Світланка, світлана, світуся

У віртуальне кохання не вірив,
Бо вважав, що це все маячня.
Але думка моя геть змінилась
Ось одного осіннього дня.

П-в:
Світланка, Світлана, Світуся,
Увесьчас на вустах це ім'я,
В тенета її ось потрапив,
І від щастя хмелію вже я.

Як завди я блукав інтернетом
Своїх соціальних мереж,
І вона щось напевне шукала,
Від суму ховалася теж.

П-в.

Так доля напевне рішила,
Шляхи щоби наші зійшлись,
І дві половинки самотні
В єдине суцільне злились.

П-в.

Так час швидкоплинно минає,
За вікном вже буяє весна,
А душа моя ніжно співає,
Коли щось мені пише вона.

П-в.

За цю зустріч я дякую долі,
І щоденно я Бога молю,
Щоб розлуки між нами небуло,
Бо Світланку я дуже люблю.

П-в.