Реформуання економіки росії в другій пол 19 століття

РОЗДІЛ ІІ.  ЕТАПИ РЕФОРМУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ЇХ НАСЛІДКИ 

2.1. Перший етап ринкових реформ аграрного сектору Росії. Етап «наздоганяючої радикальної модернізації - революція зверху» Імператора Олександра ІІ.

Визначення основних етапів реформування Російського аграрного сектору народного господарства в першу чергу необхідно пов'язувати з періодами  царювання російських монархів позаяк загальнодержавний курс розвитку, всі стратегічні перетворення визначались саме з їх «Височайшего Императорского Изволения».

Саме тому весь період ринкових реформ можна поділити на частини згідно меж каденцій трьох російських імператорів:

1. Етап – 19 лютого 1861р. – 1 березня 1881 р. Час від моменту підписання «Маніфесту про скасування кріпацтва» Олександром ІІ до вбивства самодержця. Це період «активної фази капіталістичних перетворень в землеробстві»,  демократизації та лібералізації суспільно – політичного і соціально – економічного  життя загалом. Після селянської реформи1861 року почався період капіталістичного розвитку Російської імперії, який характеризувався в оточені глави держави в цей час боротьбою ліберальної та консервативної бюрократії, що відображалося у загальній боротьбі навколо реформ в середовищі панівного класу.

Окремим дописом потрібно дати читачам інформацію про позицію кожного ( керівника виконавчої гілки влади ….) ? !, а також Київських генерал – губернаторів та характеристику їх посадової позиції  відносно проведення реформ, Позаяк їх роль в реалізації та контролю проведення перетворень на місцях була дуже визначальною.

Київські генерал – губернатори даного періоду історії та періоди їх каденції :

Васильчіков Іларіон Іларіонович    30.08. 1852 – 12. 11. 1862………………

Анєнков Микола Миколайович      06.12. 1862 -  19. 01. 1865…………

Безак  Олександр  Павлович            19. 01. 1865 – 16. 01. 1869……….

Дундуков – Корсаков

Олександр Михайлович                   16. 01. 1869 – 16. 04. 1878………….

Чєртков Михайло Іванович             16. 04. 1878 – 13. 01. 1881…………

Дрентелн Олександр Романович    13. 01. 1881 – 15. 07. 1888…………..

Ігнатьєв Олексій Павлович             12. 08. 1889 – 07. 12. 1897………….

Драгомиров Михайло Іванович      01. 01. 1898 – 24. 12. 1903……….

 2. Етап  -  1 березня 1881 р. – 20 жовтня 1894 р. Саме в 1894 році помер Олександр Олександрович Романов. Це неоднозначний і суперечливий  етап лібералізації суспільного та економічного життя країни, з однієї сторони продовження пасивної модернізації, зростання валової продуктивності промислового виробництва, з іншої  видно реакційні успіхи консервативного аристократичного суспільства в підтримці проведення контр реформаторських заходів, або просто часткового згортання чи «відкату» в минуле.  Виключенням є період коли міністерство фінансів  очолював український науковець Микола Бунге, що втілив в життя низку  ліберальних продуманих координальних заходів про що більш детально піде мова далі.

3. Етап активної реакції почався в 1894 році з воцарінням імператора Миколи ІІ. Земельна аристократія в цей час намагається відвоювати свої позиції, самодержавство виступає її союзником.

Насамперед нам потрібно визначити в чому полягає сутність наздоганяючої модернізації. Наздоганяюча модернізація теж базується на засвоєнні передових технологій  та економічних механізмів, але не є природною по тій простій причині що проходить в умовах недозрілості національної економіки, та є вимушеною відповіддю на зовнішній виклик. Фактично перший етап реформ є революційним, але революційним «згори», відбулась зміна суспільно-економічної формації мирним шляхом, шляхом радикальних реформ. Характерними рисами першого етапу реформ, етапу радикальної наздоганяючої модернізації народного господарства були:

