Ліна Костенко. Лірика, яка зачепила за живе...

*************************************
Нічого такого не сталось.
Бо хто ти для мене? Сторонній.
Життя
соталось, соталось
гіркими нитками іронії.

Життя соталось,
соталось.
Лишився клубочок болю.
Нічого такого не сталось.
Ти
просто схожий на Долю.

*************************************

Осінній день березами почавсь.
Різьбить печаль свої дереворити.

Я думаю про тебе весь мій час.
Але про це не треба
говорити.

Ти прийдеш знов. Ми будемо на «Ви».
Чи ж
неповторне можна повторити?
В моїх очах свій сум перепливи.
Але про це не треба говорити.

Хай буде так, як я собі велю.

Свій будень серця будемо творити.
Я Вас люблю. О як я Вас
люблю!
Але про це не треба говорити.

************************************

Останні статті

Екоторба
06.11.2014, 16:26
Вишиваний оберіг
22.03.2014, 19:14
Фетрові іграшки
19.11.2013, 11:42
Пледик для доні
09.10.2013, 14:06

Коментарі

Гість: LaFinita

119.03.10, 20:19

Tynka

219.03.10, 20:22Відповідь на 1 від Гість: LaFinita

прості слова, а які влучні...

Гість: LaFinita

319.03.10, 20:25Відповідь на 2 від Tynka

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Мой любимый!
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.