Что за праздник все уже конешно догадываются да да да да  вы правы это ж Хэллоуин очень позитивный праздник, для меня  
Самое главное это компания, а что будет напишу вам после того как отпразднуем! сечас полным ходом крамсаю тыквы делаю Джека, очень такое интересное занятие главное чтобы страшнее рожа была ....

настроение - сумашедший позитив...
слушаю - King Diamond - Halloween 
хачу - на шабаш на лысую гору...

З. Ы. ищите меня завтра в "Бинго"....
З. Ы. Ы.  желаю всем классно провести ети выходные!!!   

    

Открыл глаза, в ушах свист, болит левая нога ужасно хочется пить. Меня что контузило, да нет вроде, в кармане мятая пачка сигарет, достаю Красный Честер - какого блин я такие не курю, достаю одну сигарету, закуриваю от дыма привкус шоколада и ее губ, почемуто захотелось черного чая. Мда музыка была слишком громкая да и не нужно было пить много рево, гадость не мог уснуть. До сих пор не понимаю почему меня пригласили, но было замечательно только как всегда до конца дожили не все. Вчера слишком много чего надумал, хи сечас смешно вспоминать, мдя... 

мля кароче не могу спать  как нормальный человек, вечно что то делаю а потом уже утро а потом дубасить весь день   как то не нормально, а сегодня точно попю пива, много много  вобше берем пару билетов до бухареста а там подивимось може хтось поїде через ригу ги  кароче всем всего  самого самого....

так сказать я не фанат этого стиля музыки, но против ничего не имею!
эта песня была написана моим другом, а в свою очередь хотел би
посвятить ее моей бывшой девчонке, мне что то грустно до сих что мы
ростались а тогда была любовь  а сечас не понятно что....
суть не в этом,а в этой песне и как она отображает сложившуюся ситуацию, короче слушаем и говорим как она вам.... 

Будет ласковый дождь, будет запах земли. Щебет юрких стрижей от зари до зари, И ночные рулады лягушек в прудах. И цветение слив в белопенных садах; Огнегрудый комочек слетит на забор, И малиновки трель выткет звонкий узор. И никто, и никто не вспомянет войну Пережито-забыто, ворошить ни к чему И ни птица, ни ива слезы не прольет, Если сгинет с Земли человеческий род И весна… и Весна встретит новый рассвет Не заметив, что нас уже нет.

Это стихотворение было написано американской поэтессой Сарой Тисдейл (Sara Tisdale) в 1920г. Вошло в сборник "Пламя и тень" („Flame and Shadow“)

так вот,  только что  вернулся  к себе  дамой, где я был это что то новое...

тепер подробнее, настроение было бешеное в итоге беру пиво, знакомую девчонку (вытягиваю прям с постели) и мы валим куда - в музыкальную  школу  среди ночи, замок мастерски вскрываем фомкой (а ля Гордон Фримен) сторожа нет он в запое,  и  потом... это кайф, как она играет это просто  сказка...  я даже не знал что она умеет играть, смесь адреналина с пивом и этой нежной музыкой, не передаваемый восторг. давно не чуствовал себя так хорошо что было потом это наша маленькая тайна....
уфф...

Вино и гашиш, Стамбул и Париж. Моряк, моряк, почему ты молчишь? Давай, расскажи ей, ведь ночь коротка, Как черту морскому свинтили рога! Вино и гашиш, Стамбул и Париж. Моряк, моряк, почему ты грустишь? Возьми папиросу, хлопни винца. И песенку спой про сундук мертвеца!

Всех кого бросили, кто страдает от любви к кому то!!!

Поднимаю эту чашку мутного неочищенного рома за вас

Все будет отлично, нужно только немного подождать  

    Взяв відпусику, сплю тепер до 12 години, гуляюсь в шутери, в ночі гюляю з девчонкой по місту. Можливо навіть не пагано, але звісно це не то чого я прагнув, як просто змінити своєму предназначению
    Багато різних ідей які потрібно втілити в життя, тому думаю сумувати не буду!!!
   
з. і. ту бі контінюєє ги......
   

