Подих неба...
- 04.02.14, 02:07
Моя промова – єдине слово,
Та мій язик немов вріс в піднебіння –
Мов хтось в одну мить відібрав мою мову,
Щоб більше не сіяв живого насіння....
Ця прикра новина, не станеться кризою
І щупальцям відчаю – не задушити –
Гіркоту і прикрощі в намисто я знизую,
Бо щоб не мішали, в спокою жити…
Те слово не мовлене – але ж воно є! –
Я ніжністю погляду в тиші цій гучній,
Теплом що зігріє, любов"ю, що з"єднує
І подихом неба мовлю: «Всемогутній»….
03.02.14р.
11
Коментарі
Нічна_тиша
15.02.14, 20:39
Оtto *
27.02.14, 01:51Відповідь на 1 від Нічна_тиша
Дякую, Машушик
Нічна_тиша
37.02.14, 09:36Відповідь на 2 від Оtto *
Давай сюди ту кавусю, дуже доречно
Solodk@quota
47.02.14, 13:48
голубенькі кольори.. якось не помужськи.. кх
Оtto *
58.02.14, 04:22Відповідь на 4 від Solodk@quota
Зараз краще?
А я думав, що то колір неба
І "політичні претензіі", теж не погані:"Царство моє не від цього світу"... Так, що усе гаразд...
З орієнтацією у мене усе добре -- на Господа Всемогутнього
До речі, коли писав рядки вірша, думав про Украіну. Про це свідчать слова, про "любов, яка з"єднує", та про те, що з того становища, в котрому знаходиться краіна, може вивести тільки Всемогутній...
Оtto *
68.02.14, 04:25Відповідь на 3 від Нічна_тиша
Нічна_тиша
78.02.14, 18:18Відповідь на 6 від Оtto *
Оtto *
89.02.14, 03:15Відповідь на 7 від Нічна_тиша
Solodk@quota
910.02.14, 12:23Відповідь на 5 від Оtto *
я не сумнівалась.)
дуже проникливі рядки, а виділення блакитним трохи відволікало.
та нє, люди теж можуть, коли зрозуміють, що потрібно єднатись, а не шукати відмінності.
Оtto *
1011.02.14, 04:03Відповідь на 9 від Solodk@quota
Я дуже вдячний за зауваження... Я ніколи не думав, що можна подивитися з другого кута зору... Я бачив небо, а хтось бачив дві смуги, а хтось --
Я не лише з цього вірша блакитний колір прибрав