- поява нових прогресивних явищ та процесів не завдяки еволюції «знизу», а силової модернізації «революції згори»;

- вибіркове, а не системне запозичення та використання світових технічних і технологічних досягнень та організації землеробства;

- пріорітетність окремих сільськогосподарських  галузей яка в перспективі привела до загальної деформації  аграрного виробництва:

- збереження на тривалий час багатоукладності, паралельне існування нового, набираю чого силу укладу та попередніх укладів, що не досягли  повного вичерпання своїх потенційних можливостей;

- порушення однорідності економічного простору, ускладнення соціальних та політичних проблем, зростання соціальної напруги в суспільстві.

-  впровадження ринкових реформ як і все економічне життя перебувало в умовах жорсткої регламентації з боку держави.

Скасування кріпосного права і пов’язані  з ним перетворення в українських землях спричинили низку суперечливих процесів: з одного боку вони зумовлювали збереження землеволодіння поміщиків та прогресуючий занепад і деградацію їхніх маєтків, обезземелення та розшарування  хліборобів, аграрне перенаселення, вимушені міграції, зростання протиріч між всестановою виборністю земств і авторитарним режимом, між самодержавством та створюваною ним правовою державою, а з іншого боку  -  формували нестанову приватну власність на землю, сприяли становленню ринку праці, стимулювали розвиток підприємництва, розширювали сферу функціонування ринкових відносин, створювали передумови для становлення громадянського суспільства.

Ось наведу основні історичні події в їх хронологічній послідовності  що відносяться до першого етапу ринкових  реформ в аграрній сфері економіки :

30 березня 1856 року. Щойно коронований на престолі російський православний імператор Олександр Романов здійснив свій перший державницький крок в сторону початку глобальних капіталістичних перетворень в Російській державі – виступ перед московським дворянством, де вперше як я вже сказав, прозвучала з його вуст заява про намір провезти в країні кардинальні революційні зміни,тобто стратегічну реформу по ліквідації кріпацтва та звільненні селян. Саме на цьому зібранні прозвучала його історична  класична фраза: « … набагато краще буде для нас з вами, якщо це відбудеться зверху, ніж це за нас зроблять з низу…».

3 січня 1857 року – Указом Його Величності царя Олександра утворено так званий  Особливий таємний, або як його ще називали секретний  комітет з селянських питань по підготовці до аграрної реформи, виваження проектів  та узгодження варіацій. Даний орган складався з представників вищого аристократичного стану великих землевласників складі 13 чоловік на чолі з князем Орловим та імператорм. 8 січня цього року Особливий таємний комітет перейменовано в Головний комітет, а 21 лютого цього року реорганізовано на Головний комітет з селянських справ який очолив брат царя, великий князь Костянтин Миколайович Романов.

Жовтень 1857 року – початок неформальної роботи ( функціонування) ради міністрів Російської імперії. Фактичне засідання відбулось в грудні цього ж року.

20 листопада 1857 року – виходить рескрипт ( припис ) на ім*я генерал – губернатора В.Назімова, який стає першою організаційно – правовою підставою для початку розробки програми реформ, хоча там прямо не стояло питання про ліквідацію кріпосного права. Зазначений документ в історіографії не безпідставно назвуть першою офіційною програмою російського уряду по проведенню селянської реформи.

1858 – 1859 рік – створено близько 50 губернських комітетів як структурних підрозділів Головного комітету по селянських питаннях. Вольова позиція царя була направлена на те щоб поміщики добровільно погодились на визволення селян з кріпацтва з наділенням їх землею, саме тому у згаданому рескрипті, згодом розтиражованому та направленому в інші губернії неодмінно вказувалось, що «визволення селян» із кріпацтва відбувалось за власним бажанням місцевого дворянства. Не були в цьому винятком і українські губернії.

