Вона робить таку цікаву річ. З дерева або куща вона відламує гілочку, бере її в дзьоб, піднімається на велику висоту і з цієї гілочкою починає там кружляти. Навколо самки починають літати орли, тоді вона кидає цю гілку вниз, а сама дивиться. І ось якийсь орел підхоплює цю гілку в повітрі, не давши їй впасти, а потім приносить її до самки дуже обережно, з дзьоба в дзьоб. Орлиця бере цю гілку і знову кидає вниз, самець знову її ловить і приносить їй, а вона знову кидає… І так повторюється багато-багато разів. Якщо протягом певного часу і неодноразових падінь гілки орел кожен раз підхоплює її, то самка вибирає його, і вони спаровуються.

Навіщо вона це робить, ви потім зрозумієте.

Коли ми бачимо сни, то не можемо робити різких рухів. Мудра матінка-природа передбачила це невипадково. Тільки уявіть, що спляча людина повторювала б ті ж рухи, які вона здійснює уві сні! Тоді ми щоразу прокидались би на підлозі у синцях та подряпинах (якщо не гірше, мало що декому сниться!).