Залізничні відеоподорожі 2. Швейцарія

Отже, як і обіцяв у попередній замітці циклу, розповім про Швейцарію (з вікна кабіни машиніста) — країну банків, гір, озер і тунелів.
Швейцарія (інколи її називають Гельвецією або Альпійською республікою) формувалася як певна спільність із 13 ст., а отримала незалежність одночасно з повстанням Хмельницького. Вважається конфедерацією, але по суті це федерація, що складається з багатьох різновеликих кантонів. Офіційної столиці немає, неофіційна — Берн, найбільше місто — Цюрих. Населення — 7 млн, серед них 20 % — іноземці.

Загалом країна трохи схожа на Нідерланди: серед населення домінують протестанти германської етнічної групи — німці зі своїми особливостями (Цюрих, Базель, Берн, Люцерн...). Але на заході значна частина франкомовна (Женева, Лозанна), а на півдні є італомовні області (Лугано), в першу чергу Тічино. Також є трохи розпорошені місця з ретороманською мовою, яка схожа на італійську. З одного боку, в одній країні уживаються громадяни з різними мовами та релігіями, з іншого — кантони чітко визначили свої мови (одну або декілька), тобто в Женеві немає німецькомовних вивісок. У минулому у Швейцарії була купа різних воєн — як зовнішніх, так і внутрішніх. У 1970–1979 у франкомовному регіоні Jura, що після завоювання в далекому 14 ст. входив до столичного кантону Берн, провели низку референдумів, і франкомовні католицькі громади утворили новий кантон Юра, а франкомовні протестанти залишилися з німецькомовними одновірцями. Зараз є тенденція до об'єднання франкофонів Юри.

Порівняно з Нідерландами залізниці Швейцарії більше схожі на наші. Тут набагато більше товарних станцій та під'їзних колій до підприємств. Мабуть, це пов'язано з тим, що більшість території займають гори, й залізницями перевозити товари набагато зручніше. На станціях і зупинках менше ескалаторів, зате багато пологих спусків у тунелі під коліями. Швидкості здебільшого десь 140 км/год, але є ділянка до 200 км/год між Берном і Базелем, приблизно до 250 км/год — на частині лінії Мілан–Цюрих включно з суперсучасним 57-кілометровим тунелем Gotthard-Basistunnel (і ще в одному місці). Цей тунель — диво інженерного мистецтва — прийшов на заміну старому 15-кілометровому 140-річному Gotthardtunnel. Basis означає, що тунель починається й закінчується на рівні основи гори, майже на одному рівні без перепадів висоти. Це полегшує перевезення вантажів на високій швидкості. Саме цей тунель є ключовим елементом основного транзитного коридору з Італії до Німеччини. Усередині є кілька зупинок для евакуації на поверхню.

Серед ютуб-каналів можна виділити lorirocks777 та Railway Emotions. Почати раджу з чудової вузькоколієчки на південному сході країни, яка трохи заходить на територію Італії. Особливо вражають гірські краєвиди з озерами та спіральний серпантин у стилі "день сурка" з тунелями, який повільно, але впевнено опускає пасажирів униз за правилом буравчика.

Також можна подолати перевал Gotthard через старий тунель. Гори, гори, багато гір. На картинці — дуже епічне місце і знайома вже спіралька, але вверх:

Пропоную проїхатися на товарняку через усю Швейцарію з півночі на південь, у т. ч. черед новий тунель Gotthard. Раджу не перемотувати весь тунель — там усередині трапляються цікавості.

Тут можна трохи "політати" та побачити відносно рівнинну і урбанізовану частину Швейцарії, в т. ч. столицю:

Тут можна відкрити для себе гірську провінцію Jura, де живуть переважно франкофони, та шматочок лижного Обердорфу:

На закінчення можна проїхатися Цюріхом і заїхати на пару кілометрів у Німеччину:

Насправді країна дуже цікава, раджу "поїздити". Далі буде. Можливо, напишу про Україну.