4 лютого 1859 року -  при Головному комітеті створено відділення  «Редакційні комісії», яка підпорядковувалась Головному комітету та  розробляла загальний проект, та проекти окремих і додаткових положень. Серед членів відділення крім чиновників були також експерти від поміщиків. Керівником органу призначено Я. І. Ростовцева, а після його смерті В. М. Паніна. До осені 1860 року Редакційні комісії підготували «положення» про селян що вийшли з кріпосної залежності, 10 жовтня 1860 року проект було передано в Головний комітет, де він проходив обговорення та доповнення до 14 січня 1861 року, а після цього надійшов до Державної ради де вже остаточно опрацьовувався з 28 січня до 17 лютого. «Дальнейшее ожидание , - заявил император, открывая заседание Государственного совет, - может только ещё более возбудить страсти и привести к вредным и бедственным последствиям. Вы должно быть убедились, что все что можно было сделать для ограждения выгод помещиков было сделано».

19 лютого 1861 року – Санкт - Петербург. Глава держави імператор Олександр ІІ підписав законопроекти про селянську реформу під назвою «Загальне положення про селян звільнених з кріпацтва», яке увійшло в історію під назвою «Положення 19 лютого». Того ж дні світ побачив спеціальний маніфест про ліквідацію кріпосного права, оприлюднення якого мало відбутись через читання в православних та католицьких церквах. Ліквідація кріпосних відносин стала початковим кроком, ключем до модернізації  сільського господарства Російської імперії. Таке радикальне перетворення в землеробстві вимагало термінових, кардинальних та невідкладних подальших змін та зрушень щоб стабілізувати та гармонізувати ситуацію в суспільстві та державі.

Березень – червень 1861 рік – Початок масових заворушень селян в Україні  викликане грабіжницьким характером здійснюваних царською владою ліберальних реформ.

1 червня 1861 року -  Затвердження царем положення про покарання осіб, винних у підбурюванні селян до непокори та безпорядків.

12 листопада 1861 року - С - Петербург. Офіційно оголошено про створеня Ради міністрів Російської імперії.  Нарадчий колегіальний орган по обговоренню загальнодержавних справ, до складу якого входив керівник Комітету міністрів, голова Державної Ради Росії. Раду очолював особисто Імператор. Орган фактично був формальний і ніякої  реальної ролі в керівництві країною не відіграв, оскільки існувала Державна Рада Росії.

В 1862 році по проекту А. Татарінова ( 1816 – 1871 )  проведено бюджетно - фінансову реформу в Росії: було затверджено нові правила складання та розгляду державного бюджету, бюджет почали публікувати, в податковій частині винні відкупні замінили акцизом, збільшили акцизні збори на тютюн, цукор.  Після реформи всі селяни почали сплачувати подушний податок, колишні поміщицькі та надільні селяни вносили викупні виплати; селяни не переведені на викуп, сплачували оброк поміщику продовжуючи виконувати різні обов’язки. Державні селяни до 1886 р. сплачували оброчний та подушний податок, в подальшому їх перевили на відкуп розмір якого збільшувався. В державному  бюджеті  все більшого значення набули непрямі податки: цукровий, тютюновий, соляний. 1862 р. Царський уряд провів обмеження обігу низки цінних паперів Державного банку ви результаті чого настало банкрутство фірм  Яхненка та Симиренка, що займались виробництвом цукру.

Квітень 1862 року - Нова хвиля селянських заворушень в районі Корсуня що в Київській губернії.

25 квітня. 1862 року – вийшло циркулярне повідомлення міністра внутрішніх справ Росії про розширення прав начальників губерній зокрема надання їм права застосування зброї щодо придушення селянських заворушень.

10 січня 1863 року -   початок повстання селян на Правобережжі.

31 березня 1863року – вихід в світ відозви  Народної управи  «Золота грамота до селянського народу» проголошувала селян (казенних, панських, чиншовиків, однодвірців) вільними й рівними в правах з іншими категоріями населення ; передавала у довічну власність селян ту землю якою вони користувались, поширювалась на Волинь та Поділля.

4 травня 1863р. Початок будівництва Одеської залізниці.

