Комп.  Зжираючи  він   поглинає   Час від  миті  до   години місяцями  дні.  Наркозом   іграшок дурманить у  Павутиння   Мережі засмоктує  Свідомість  спить А   мозок сміттям   харащиться по  вінця  Ігор Інформації – ілюзій     Мерехтінням   гіпнотизуючим  екраном  катрупить   очі й  мозок  виїда.   

Ледаща. Не сплю, не спав я довго сон минав Немов Морфей сей облінився десь там заснув І сниться сон йому що сплю. Дрімота не прийшла не прилетіла зледачіла чи відігнав то хто її.

Ні  те  ні  се.     Вогонь приховано                                                                                                                                       В  паперіСувоя – книгКладезя  знань.   Та  зась До  книги  молодому Тусовках Поколінню  барів,Нічних  шоучок   П “яних  клонівДубасить  «музика» Для  зомбі А  не  музика ЧарівнаНажаль   лише Дум-дум  дурнаРоботизуюча,  трясучаНічне страхіттядрогачівня Нема  ж-бодуху  в...

Читати далі...

Життя – перенародження. Втрачаю я той лік без віку хоч варто вже було підти А далі вже й не повернутись Нове життя у новий одяг нова робота для Душі Без спомину про сьогодення про моє «Я» в старезній «формі» юнака. І на гостинець новий став з «чистого листа». Уже то й майже там в думках і мріях. проснувся, а Я все ж знову «Я».

Благання  в  стрічі.  Дива  то  зустрічі оаза в  пустелі   самоти. Мов  блискавиця погляд – серце вщент  спалає твій  стан   хвилюючий нуртує на   шмаття Волосся  водоспад твоїх полонить, душить Залишивсь  тільки голос щоб  передав твою   красу І  очі  щоби її  узріти  Тай  небеса прагнуть  доторкнутись до спраглиглихгуб твоїх   вишневих  Лиш  були бв  нихуста   моїмиІ  сік  солодкийпититвоїх  низпосланнихцілунків...

Читати далі...

***** Зронився  в  світ упав де  з  високості Зірка  зродилася у небі чиєсь  життя осяявши у  пломінь шляху  Аби  потім скотитися  вОвид  І  зникнуть пріч щоб   відродитись й  знов проміння   Сонць донести  на  мить появи О,   Творець.        

Кіт.  А     кітвсе     ходить по  ланцюгу життя. Наліво  йде- «лапшу»     навіша, праворуч- «Правду» говорить.  ***** Поволока  очі  заховала Як  зима  вкриває осінь шелест  ночі війнуло  гомоном давно   відшумілого життя.   ***  Як дзеркало  ходжу поміж  людьми небаченний, непізнанний, незнанний.    *** Складання   віршів- це  як  сон що  раптом   настає Абожназавжди є  Безсоння на  все   життя своє.

Ріка  Від п’янощів                            Враз засинає                             Біль                                       І спогадів                            Гірких                                                                                         Ген за туманом                      Вже не видно                                                 По річці                                     Часу у човні                                                      ...

Читати далі...

Отчий дім. Стрічає липа біля хвіртки там кіт самотньо позіха . Порожньо завше на подвір`ї спориш царює дражнячи курей. Бабуся з хвіртки виглядає Одна вона в холодній хаті. Лиш ця розрада і надія – що виглядать своїх дітей.

Три музиу поета є -се Жінка,є й вино, і біль Вони творять диваЗринають чудніїсловаВіршів рядки«мелодії» пісеньнечувана краса. Від них всісерця ожива І сльози смутокі журба і сміхта радістьо, й кохання. Несуть сі Музиті слованехай кружитьсяголовата серце&nbsp...

Читати далі...