Ти дивуєш світ

О, жінка! Хто ти така є,
Що за створіння і якого роду?..
Така далека і така близька,
Така бажана і достойна оди.

За тебе йдуть дуелями на смерть,
Перепливають океанів води,
Штурмують небо і камінну твердь
За ту красу, за ту небесну вроду.

Пізнати щоб тебе і зрозуміти
За просто так, не відаючи страху,
Чоловіки в віках тисячоліть
Кладуть життя так віддано на плаху.

О, жінка! Ти дивуєш світ,
Народжуєш життя в тяжкім двобої,
Щоб рід продовжить нескінченно літ,
Тому я так пишаюся тобою.

І возвеличую лише тебе одну
Що кожну мить, в простій житейській днині,
Боготворю, як раннюю весну,
Як час, що плине по життю неспинно.