26 червня1863 р. Петербург. Ухвала урядом положення про перехід всіх удільних селян до розряду селян-власників.

30 липня 1863р. Петербург.  Видання указу про перехід  з 01.09. 1863 р. колишніх кріпаків  Правобережжя на обов'язковий викуп, розмір якого знижувавсь до 20%.

1863 рік.  Одеса. Почав діяти перший в Росії плуго - будівний завод, з'явились майстерні з ремонту та виготовлення іншого землеробського  реманенту / 23, с. 182 /.

1 січня 1864 р. Петербург. Ухвалення урядом положення про земські установи. Проведення земської реформи. Земства сприяли прогресивному розвитку аграрного виробництва. 

1864 р. Заснування Херсонського земельного банку – першої (недержавної)  іпотечної  установи. Статутний фонд якого складено на основі урядової позики в розмірі 100 тис крб.  Кредитував під земельну  заставу.

Початок 1865 р. Виступ селян проти виплати викупних платежів за отриману землю в Новомосковському повіті.

4 квітня 1866 року було здійснено перший замах на царя Олександра.

1866 р. За рішенням уряду Олександра ІІ  державним селянам надали дозвіл ( право) викуповувати свої землі, що прискорило майнове та соціальне розшарування українського селянства.

1866 – 1871 рр.  Будівництво в Україні залізниці Київ – Одеса ( загальна довжина 653 км). Залізничне сполучення значно збільшило товарообіг сільськогосподарської продукції, стимулюючи розвиток  внутрішнього ринку,  вплинуло на зростання продуктивних сил в аграрному виробництві та експортуванні продукції на зовнішні ринки,  це зокрема стосується цукру та пшениці. Уряд гарантував високі прибутки – 5% на вкладений капітал.  Заголом  в кінці століття в Україні експлуатувалось 4 великі залізниці загальна довжина яких складала 5 частину довжини всіх залізниць імперії /  23, с. 165-167/.

6 липня 1867 року – був здійсненний другий замах на імператора Олександра Романова.

1870 р. Київ. Вийшла книга М. Бунге «Основи політичної економії», що здійснила вирішальний вплив на розвиток економічних та фінансових  реформ в Росії. Видатний державний діяч Росії Сергій Вітте вважав праці М. Бунге щодо фінісів кращими в імперії / 7, с. 88 /.  Фактично Київська політико-економічна «психологічна» школа мала вирішальний впливи на загальний курс та стратегію економічної політики аж до столипінської доби.

1872 р. Заснування акціонерних банків в містах: Катеринослав, Кременчук, Миколаїв.

1872 р.  В Київській конторі державного банку створено так званий «Селянський продовольчий капітал», який зберігався на відсоткових внесках до вимоги. Цей капітал було створено для забезпечення селян селян у випадку неврожаю хлібів / 16.С-3-4/.

4 липня 1872р.  Початок діяльності Полтавського земельного  банку. Статут банку затверджено 8 квітня цього року.

14 жовтня1872р. Відкриття Київського земельного банку. Статут банку затверджено 28 липня 1872 року.  30 жовтня1872р. Одеса. Початок операцій Бессарабсько – Таврійського земельного банку.

1872 – 1873 рр.  Діяльність Валуєвської комісії – «Комісія для дослідження стану сільського господарства Росії, яку очолював реакційний  консервативний міністр П.О. Валуєв. Комісія зібрала великий матеріал про стан землеробства в пореформеній Росії: доповіді губернаторів, заяви  і показання поміщиків, різних земських управ волосних правлінь, хліботорговців, сільських церковних керівників,  малих та середніх капіталістичних сільськогосподарських підприємців, статистичних та сільськогосподарських товариств та інших установ що мали відношення до сільського господарства. Ці матеріали були опубліковані в «Доповідях комісії по дослідженню стану сільського господарства в Росії», Петербург 1873 рік. / 13, с.159/.  

18 жовтня 1873 р. Катеринослав. Утворення губернським земством  Товариства взаємного кредиту.

