TatianaR

А життя назагал прекрасне

вірш Ганни Осадко

…А життя назагал прекрасне…
Осінь листям вродила рясно,
дикі гуси в ставку – як ряска,
але ряски уже нема.
Є вода – сірувато-біла –
то тумани її покрили,
і зітхнути воді несила,
бо стискає її зима.
Мерзнуть руки синюшні в мене,
тисне шию кашне зелене,
от би вирватись з цього тіла –
і зависнути, наче йог!
Літаком він увись злітає:
“Все на світі, Ганнусю, майя!”
– Знаю, йоже! Ні, йогу, знаю…
Як і знаю, що добрий Бог
не залишить – бо що ж лишати?
Скоро стисне мене в лещатах
цього світу, цієї хати –
як комашку у бурштині…
Ти, що в серці, та поза тілом,
станеш білим під снігом білим,
і півподихом – так несміло –
про Любов промовчиш мені…
Бо слова – то вода і вітер…
Так чекати і так любити –
як вночі під дощем летіти!
От химера! – і слів катма…
…Є вода. Є будинків зграя.
Гуси є – ой, нема! – відлітають…
Знаєш, друже? Звичайно, знаю…
І у горлі дере…Зима…

(ілюстрація авторки)

Последние статьи

Афоризм
27.02.2019, 09:30
магія грошей
25.11.2016, 15:27

євро
25.06.2020, 16:02
Микола Вінграновський. шлях від першої публікації до останнього
17.03.2020, 10:38

Да нє, зависнути наче йог, без допінгу, це я про себе, а от авторка - моя улюблена поетка Ганна Осако, вона й листочки писала, бо вона, крім того, що пише чудові вірші, ще й картини пише... бо Ганна Осадко - художник у широкому розумінні цього слова