Як склалася доля катів НКВС?

10 липня 1934 року постановою ЦВК СРСР був утворений Народний комісаріат внутрішніх справ - НКВС. Можливо, одна з найкривавіших організацій в історії, за ними міцно закріпилося лише одне слово - розстріл.

Проте варто визнати, що реальних злочинців НКВСівці теж ловили, але в їхньому віданні так само перебували розвідка, контррозвідка і навіть комунальне господарство. Вони були «мечем пролетаріату», який пролив ріки крові.

Багато, звичайно, можуть сказати, що вони були лише знаряддям і виконували накази, але в лавах організації так само служили і справжні садисти і м'ясники. Їх і згадаємо.

Василь Блохін

Був справжнім професіоналом своєї справи, він власноруч відправив на той світ близько 20 000 чоловік. З самого початку кар'єри і до її завершення він був беззмінним командувачем розстрілами, саме Блохін був тим, хто розстріляв поляків під Катинню, де було винесено смертний вирок близько 5 000 полонених.

Після служби Блохін отримав безліч різноманітних нагород і був шановною людиною з премією в 3150 рублів. Після арешту Берії, його в чині генерал-майора позбавили всіх звань, нагород і пенсії. Помер від інфаркту в 1955 році.

Сардіон Надарая

Будучи земляком Берії надарували побудував швидку і чудову кар'єру. Після 11 служби він був призначений начальником внутрішньої тюрми НКВД в Грузинської РСР. Прославився своїм умінням «добувати» потрібні відомості з бранців. На його рахунку близько 10 000 смертей.

Піком його кар'єри стало призначення на посаду начальника особистої охорони Берії. Крім виконання наказів в його завдання також входила доставка жінок для Лаврентія Павловича, який, як відомо, міг просто пальцем вказати на мимо проходить жінку і тоді надарували відкривав полювання на жертву. У 1955 році був засуджений на 10 років, які відсидів і помер в старості на батьківщині в Грузії.

Петро Магго

Класичний приклад людини на своєму місці. Божевільний садист після служби в каральних загонах отримав в своє розпорядження внутрішню в'язницю НКВС, де незважаючи на чин і посаду продовжував брати участь у розстрілах іноді впадаючи в напівбожевільне стані.

Мистецтво розстрілу він намагався довести до ідеалу, навчаючи нових катів як правильно виводити бранців, як правильно стріляти, щоб не забруднити одяг. Нагороджений знаком «Почесного чекіста», орденами Червоного прапора і Леніна. Помер в 1941 році від цирозу печінки.

Василь та Іван Шігалеви

Унікальний випадок двох братів в рядах НКВС. Василь був ідеальним ісполннітелем, який справлявся з дорученнями будь-якої складності. Він був настільки цінний, що начальство навіть не звернуло увагу на донос на нього, а тоді такого папірця було досить для розстрілу.

Молодший брат був менш виконавчим, але теж зробив блискучу кар'єру, а нагород отримав навіть більше. Має медаль «За оборону Москви» хоча і не вбив жодного німця, проте своїх розстріляв тисячі.

Олександр Ємельянов

Подполквнік був звільнений зі служби через шизофренії. Хвороба розвинулася через «якісного виконання роботи». За його ж словами, щоб не зійти з розуму горілку НКВСівці пили як прокляті, а щоб змити з себе запах крові доводилося митися одеколоном

Ернест Мач

Латвійська пастух, який став співробітником НКВС для особливих доручень. 26 років служби для Мача теж не пройшли даром, він був звільнений в зв'язку з психічним розладом. Але до тих пір встиг навчити не один десяток нових катів.

Можна як завгодно перекручувати історію, але кров тисяч невинно загублених душ з рук цих людей так і всього НКВС стерти буде неможливо. Дуже вже багато НКВС зробило для того, щоб здобути собі виключно чорну славу.

Ну а намагатися виправдати їхні дії, нібито вони лише виконували накази та інше навіть не варто. Що подібне говорив і Ейхман в Єрусалимі, але йому якось це не допомогло.