Лірика. На добраніч!
- 15.01.15, 00:46
Прощай, прощай її, прощай.
Грій уві сні тендітні руки.
Щоб не накликати розлуку,
щоб не накликати печаль.
Милуй, милуй її, милуй…
Стискай в обіймах на світанку.
Її м’які, пастельні ранки
чудними барвами малюй.
Чекай, чекай її, чекай…
З весняним вітром, з першим цвітом.
П’янким, солодким, пряним літом…
як спраглий дотик до виска.
Неси, неси її, неси
в малюнок родимок на тілі,
ще нерозгадану й несмілу,
на піку ніжності й краси.
Прощай, прощай її, прощай.
Грій уві сні тендітні руки.
Щоб не накликати розлуку,
щоб не накликати печаль.
Прощай, прощай її, прощай.
Діана Сушко
Грій уві сні тендітні руки.
Щоб не накликати розлуку,
щоб не накликати печаль.
Милуй, милуй її, милуй…
Стискай в обіймах на світанку.
Її м’які, пастельні ранки
чудними барвами малюй.
Чекай, чекай її, чекай…
З весняним вітром, з першим цвітом.
П’янким, солодким, пряним літом…
як спраглий дотик до виска.
Неси, неси її, неси
в малюнок родимок на тілі,
ще нерозгадану й несмілу,
на піку ніжності й краси.
Прощай, прощай її, прощай.
Грій уві сні тендітні руки.
Щоб не накликати розлуку,
щоб не накликати печаль.
Прощай, прощай її, прощай.
Діана Сушко
0
Коментарі