Світла пам’ять МИКОЛІ КАСЬЯНУ…

Була зі мною така історія..

Якось я травмувала плече, і звернулася до лікарів (я була не просто з вулиці). Після рентгенівських знімків і консультацій, лікарі (світила) розводили руками – я здорова, а от тільки руку підняти не могла… Так ходила я два місяці, у лікті рука рухається, а плече ні. І тут новина: Касьян приїхав лікувати дітей чорнобильців. Він прийняв усіх дітей швидше ніж планував і запропонував співробітникам, які мають проблеми, до нього завітати. Коли я зайшла до нього, хотіла розповісти свою історію, він мене зупинив (не дав сказати ні слова), каже: «Підніми руки»?!!! Звичайно, я одну руку підняти не змогла. Він підійшов до мене, нажимав щось там у плечі, а потім каже: «піднімай обидві руки», я на нього дивно подивилась і паралельно піднімаю обидві руки!!! Хто мене знає, може уявити шквал емоцій які я видала…. J))))) Від радості запитала, як його віддячити, а він каже «поцілунком» )))) . Ось така була історія… Шкода, коли хороші люди нас покидають… Світла йому пам’ять, від щирого серця (((((((((

"Я - українець. Син того народу,

котрий пройшов всiлякi непуття,

котрий пiзнав i голод, й непогоду,

i котрий знає, як цiнити життя.

Я - українець. Жив в своїх я стiнах

i щастя не шукав на чужинi,

i не стояв нiколи на колiнах

Перед брехнею чи потворством - нi!

Я вижив i живу на Українi,

Не падав духом в смутнiї часи,

А йшов вперед помiж клубки змiїнi,

Звання Людини з гордiстю носив.