Феєрверк 20 червня

Споглядав за цим дійством із набережної трохи північніше за М "Дніпро".

Ще коли їхав на поїзді через метроміст, зацінив, як до Подолу спливаються катери, теплоходи та інші плавзасоби. Неначе мухи самі знаєте куди... :))

Нормальних фоток так і не зробив, бо провтикав і не купив штативу на це діло. :) Тому задовольняюся тим, що наклацав Дождь! Тим більше, що це він зробив на відмінно!

Стільки людей востаннє бачив, мабуть, на Майдані. Зараз лише такий позитив може вивести народ на вулиці та об'єднати всіх у пориві радісних емоцій.

Крім, власне, самого феєрверку, залишилась купа інших вражень.

Чомусь початок шоу затримали хвилин на 40. Це, власне, й призвело до подій, про які піде мова трохи нижче.

Там, де я стояв, народ якось пасивно реагував на події. Можливо, через те, що там було багато тверезих батьків із малими дітьми. :) Однак були й виключення. Зокрема, дотепноо виглядав гурт молодих людей, які залізли на парапет (уздовж трамвайних колій) і кричали щосили "УРАААААА! НАРООД, УРААААА!!!!"

Переді мною якісь батьки посадили двох дітей --- братика та сестричку --- на кам'яну опору перил, і ці діти постійно крутилися переді мною, а я все боявся, аби вони бува не впали. Отак сиділи на краю --- і штовхалися. А вниз --- метрів 10. :( Усі місця біля перил було зайнято, тому десь із півгодини я споглядав далекі спалахи феєрверку з почуттям певного страху за цих дітей.

Роздивився багаточисленні плавучі готелі й ресторани, пришвартовані до берега в районі метромосту. Деякі з них сліпили ілюмінацією, а деякі за розмірами не поступалися, мабуть, середньому авіаносцю.

Після двох сетів кількість людей, що тяглася ближче до епіцентру події, зрівнялася з числом тих, хто вертав назад. Мабуть, люди не хотіли мати проблеми з дорогою додому. На набережній утворилася пробка спочатку в бік шоу, а пізніше --- в обидва боки.

Серед глядачів виявилась якась тусівка байкерів зі знаменами, яка чи не першою втікла з місця події після закінчення шоу.

В кінці всі люди з набережної (хто не мав свого авто) тупо повалили на станцію метро "Дніпро". Ця станція переважно простоює пуста й рідко бачить такий натовп, який був того пізнього вечора. Я прийшов туди близько 0:09 і спостерігав, як люди намагалися засунутися в уже утрамбовані живими тілами метровагони. Коли від'їхав останній за розкладом поїзд, багато розчарованих потяглося до виходу. Аж ось тут я випадково почув від знаючих, що буде ще пару поїздів до 0:38. :) Але залишався сумнів --- чи вліземо?.. Власне, вліз... :) Заштовхали ззаду зі словами "Ви їдьте --- в наступному поїзді нам вільніше буде". При цьому люди з протилежної платформи (на Київ) просто облизувалися й заздрили нам -- лівобережним. :)) Чи не вперше... :) Бо їхня остання електричка вже давно пішла...

Півділа було зроблено, але залишалося знайти підходящу маршрутку на лівому березі. Тут теж були проблеми. Зокрема, приїхав "Богдан", висадив пасажирів за 100 метрів від зупинки, трохи постояв, зробив коло пошани й демонстративно поїхав у парк. :) Але, врешті, й цей бастіон було взято з третьої спроби, а я ще раз відчув себе шпротом у банці. :)

Останнє яскраве враження цього вечора --- в цій же маршрутці виявився справжнісінький та непідробний Дождь! власною персоною. :)

Приїхав додому о 1:30. Ой який я був утомлений і т. д.!.. Пізніше дізнався, що в багатьох епопея з дорогою додому була набагато довшою та яскравішою. :) Мабуть, далася взнаки доза випитого алкоголю (я не вжив;)).

Якби ж я знав, ЩО на мене чекає в неділю... :)))