Історія розвитку енергетики житомирщини

Загально-історичний огляд

Фантастичним явищем наприкiнцi позаминулого столiття стало застосування у життi людей електричного струму. А 28 жовтня 1896 року, за документальними пiдтвердженнями, i в Житомирi спалахнула перша електрична лампочка. Цей день можна вважати початковим у розвитку енергетики на Житомирщинi.

   Вже в 1897 роцi було введено в дiю першу в Житомирi невеличку стацiонарну електростанцiю в майстернях дитячого притулку , що знаходився по вул. Синельниковськiй. Парову машину та динамомашину для електростанцiї подарував притулку землевласник М.I.Подгорський, її монтажем керував завiдуючий майстернями притулку iнженер А.А.Плотицький.

   У той перiод Росiя ще не мала великих енергогенеруючих пiдприємств та комплексiв i весь розвиток енергетики був пов'язаний з розвитком мiсцевих електричних станцiй. До кiнця XIX столiття в мiстi була споруджена та дала перший струм Центральна електрична станцiя потужнiстю 315 кВт, яка дозволила в I899 роцi пустити Житомирський трамвай, третiй пiсля мiст Києва та Катеринослава /нинi Днiпропетровськ/, а через рiк освiтити першi вулицi мiста.

   Початок нового сторiччя ознаменувався для Житомирщини швидким розвитком енергетики, створювались першi електростанцiї в мiстах Бердичевi та Новоград-Волинську, зростала електромережа.

   В 1911 роцi Житомирська центральна електрична станцiя виробила I.027.749 кВт/год. електроенергiї, а в 1912 роцi - 1.102.925 кВт/годин.

   Перша свiтова та громадянська вiйни загальмували розвиток енергетики в нашому краї.

   Вiдомi iсторичнi подiї призвели до створення нової держави, почався радянський перiод розвитку енергетики. Науково-технiчний прогрес, розбудова промислового та сiльськогосподарського виробництва вимагали вiдновлення i розвитку енергетичної галузi. З цiєю метою в 1920 роцi був прийнятий план електрифiкацiї Росiї, що потiм ввiйшов в iсторiю як "план ГОЕЛРО".

   У 1923 роцi в Житомирi розпочалося розширення центральної електростанцiї. Також було розпочато будiвництво паротурбiнної електростанцiї, перша черга якої за проектом повинна була мати 2000 кВт /два турбогенератори по 1000 кВт/ з напругою 66ОО В. 8 березня 1930 року на станцiї були введенi в роботу водотрубний котел системи "Гарбе" та один турбогенератор Петроградського заводу "Електросила" потужнiстю 1000 кВт, напругою 6600 В з частотою струму 5О Гц. Восени того ж року були введенi в експлуатацiю другий котел та другий турбогенератор таких же параметрiв . Паливом для паротурбiнної електростанцiї було тiльки донецьке вугiлля, яке з залiзницi на електростанцiю возили гужовим транспортом.

   Для передачi електроенергiї з електростанцiї до мiста були прокладенi високовольтнi (6 кВ) кабелi, а в мiстi побудовано 28 трансформаторних пiдстанцiй ("кiоскiв" - як їх тодi називали) 6600/220/127 В i низьковольтну повiтряну електромережу 220/127 В.

   Але не слiд думати, що такими темпами електроенергетика розвивалася в усiх мiстах областi. Так, у мiстi Коростень перша електростанцiя великою потужнiстю 1000 кВт почала дiяти лише в 1937 роцi i була призначена для освiтлення будинкiв мешканцiв мiста. Початок її роботи став великою i радiсною подiєю для коростенцiв.

