
АГОВ, ЗА ВЧИТЕЛЬСЬКИМ СТОЛОМ...
Життя - як речення окличне...
Гібридні зерна - як війна.
Ми сієм добре, мудре, вічне,
А хтось хитріший пожина.
Світи якісь такі гібридні,
Часи кислотні, як дощі...
А долі ці насправді рідні,
Що їх голубим на плечі.
Та сієм знову - як інакше?
І ця сівба - також війна...
Колись дитя за "Отченашем"
Прошепче наші імена...