16 березня  1874 р. Євпаторія. Створення Товариства взаємного кредиту.

4 листопада1874р. Житомир. Відкриття  Товариства взаємного кредиту.

1875 р. Біла Церква . Створення Сільського банку графині Браницької.

         Земельні акціонерні комерційні банки та кредитні спілки  відіграли значну роль в розвитку нових форм сільськогосподарського виробництва через  іпотечне  кредитування та надання інших фінансових послуг середнім та великим землевласникам. Статутний капітал формувався спочатку за рахунок позик з державного бюджету ,  згодом велике  значення мало інвестування капіталів з закордону. Позики надавались під заставу землі та маєтків,  але не більше ніж 50% вартості землі під 6% річних терміном на 34 роки і 11 місяців.

1873р. Харків. Відкриття інституту ветеринарної медицини. Інститут відкрито на базі ветеринарного училища. Керівником став  Н. Мельниченко. 

1874 р. Введення  повітових присутствій в селянських справах, що в свою чергу підпорядковувались губернським присутствіям. Наглядові державні органи, що виконували функції контролю за місцевим самоуправлінням , та стежили за здійсненням реформ .

1876 р. Для підтримки цукрової промисловості уряд поновлює повернення акцизу за експортований цукор-пісок, що було призупинено з 1874 по 1875 рр.  Заголом в цей час в Україні виробляється понад 87% загальноімперського виробництва цукру, тільки на цукрових заводах правобережжя нараховувалось понад  51 835 робітників / 8, с. 157/.

1877 р.  Введення акцизу на вирощування та реалізацію тютюну.

1877 рік Проведення земельного перепису за даними якого поміщицьке землеволодіння в 9 губерніях України скоротилось до 16 млн. дес / 40, с. 273 /.

1878 р.- Харків. Відкриття заводу сільськогосподарських машин акціонерного товариства  Гельферіх – Саде. Початок механізації українського землеробства.

2 квітня 1879 року – було здійснено третій замах на Олександра ІІ.

19 липня 1879 року в четверте намагались ліквідувати російського царя.

1880 р. Відбулось скасування ненависного для землеробів соляного податку (акцизу) , а також паспортного збору  через наростання  соціальної напругисеред землеробського населення. В цьому ж році створюється Харківське сільськогосподарське товариство / 3, с. 66/.

5 лютого 1880 року була здійснена п*ята спроба знищення керівника Російської держави.

1 березня 1881 року з шостого разу вдався замах на життя Олександра Миколайовича Романова. Імператор помер.

       Середня врожайність на поміщицьких землях в цей період була слідкуючою: 1861 – 70 рр. – 33 пуда на десятину;  1871 – 80 рр. – 37 пудів з десятини. На селянських землях середня  врожайність була нижчою відповідно в 1861 - 70 рр. – 29 пудів з десятини; 1871 – 80 рр. – 31 пуд з дес. / 39, с. 202 /.

          Отже як видно з вище викладеного модернізація агровиробничого сектору не мала системного характеру, що суттєво ускладнило перехід суспільства до більш прогресивнішого, порівняно з феодалізмом капіталістичного способу виробництва. Крім того російський варіант наздоганяючої модернізації мав серйозні протиріччя:

          -  аграрна реформа, урізавши майже  на 20% селянські наділи водночас збільшила повинності хліборобів та віддала їх в довгострокову кабалу державі;

           -  зміцнення общинних порядків, що проголошувалися реформою, вступило в суперечність з утвердженням громадянських прав землеробського населення;

          -   демократична практика всестанової виборності до земств вступила у протиріччя з пануючим авторитарним режимом;

         -   самодержавство виходило за межі моделі створюваної ним правової держави;

-    незавершеність, половинчастість реформ зумовила протиріччя між носіями влади  та практично всіма соціальними верствами суспільства;

-         панування багатоукладності в землеробстві робило стан хліборобського населення нестабільним, та створило підґрунтя для майбутніх  контр реформ.