   Згiдно з Постановою ЦВК СРСР, у вереснi 1937 року було створено Житомирську область, вiдбувся перерозподiл колишньої Київської i частково Вiнницької областей. У тому ж роцi розпочалися роботи по вивченню можливостей будiвництва гiдроелектростанцiї на рiчцi Тетерiв. Мiсце будiвництва передбачалося бiля скелi, що вiдома, як "Голова Чацького". На ГЕС проектувалося встановити три гiдрогенератори по 1500 кВт кожний. Два з них мали працювати щодобово пiд час ранiшнього i вечiрнього максимумiв, щоб згладжувати "пiки" навантаження, а третiй - стати резервним.

   В 1940 роцi в областi було вироблено 25.000.000 кВт/год. електроенергiї, а потужнiсть тiльки Житомирської паротурбiнної електростанцiї змiнного струму становила 5000 кВт.

   Почали дiяти першi гiдроелектростанцiї невеликої потужностi в Новоград-Волинському та в iнших районах областi.

   Але вiйна внесла свої корективи. 5 липня 1941 року Житомирську електростанцiю у зв ' язку з евакуацiєю було зупинено, але не пошкоджено i не замiновано . Так сталося тому, що нiхто з керiвництва областi, мiста та штабу корпусу, що знаходився в Житомирi, не наважився наказати зруйнувати електростанцiю. Не надiйшло нiяких розпоряджень з цього приводу i керiвництва електростанцiї. Пiд час окупацiї на електростанцiї працював лише один турбогенератор потужнiстю 1000 кВт, дуже рiдко запускався другий генератор, а третiй, потужнiстю 3000 кВт i третiй котел не запускалися жодного разу.

Майже два з половиною роки Житомир був окупований нiмцями. В нiч на 1 сiчня 1944 року з'єднання Червоної Армiї остаточно звiльнили мiсто вiд окупантiв. Втiкаючи з Житомира, окупанти демонтували частину обладнання електростанцiї. Електромережi мiста були май же повнiстю знищенi. Не кращим був стан справ в iнших населених пунктах областi. Але пiсля визволення розпочалася iнтенсивна робота з вiдбудови енергосистеми, вiдновлення якої потребувало великих зусиль населення областi, а часом i героїзму, але вже на трудовому фронтi. Через 6 рокiв пiсля закiнчення Великої Вiтчизняної Вiйни обсяг виробництва електроенергiї на Житомирщинi становив 49300 тис.кВт/год, що майже вдвiчi перевищило рiвень 1940 року.

   Свiй внесок в це зробила i Коростенська електростанцiя, яка дiяла на базi енергопотягу американського виробництва потужнiстю 3000 кВт.

   Цiєї потужностi було достатньо для забезпечення основних потреб мiста. До енергопотягу входили два вагони - котли, один вагон - парова турбiна, один - щит управлiння, три - градирнi для охолодження води та один для вiдпочинку обслуговуючого персоналу. Обслуговувало поїзд 5 чоловiк, а праця була органiзована в три змiни.

   Особлива увага придiлялася електрифiкацiї сiл областi. Вже у 1955 роцi в областi дiяла 321 сiльська електростанцiя загальною потужнiстю 15335 кВт.

   Водночас загальна потужнiсть трьох електростанцiй у мiстах Бердичевi, Житомирi та Коростенi становила приблизно 11000 кВт, що дорiвнювало 72 вiдсоткам потужностi сiльських електростанцiй. А чисельнiсть населення цих мiст всього 15 вiдсоткiв вiд чисельностi сiльського населення областi.

   Швидкими темпами зростало виробництво електроенергiї, у вiдсотках до 1950 року воно становило:

   - в 1951 роцi - 118

   - в 1952 роцi - 141

   - в 1953 роцi - 168

   - в 1954 роцi - 193

   - в 1955 роцi - 220

   25 жовтня 1953 року була урочисто розпочата експлуатацiю Житомирської мiжколгоспної ГЕС потужнiстю

450 кВт, що 25 рокiв виробляла найдешевшу електроенергiю в мiстi.

