порядку, к размеренности, к движению без суеты, к вечной гармонии мироздания— вот энергия Тота. Все что он делает, он делает на века, время для «его не имеет значения. Он во всем стремится к совершенству: совершенство линии, совершенство формы, идеальный порядок—веж в полной гармонии. Если что-то сделал Тот—будь то произведение искусства или полочка на кухне, — поверьте, вы не останетесь равнодушными — это будет здорово! Это будет совершенно, и это будет жить долго. [ Читать дальше ]©

Хиромантия, тест по руке Результаты теста:

[ Читать дальше ]

начало

Главная задача мужской кармы — это действие, деятельность, созидание. Осирис — это архетип, который реализует свою земную мужскую задачу без особых проблем, ему все дается легко, он не страдает инфантильностью. Это активный мужчина, в нем бурлят яркие янские энергии, это мужчина, который больше всего похож на мужчину. Он наиболее гармоничен, но это вовсе не значит, что он некое собрание идеальных качеств, вовсе нет. В нем есть все! И всего в меру!

Как Анубис, он может быть романтичным, писать стихи и желать избавления человечества от всех болезней. Но долго пребывать в заоблачных далях и в закоулках человеческой души он не в силах. Его распирает жажда действия. [ Читать дальше ]©

Даосская притча

Однажды к Птице — Хранительнице Чёрного Камня обратился за советом юноша, решивший пойти в обучение к знахарю. Выполнив положенный ритуал приветствия и оказав Птице положенные знаки внимания, юноша обратился к ней со следующими словами:

— О, Мудрая Хранительница Камня, в жизни так много прекрасного и доброго, но ещё больше уродливого и отвратительного. С раннего детства я мечтал стать учеником знахаря и научиться врачевать людские пороки и недуги, но с рождения я не могу преодолеть в себе отвращения ко всему грязному и некрасивому. Что мне делать, ведь став знахарем, я вынужден буду каждый день сталкиваться с тем, что сейчас кажется мне отвратительным? Как мне преодолеть отвращение и страх?

— Прекрасное не всегда содержит в себе доброе начало, а добро может творить злые дела, — сказала Птица. — Люди любят выдавать желаемое за действительное, искажая при этом истинную картину мира. Чтобы развеять твои сомнения, я расскажу тебе старую притчу…

И Каменная Птица начала свой рассказ:

Однажды столичный чиновник, долгое время не покидавший свой дворец, все помещения и двор которого содержали в идеальной чистоте сотни слуг, вынужден был по делам службы отправиться в провинцию. Дорога была долгой и опасной. На пятый день пути стая голодных волков набросилась на чиновника и его свиту. Слуги и телохранители в страхе разбежались, оставив своего хозяина одного. Целую ночь, не разбирая дороги, пробирался чудом уцелевший чиновник сквозь лесную чащу. Утром измученный, в разодранной одежде он случайно наткнулся на убогую хижину — жилище старого даоса и попросил у отшельника приюта и пищи. Позавтракав и немного успокоившись, чиновник пришёл в себя и оглядел жилище даоса. Оно показалось ему убогим и грязным. Вдруг чиновнику стало нестерпимо жаль себя, и он начал громко сетовать на свою судьбу.

— Кто бы мог подумать, — жалобно говорил чиновник, — что человек моего положения окажется когда-либо в столь непотребных условиях, в таком грязном и убогом жилище! Кто бы мог подумать, что этот человек будет вкушать скудную пищу, приготовленную грязными руками оборванца-отшельника!..

Услышав такие речи, даос рассмеялся и сказал:

— На свете не бывает грязного или чистого, а есть лишь вездесущее и всенаполняющее, которое породило два начала, создавших всё остальное. Поэтому следует опасаться лишь того, что содержит в себе яд и болезни или таит другую угрозу, а если кто-то убивает моего врага или другим способом спасает мою жизнь, мне безразлично грязные или чистые у него руки. Что же касается тебя, то даже в своём чистом и красивом дворце ты дышишь воздухом, в котором оправляются птицы и который наполняют зловония болот; пьёшь воду, в которой умирают и разлагаются рыбы и водоросли и, конечно же, с удовольствием ешь растения, подкормленные навозом. Так стоит ли испытывать отвращение к тому, что естественно и от этого казаться себе несчастнее, чем ты есть на самом деле?

Запитання: якщо програму з комп'ютера видаляють
шляхом деінсталяції, то як видалити обмежуючу свідомість "програму"?

Відповідь: під дією обмежувальної програми, нашу свідомість починає "глючити".
Спочатку ми втрачаємо радість життя, потім виникають розчарування, потім:
депресії, чи хвороби. Люди думають, що і розчарування і хвороби є нормальними, природними явищами, що, так і має бути, що  це і є справжнє доросле життя.

Насправді: і втрати радості життя, і  хвороб - можна запобігти.
Як?
Зрозумівши, що проблеми, депресії та хвороби несуть у собі можливість змінити життя, і у цьому сенсі вони є дарунками Живого Світу кожній людині.

Для де-інсталяції обмежувальної програми у нашій свідомості, необхідно зробити три кроки.

Перший - взнати що це можливо, та захотіти цього. Щось всередині нашої свідомості опирається визнанню духовної природи реальності. Так діє сама обмежувальна програма.

Наступний крок - пошук нових знань. Більшість людей, зацікавившись духовною стороною світу, поринають в езотерику. Насправді, езотерика є досить бурхливим потоком, у якому дуже важко зорієнтуватися, та виплисти на чистий
простір духовної реальності.

Останній крок найважливіший:  зайняти чисту позицію очікування (нагадаю, що позицією називається ставлення людини до світу, до інших людей, до самої себе):

В одній з попередніх бесід ми наводили приклад людини, яка сидить на березі річки та дивиться на воду.
Ця людина знає, що по воді пливуть до неї подарунки - все, чого вона бажає для себе від життя.
Вона знає, що подарунки вже існують, що вони вже належать їй так само, як і ріка,
адже це річка є її життям.
Не потрібно переживати, метушитися, пришвидшувати хід часу, штовхати річку.

МАЄМО ПРОСТО ДОВІРИТИСЯ.

Таке очікування само по собі дарує радість та наповненість, і в якусь мить ви, можливо, помітите, що вже не існує ні вас ні берега, а тільки спокійний та чистий потік життя.

З Повагою,...