так сидів на роботі нічого було робить от під пивко накарлякав, це просто образ ніякої живої людини не намагався зобразити

- за пару годин неймовірних відчуттів, я розплачуюсь великою літньою депресією, зараз видно що все йшло на пере косяк але таких неприємних наслідків я навіть не очікував… зараз намагаюсь щось робити але втрачаю тільки час та гроші. смуток - домінуючий настрій, все більш і більш втрачаю віру в себе та засмучуюсь в навколишньому світі. втративши свій телефон зрозумів що мені і так майже ніхто не телефонує, ніяких пропозицій від друзів, чомусь треба все робить самому я навіть уже не пам’ятаю колиб це щось організувалося в Талі щоб мене запросили а не я запрошував, так були моменти але їх дуже мало (Гоші респект він тут виключення, а от деякі інші)… намагаєшся зробити так щоб на тебе звернули увагу – ось я, готовий майже на все, можливо не такий гарний як треба але я готов для змін, але всі зусилля нічого не варті тому що ти не цікавий  для неї і це не змінити ніяк. інколи думає клас чорна смуга вже по заду навіть вдається весело провести час а потім виявляється що це була біла смуга а саме гірше жде тебе по переду. навіть от сьогодні після роботи сів біля метро закурив сигарету і такий смуток забрався в душу що навіть не було сил піднятися і піти додому. мабуть саме депресивне літо в моному житті, чому я взагалі це пишу – ну мабуть тому що якщо я щось і розповідав то тільки позитивні моменти а ото ця гидота так накопилася в мені що я не в силах з нею боротися. навіть взявши мою роботу це просто тупа деградація, одне і те саме, тихий жах. майже дві безглузді втрати за такий короткий проміжок часу, одна болючіша за іншу, я просто не можу це витримати, і навіть я не можу покращити цю ситуацію в ліпший бік, всі мої думки бігають по колу навколо, і я не в силах щось змінити  ох це кохання, закоханість, як це все чудово коли це взаємне почуття а не тільки твої емоції непотрібні ні кому і тим паче не визнані… не думав що може бути так гірко, думав я це вже переріс, і не буду так емоційно сприймати, але все вийшло саме так як я не очікував. буває так хапає що  майже плачеш, що не віриться а ви повірте мані вже не має смислу казати не правду. скільки всього переосмислив да навіть можна сказати що як легковажно я себе поводив, я не прошу щоб мене жаліли, просто якщо все так триватиме то мабуть це дуже вплине на мене і що тоді буде я не можу навіть прогнозувати. хто ще не зрозумів то мене дубасить по повній програмі, ці думки весь час лізуть в голову, від них не має ніяких захисних мір – а якби це зробив так а тут не поїхав до друзів а провів час з нею, перебираєш ці всі комбінації але уже давно пізно. А бо ось наприклад згадуєш щось таке приємне яке було з вами і аж комок в горлі стає і очі так дивно начинають блистіть а ще через секунду під дією земної гравітації падає сльоза, а потом тебе так трусоне і ти відганяєш  всі думки від себе концентруєшся на роботі або ще на чомусь, не суттєвому. Ну і хто я чому потрапив в таку ситуацію, сам винен та ні це випадковість, ага зараз це тобі кара за все, можливо мене взагалі не було, це не зі мною відбувається. Так ми завжди платимо за то що ми робимо, рано чи пізно… не знаю що мені очікувати далі але я дуже сумніваюся що зміни будуть на краще.

- ТЫ ГОВОРИШЬ ЭТО МНЕ? СТОИШЬ ЗДЕСЬ В СВОИХ РВАНЫХ ГРИНДЕРАХ  И ГОВОРИШЬ ЭТО МНЕ? ЛЕПЕЧЕШЬ ОБ ИЗМЕНЕНИИ МИРА? А ХВАТИТ У ТЕБЯ МУЖЕСТВА ПРИНЯТЬ ЕГО ТАКИМ, КАКОВ ОН ЕСТЬ? ЗНАТЬ, ЧТО ТЫ ДОЛЖЕН ДЕЛАТЬ И ДЕЛАТЬ ЭТО, НЕВЗИРАЯ НА ЦЕНУ? ЕСТЬ ЛИ ХОТЬ КТО-ТО В ЭТОМ МИРЕ, КТО ЗНАЕТ, ЧТО ТАКОЕ ДОЛГ?