   1954 рiк можна вважати роком першого кроку в напрямку великої енергетики, а саме одержання електроенергiї вiд енергосистеми за допомогою лiнiй високої напруги 35 кВ. У липнi цього ж року розпочалася експлуатацiя Бердичiвської пiдстанцiї 6/35 кВ лiнiї 35 кВ "Бердичiвська-Житомир", довжиною майже 40 км , та пiдстанцiї 35/6 кВ у м. Житомирi, котра за мiсцем знаходження отримала назву "Смолянка". На пiдстанцiях було встановлено трансформатори потужнiстю 3200 кВА.

   В 50-тi роки була збудовано велику кiлькiсть гiдроелектростанцiй у багатьох мiстах i селах областi, деякi з яких працюють навiть сьогоднi. Такими є Миропiльська, Пединська та Любарська ГЕС. 15 сiчня 1955 року було затверджено нову структуру системи Головенерго Мiнiстерства комунального господарства УРСР. Тодi ж лiквiдованi й районнi управлiння. На базi Житомирської електростанцiї було створено Житомирський енергокомбiнат, до складу якого увiйшли Бердичiвська та Новоград-Волинська електростанцiї з їх електромережами. В тому ж роцi розпочалися великi роботи з асфальтування вулиць мiста Житомира. У зв'язку з цим виникла потреба в реконструкцiї кабельних лiнiй 6 кВ. Потрiбно було замiнити старi кабелi перерiзом 16-25 мм2 на новi перерiзом 50 i 70 мм2, перенести кабелi пiд тротуари, за мiнити чавуннi муфти на свинцевi i багато iншого. В цьому роцi з допомогою БМУ "Укрелектромонтаж" було прокладено 4,3 км нових кабелiв.

   60-тi роки знаменують подальший розвиток Житомирщини, пiд час якого велика енергетика прийшла на змiну малiй або мiсцевiй. Мова - про пiдключення електромереж областi до державної енергосистеми та закiнчення ери малих енергогенеруючих станцiй на мiсцевого рiвня.

   У м.Коростенi у 1960 роцi введена в експлуатацiю центральну пiдстанцiю 110/35/6 кВ потужнiстю 15000 кВА /нинi пiдстанцiя "Коростень"/, яка сьогоднi пiсля реконструкцiї має потужнiсть 53000 кВА.

   Сталися значнi змiни в органiзацiйнiй структурi енергетики областi. В 1960 роцi було лiквiдовано Житомирський енергокомбiнат, а Житомирська, Бердичiвська та Новоград-Волинська електростанцiї пiдпорядковано безпосередньо "Київенерго". Закiнчено будiвництво Житомирської пiдстанцiї 110/35/6 кВ та лiнiї 110 кВ "Київ-Житомир", завдяки яким область отримала енергiю вiд київських електростанцiй.

   У цьому ж роцi було створене Коростенське виробниче пiдприємство електричних мереж, до якого входили мiська електростанцiя з двома турбогенераторами, Коростенськi мiськi електричнi мережi, електричнi мережi 25-ти селищ мiського типу.

   Пiсля передачi в 1963 роцi Житомирськiй електростанцiї пiдстанцiй Київських високовольтних електромереж "Турчинка" 110/35/6 кВ, "Коростень" - 110/35/6 кВ, "Овруч"-110/35/10 кВ, "Малин" - 110/35/10 кВ та "Бердичiв" - 6/35 кВ, а також лiнiй 220-110-35 кВ, профiль роботи Житомирської електростанцiї почав змiнюватися. Вона поступово перетворилася на пiдприємство електричних мереж.

   У 1965 роцi на базi обласної паротурбiнної електростанцiї створено "Пiдприємство Житомирських електромереж", до якого через п'ять рокiв влилися Бердичiвська, Коростенська та Новоград-Волинська електричнi мережi.

   В 1966 роцi працiвники енергетичної галузi вперше святкували День енергетика, вiдзначаючи великi заслуги перед державою.

   В 1969 роцi закiнчено будiвництво лiнiї електропередачi напругою 330 кВ "ТпДРЕС-Житомир", реконструйовано Житомирську пiдстанцiю з переводом на напругу 330 кВ та введено в роботу автотрансформатор потужнiстю 200 мВА.

