Реформуання економіки росії в другій пол 19 століття

                                             ВИСНОВКИ 

Отже перехід до ринкових відносин та розвиток різних форм власності і господарювання, загальна капіталізація землеробства, щорічне зростання кількості фермерських та індивідуальних господарств створення цілісної галузевої системи агропромислового виробництва в Російській імперії та в українських землях зокрема все це відповідало як світовим тенденціям буржуазного розвитку економік  і  держаним інтересам так зокрема і  самодержавній монаршій волі керівника країни.  Позаяк існувала постійна потреба забезпечення внутрішнього ринку та державної казни.

            В дослідженні здійснено теоретичне узагальнення  й запропоновано певне наукове розкриття  представленого у вигляді цілісного історико – економічного аналізу  щодо становлення та розвитку ринкових відносин, лібералізації та модернізації  функціональних, організаційних і технологічних форм та  методів  виробництва в сільському господарстві другої половині 19 століття в Україні, що були доволі успішними та практично виправданими.  Даний політико-економічний процес поділено на основні етапи в залежності від об'єктивних та домінуючих обставин його історичного  розвитку.

         Становлення та розвиток буржуазних ринкових відносин в агровиробничій сфері народного господарства Росії (України) було зумовлено низкою пануючих комплексних суспільно-політичних та соціально – економічних обставин загальнодержавного розвитку імперії.

        Земельна реформа 1861 року стала початком переходу сільськогосподарського сектору економіки на промисловий  рівень, а також призвела до зміни домінуючих форм власності в землеробстві ( поряд з державними, поміщицькими, монастирськими, кооперативними виникли передові  потужні та перспективні буржуазні  фермерські  господарства, широкого розмаху набули орендні та сервітутні земельні відносини, розшарувалось традиційне землеробське населення остаточно сформувався внутрішній ринок) . Все це в процесі своєї еволюції викликало необхідність проведення подальших фінансово - економічних реформ в державі що досить вдало здійснювалось на практиці.

        В досліджуваний період в Україні вже існувала галузева і територіально-структурна система агропромислового виробництва, а також були виділені районування по сільськогосподарській  спеціалізації.

          Процес ринкових капіталістичних перетворень  був забезпечений  та достатньо врегульований  на законодавчому рівні.  Відповідні кроки влади здійснювались на підставі попередньо ухвалених рішень, розпоряджень та інших нормативно-правових документів вищого керівництва що благословлялись волею російських царів.

         Тож реформування економічної сфери російської економіки не зважаючи на протиріччя, боротьбу та труднощі було послідовним закономірним процесом викликане всестороннім та всезростаючим розвитком  капіталістичних  продуктивних виробничих сил. Ми бачимо загальне  історичне прогресування розвитку матеріальної бази, соціальних благ та зростання продуктивності суспільного виробництва  власне це і є прикладом для наслідування та практичної реалізації і застосування у вітчизняній державній політиці  на сучасному етапі історичного розвитку. Зокрема це в першу чергу стосується правового регулювання приватної власності на землю, комплексного розвитку агропромислового виробництва та створення потужної бази та мережі  сучасних високотехнологічних, та інтенсифікованих фермерсько-селянських господарств.

       Прогрес та ефективність реформування російської економіки в напрямку ринкової лібералізації та модернізації в другій половині 19 століття  підтверджується статистичними підсумковими даними в порівнянні – в Україні у період 1864 – 1866 рр. середньорічна врожайність склала 199 млн. пудів (4,45 ц / га) валового збору хліба,  тоді як в сер 90 –х років цього ж століття середньо – річна врожайність склала 370 млн. пудів валового збору зерна (6,65 ц / га).  /40, с. 279/.