блог, як старий розтягнутий светр. закуйовджений часом. десь потертий. десь підлатаний. але такий рідненький і зручний. словом, і на люди не вийдеш, і викинути шкода. 

пам'ятаю, коли вперше написала сюди, отримала купу коментарів із запитанням - чий я клон? і потім довго не розуміла, хто ж вони такі ті клони. а за рік почало видаватись, що на сайті усього пара реальних користувачів, а всі інші юзери, то їхні клони. *смайл параноя* 

ех, добре тоді було. я рідко ностальгую, бо знаю, що саме цікаве попереду. але тоді і, правда, було добре. бо вперше.