   Особливе мiсце в iсторiї розвитку енергетики областi займає сiльська електрифiкацiя. Завдання щодо збiльшення виробництва продовольчих товарiв, пiдвищення культури виробництва в сiльському господарствi, полiпшення умов проживання населення потребували пiдведення електричної енергiї до кожного населеного пункту областi та удосконалення системи управлiння енергетичною галуззю. Кiнець 50-х i 60-i роки насиченi подiями, що пов'язанi з суцiльною електрифiкацiєю сiльського господарства Житомирської областi.

   В 1959 роцi видiлено Вiнницьку мiжобласну контору "Сiльенерго" i створено на базi Троянiвського енергооб'єднання Житомирську обласну контору "Сiльенерго". Спочатку до неї увiйшла Троянiвська пiдстанцiя З5/10 кВ потужнiстю 560 кВА, 1,7 км ПЛ-35 кВ i 66 км ПЛ-10 кВ.

   В 1960 роцi будується Брусилiвська пiдстанцiя 35/10 кВ з лiнiєю 35 кВ довжиною 42,6 км "Фастiв-Брусилiв", електрифiкуються села i колгоспи Брусилiвського району.

   1963 роцi створений Зарiчанський район електромереж, вводяться в експлуатацiю Ружинська, Бiлилiвська i Потiївська пiдстанцiї 35/10 кВ. Цього року сiльським господарствам областi спожито 21,94 млн. кВт.год. електроенергiї, що майже вдвiчi бiльше, нiж у 1962-му.

   1964 роцi створений Черняхiвський РЕМ, до складу якого ввiйшли сiльськi електричнi мережi декiлькох районiв, у тому числi й Коростенського.

   У створеному обласного енергоуправлiння сiльського господарства на початку цього року працює 11 пiдстанцiй 35/10 кВ сумарною потужнiстю 16400 кВА, 442 пiдстанцiї 10/0,4 кВ, 1230 км ПЛ 6-10 кВ. П ротягом року кiлькiсть пiдстанцiй 35/10 кВ зростає до 15, їх потужнiсть до 19800 кВА. До державної електромережi пiдключено 67 колгоспiв i 108,6 тис. електричних лампочок у будинках селян. Темпи електрифiкацiї сiльського господарства в наступнi роки не зменшується.

   В 1965 роцi створено Бердичiвський, Дзержинський та Овруцький райони електромереж.

   При Андрушiвському РЕМ працюють майстернi iз виготовлення залiзобетонних пасинкiв, просочення дерев'яних стоякiв ЛЕП i по ремонту трансфор маторiв.

   1967-1970 роки ввiйшли в iсторiю як роки закiнчення суцiльної електрифiкацiї сiльського господарства. На кiнець 1968 року всi колгоспи областi вже використовують електричну енергiю, в тому числi 552 iз них отримують електроенергiю вiд державної енергосистеми. Iз 1725 населених пунктiв областi електрифiковано 1546, або 84 вiдсотки. В енергоуправлiннi сiльського господарства областi працює

12 РЕМ, 29 пiдстанцiй 35-110 кВ, 2201 ТП 10/0,4 кВ, 15485 км ПЛ 0,4-35 кВ.

   У подальшi роки продовжується робота iз удосконалення структури управлiння електроенергетикою України. Згiдно наказу Мiненерго УРСР вiд 10.02.1972 р. № 23, енергоуправлiння сiльського господарства областей перетворенi в обласнi пiдприємства сiльських електричних мереж, а в усiх адмiнiстративних районах областi створенi райони електричних мереж.

   В 1978 роцi, згiдно Постановою Ради Мiнiстрiв № 17 та наказу ВЕО "Київенерго" № 45, створюються комплекснi пiдприємства електричних мереж. На Житомирщинi їх створено три - Схiдне, Захiдне та Коростенське. Вони, зокрема,були призначенi обслуговувати електричнi мережi всiх напруг, що знаходились в їх зонi. В 1976 роцi, щоб пiдвищити надiйнiсть енергопостачання споживачiв пiвнiчних районiв областi, вводиться в експлуатацiю лiнiя "ЧАЕС - пiдстанцiя Лiсова" напругою 330 кВ та пiдстанцiя 330/110/10 кВ потужнiстю 200 мВА.

   Але настав трагiчний 1986-ий, який вiдомий людству як рiк, у який сталася аварiя на Чорнобильськiй АЕС. В її лiквiдацiї приймала участь велика кiлькiсть працiвникiв пiдприємств електричних мереж; усi завдання, що були поставленi нашим працiвникам, виконанi з честю . В той важкий рiк за неймовiрно короткi строки в 30-кiлометровiй зонi були збудованi та введенi в експлуатацiю пiдстанцiя 110/10 кВ "Дiброва" потужнiстю 12600 кВА та лiнiя напругою 110 кВ "Польова-Дiброва", iншi об'єкти.

   За вiсiм рокiв, починаючи з 1980 року, в пiвнiчних районах областi було реконструйовано пiдстанцiї 110/35/10 кВ "Народичi", побудовано лiнiї напругою 110 кВ "Овруч-Ласки" та "Ласки- Народичi", що дало можливiсть замкнути кiльце лiнiй 110 кВ пiдстанцiй "Лiсова-Народичi-Ласки-Овруч-Лiсова". Це сприяло пiдвищенню надiйностi енергопостачання Овруцького та Народицького районiв, що здiйснювалося до цього за тупиковою схемою.

   Незважаючи на труднощi, пов'язанi з аварiєю, енергетика областi продовжувала розвиватися, збiльшувала обсяги та надiйнiсть постачання електроенергiї.

   На виконання Указу Президента України “Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України “ від 04.04.92 № 282/92 та наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 05.07.95 № 117 “ Про створення ДАЕК ”Житомиробленерго” була заснована Компанія Державна реєстрація здійснена Корольовським райвиконкомом м. Житомира 10.07.95., реєстраційний номер 22048622. Так 10 липня 1995 року на базі трьох діючих підприємств електричних мереж: Західного, Коростенського і Східного, що працювали на той час в Житомирській області, було створено єдину компанію – Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Житомиробленерго».

   Приватизація Компанії проведена згідно з затвердженим Фондом державного майна України планом розміщення акцій.

   Початок розміщення акцій - 09.01.96р., закінчення – 30.11.2001р.В результаті реалізації плану розміщення акцій акціонерами ВАТ ЕК Житомиробленерго стали більше 16тис. громадян України. Пакет розміром 75,56 % від статутного фонду було реалізовано на конкурсі в квітні 2001 року промисловому інвестору – “Державне підприємство Східнословацькі енергетичні заводи “ м. Кошице.

   30 листопада 1999 року загальні збори акціонерів прийняли рішення щодо перейменування ДАЕК ”Житомиробленерго” на ВАТ ”ЕК ”Житомиробленерго”.

   Енергетицi Житомирщини - трохи бiльше 100 рокiв, але це лише мить iсторiї. З енергетикою областi пов'язанi долi багатьох тисяч людей, якi зробили свiй вагомий внесок у її розвиток. Особливо необхiдно вiдмiтити Топачевського Петра Миколайовича, Глобенка Валентина Фомича , Лушкiна Володимира Андрiйовича, Зибюка Iвана Корнiйовича, Андрiйчука Юрiя Андрiйовича, Старовойтова Петра Васильовича , Юнака Бориса Андрiйовича, Новакiвського Василя Петровича, Демянчука Олександра Олександровича та iнших енергетикiв. Саме вони робили i роблять усе необхiдне для пiдтримання галузi в належному станi, щоб забезпечити електроенергiєю промисловiсть, сiльське господарство та всiх мешканцiв Житомирської областi.